Судове рішення #34199351


ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44 тел. 284-18-98

________________________________________________________________________________УХВАЛА

попереднього засідання


16.12.13 Справа № 910/7021/13.



За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст»

до Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової

установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому

будівництву» (код ЄДРПОУ 33942838)

про визнання банкрутом

Суддя Івченко А.М.


Представники:

від заявника: не з'явився;

від боржника: Кочура А.В. - виписка № 254118;

розпорядник Заріцький Ю.М. - арбітражний керуючий

майна:

від Управління Пенсійного фонду у Солом'янському районі у м. Києві Смолич І.П.- по дов. від 25.10.2013;

Від ДПІ у Солом'янському районі у м. Києві Пісна Д.В. - по дов.;

Вензель О.С., Фіщенко А.Ю.


ОБСТАВИНИ СПРАВИ:


Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника, оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2013 у справі № 910/7021/13 прийнято заяву про порушення справи про банкрутство до розгляду та призначено підготовче засідання суду на 14.05.2013 та зобов'язано арбітражного керуючого Вінника Сергія Васильовича надати суду заяву про участь у справі про банкрутство Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».

24.04.2013 та 07.05.2013 до Господарського суду м. Києва арбітражний керуючий Вінник Сергій Васильович надав заяву про участь у справі про банкрутство.

14.05.2013 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання від Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 04.06.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 відхилено кандидатуру арбітражного керуючого Вінника Сергій Васильович щодо призначення розпорядником майна Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».

У зв'язку з необхідністю вчинення повторного електронного запиту щодо кандидатури арбітражного керуючого в порядку встановленому Положенням про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство, затвердженого Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 № 1 для призначення розпорядником майна у справі, відповідно до положень ст. 114 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд відклав розгляд справи у судовому засіданні на 11.06.2013.

Автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство визначено кандидатуру арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 75 від 31.01.2013) для призначення розпорядником майна Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2013 зобов'язано арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича у строк до 11.06.2013 подати до Господарського суду м. Києва заяву про участь у справі та з'явитися у судове засідання, яке відбудеться 11.06.2013.

Через відділ діловодства суду від арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича надійшла заява про участь у справі про банкрутство.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.06.2012 у зв'язку із відпусткою судді Хоменка М.Г. справу № 910/7021/13 передано для подальшого розгляду судді Івченку А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 суддею Івченком А.М. прийнято справу № 910/7021/13 до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста від 11.06.2013 порушено провадження у справі № 910/7021/13 про банкрутство Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (адреса: 03037, м. Київ, вул. М. Кривоноса, 2А, корпус 1, код ЄДРПОУ 33942838); визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст» до Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» в розмірі 1669905 грн. 68 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Віст» подати до офіційних друкованих органів у п'ятиденний строк за свій рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника; призначено розпорядником майна Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича; встановлено оплату послуг арбітражного керуючого в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів боржника; заборонено боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави; зобов'язано розпорядника майна у строк до 25.07.2013 подати до господарського суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення щодо складеного реєстру по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстр заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), докази повідомлення кредиторів щодо розгляду їх вимог, а також повідомлення про дату проведення попереднього засідання суду; зобов'язано розпорядника майна у строк до 25.07.2013 скласти реєстр вимог кредиторів відповідно до норм ст.ст. 13, 14, 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та наказу Міністерства економіки України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення реєстру вимог кредиторів» від 02.07.2010 р. № 788 та подати його на затвердження до господарського суду; визначено дату проведення попереднього судового засідання на 31.07.2013; зобов'язано розпорядника майна у строк до 25.07.2013 провести інвентаризацію майна боржника; зобов'язано державного реєстратора за місцезнаходженням боржника надати суду докази внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

21.06.2013 у газеті «Голос України» № 115 (5615) було здійснено публікацію оголошення про порушення Господарським судом міста Києва справи № 910/7021/13 про банкрутство «Управління житлового будівництва» Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».

09.07.2013 через відділ діловодства суду від Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 82412,19 грн.

11.07.2013 через відділ діловодства суду від Бондарєвої Тетяни Іванівни надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 309490,00 грн.

11.07.2013 через відділ діловодства суду від Литвинової Людмили Володимирівни надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 288278,82 грн.

11.07.2013 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові технології» надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 733560,24 грн.

12.07.2013 через відділ діловодства суду від Маланчука Андрія Васильовича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 234633,00 грн.

12.07.2013 через відділ діловодства суду від Давідова Альберта Оганезовича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 230348,00 грн.

12.07.2013 через відділ діловодства суду від Музики Володимира Володимировича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 145966,00 грн.

12.07.2013 через відділ діловодства суду від Попівчука Олександра Юрійовича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 193076,30 грн.

12.07.2013 через відділ діловодства суду від Бердника Сергія Леонідовича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 314715,00 грн.

12.07.2013 через відділ діловодства суду від Волощука Віталія Вікторовича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 266788,00 грн.

12.07.2013 через відділ діловодства суду від Проскуріної Наталії Святославівни надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 232495,00 грн.

12.07.2013 через відділ діловодства суду від Фіщенка Андрія Юрійовича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 347103,00 грн.

12.07.2013 через відділ діловодства суду від Дженжерова Сергія Анатолійовича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 333890,00 грн.

12.07.2013 через відділ діловодства суду від Рєдкіної Ганни Петрівни надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 266217,00 грн.

12.07.2013 через відділ діловодства суду від Шимановського Романа Васильовича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 340865,00 грн.

12.07.2013 через відділ діловодства суду від Остапіва Володимира Богдановича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 157218,00 грн. 12.07.2013 через відділ діловодства суду від Красюка Олександра Олексійовича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 273428,00 грн.

12.07.2013 через відділ діловодства суду від Молочка Андрія Володимировича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 306938,00 грн.

12.07.2013 через відділ діловодства суду від Філімончука Михайла Анатолійовича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 351871,00 грн.

12.07.2013 через відділ діловодства суду від Купчинського Олега Анатолійовича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 230164,00 грн.

12.07.2013 через відділ діловодства суду від Зубова Павла Михайловича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 234306,00 грн.

12.07.2013 через відділ діловодства суду від Коломійця Сергія Володимировича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 478170,00 грн.

15.07.2013 через відділ діловодства суду від Конотопцева Олега Сергійовича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 333806,00 грн.

15.07.2013 через відділ діловодства суду від Троїцького Івана Аркадійовича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 146082,00 грн.

15.07.2013 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будова" надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 44005,59 грн.

15.07.2013 через відділ діловодства суду від Лагошина Володимира Олександровича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 340158,00 грн.

15.07.2013 через відділ діловодства суду від Фоменка Олега Валерійовича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 154359,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2013 судом прийняті та призначені до розгляду на 09.09.2013 вищезазначені заяви про визнання кредиторами боржника.

16.07.2013 через відділ діловодства суду від Рєдкіної Ганни Петрівни надійшли додаткова заява про визнання кредитором боржника на суму 691609,00 грн.

16.07.2013 через відділ діловодства суду від Андрухіва Романа Васильовича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 324172,00 грн.

16.07.2013 через відділ діловодства суду від Лукашенка Сергія Вікторовича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 502644,00 грн.

16.07.2013 через відділ діловодства суду від Пабата Олександра Васильовича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 332342,00 грн.

16.07.2013 через відділ діловодства суду від Веви Вячеслава Миколайовича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 487805,00 грн.

16.07.2013 через відділ діловодства суду від Фіщенка Андрія Юрійовича надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором боржника на суму 907203,00 грн.

17.07.2013 через відділ діловодства суду від Топала Олексія Сергійовича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 250608,00 грн.

17.07.2013 через відділ діловодства суду від Канакова Андрія Олеговича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 163022,00 грн.

18.07.2013 через відділ діловодства суду від Гордієнка Олександра Михайловича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 296910,00 грн.

18.07.2013 через відділ діловодства суду від Гурка Олександра Геннадійовича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 331407,00 грн.

18.07.2013 через відділ діловодства суду від Катречко Катерини Вікторівни надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 183572,00 грн.

18.07.2013 через відділ діловодства суду від Швець Яни Валеріївни надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 306313,00 грн.

18.07.2013 через відділ діловодства суду від Брюханової Наталії Олександрівни надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 234450,00 грн.

18.07.2013 через відділ діловодства суду від Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 400000,00 грн.

19.07.2013 через відділ діловодства суду від Нікуліної Юлії Леонідівни надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 260508,00 грн.

22.07.2013 через відділ діловодства суду (відправлене поштовим відділенням 17.07.2013) від Коханевич Наталії Володимирівни надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 172161,00 грн.

22.07.2013 через відділ діловодства суду (відправлене поштовим відділенням 19.07.2013) від Васильєва Миколи Віталійовича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 728969,00 грн.

22.07.2013 через відділ діловодства суду (відправлене поштовим відділенням 18.07.2013) від Кобзар Тетяни Григорівни надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 200855,00 грн.

22.07.2013 через відділ діловодства суду (відправлене поштовим відділенням 17.07.2013) від Кукнерика Павла Олександровича, Лавренчука Віктора Івановича, Пащука Вячеслава Миколайовича надійшла заява про визнання кредиторами боржника, а саме: Кукнерика Павла Олександровича на суму 55426,36 грн., Лавренчука Віктора Івановича на суму 57310,11 грн., Пащука Вячеслава Миколайовича на суму 52397,24 грн.

22.07.2013 через відділ діловодства суду (відправлене поштовим відділенням 17.07.2013) від Лизогуба Ярослава Григоровича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 30670,00 грн.

22.07.2013 через відділ діловодства суду (відправлене поштовим відділенням 18.07.2013) від Панченко Олени Валеріївни надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 239326,00 грн.

22.07.2013 через відділ діловодства суду (відправлене поштовим відділенням 17.07.2013) від Ніколенка Олексія Петровича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 306190,72 грн.

22.07.2013 через відділ діловодства суду (відправлене поштовим відділенням 18.07.2013) від Топала Олексія Сергійовича надійшли доповнення до заява про визнання кредитором боржника на загальну суму 281323,49 грн.

22.07.2013 через відділ діловодства суду (відправлене поштовим відділенням 18.07.2013) від Фіщенка Андрія Юрійович надійшов додаток до доповнення до заяви про визнання кредитором боржника (у двох частинах), який долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 судом прийняті та призначені до розгляду на 09.09.2013 вищезазначені заяви про визнання кредиторами боржника.

23.07.2013 через відділ діловодства суду (відправлене поштовим відділенням 18.07.2013) від Кравців Лариси Богданівни надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 166004,00 грн.

23.07.2013 через відділ діловодства суду (відправлене поштовим відділенням 18.07.2013) від Павлова Вадима Петровича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 72029,00 грн.

23.07.2013 через відділ діловодства суду (відправлене поштовим відділенням 18.07.2013) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоефект» надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 1180397,77 грн.

23.07.2013 через відділ діловодства суду (відправлене поштовим відділенням 19.07.2013) від Друппова Дмитра Євгенійовича надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 293426,03 грн.

23.07.2013 через відділ діловодства суду (відправлене поштовим відділенням 17.07.2013) від Голосіївської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 3058,92 грн.

23.07.2013 через відділ діловодства суду (відправлене поштовим відділенням 19.07.2013) від Попівчука Олександра Юрійовича надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором боржника на загальну суму 216225,00 грн.

23.07.2013 через відділ діловодства суду (відправлене поштовим відділенням 18.07.2013) від Публічного акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 145289,18 грн.

24.07.2013 через відділ діловодства суду Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві надійшла заява про визнання кредитором боржника на суму 133484,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 судом прийняті та призначені до розгляду на 09.09.2013 вищезазначені заяви про визнання кредиторами боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2013 відкладено розгляд попереднього судового засідання 09.09.2013, зобов'язано розпорядника майна Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 про порушення провадження у справі № 910/7021/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2013 відкладено розгляд попереднього судового засідання на 11.09.2013, повторно зобов'язано розпорядника майна Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 про порушення провадження у справі № 910/7021/13.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва від 11.09.2013 у зв'язку із відрядженням судді Івченка А.М. справу № 910/7021/13 передано для подальшого розгляду судді Баранову Д.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 суддею Барановим Д.О прийнято справу до свого провадження.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 30.09.2013, у зв'язку із поверненням судді Івченка А.М. із відрядження, справу № 910/7021/13 передано для подальшого розгляду судді Івченку А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 суддею Івченком А.М. прийнято справу до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 розгляд попереднього судового засідання було відкладено на 06.11.2013, зобов'язано розпорядника майна Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 про порушення провадження у справі № 910/7021/13 в невиконаній частині.

31.10.2013 через відділ діловодства суду від Лисогуба Я.Г. надійшло клопотання про збільшення суми кредиторських вимог на 1082 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2013 задоволено клопотання Кукнерика П.О., Лавренчука В.І., Пащука В.М. про витребування у боржника доказів, розгляд справи відкладено на 13.11.2013.

Судом продовжено та відкладено розгляд вимог конкурсних кредиторів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2013 розгляд справи було відкладено на 04.12.2013.

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Катречко Катерини Вікторівни надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 22461,17 грн. (14016,86 грн. - 3 % річних, 8444,31 грн. індексу інфляції).

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Зубова Павла Михайловича надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 28611,01 грн. (17832,93 грн. - 3 % річних, 10778,08 грн. індексу інфляції).

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Проскуріної Наталії Святославівни надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 56734,41 грн. (24882,59 грн. - 3 % річних, 31851,82 грн. індексу інфляції).

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Купчинського Олега Анатолійовича надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 55860,49 грн. (24328,02 грн. - 3 % річних, 31532,47 грн. індексу інфляції).

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Гурка Олександра Геннадійовича надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 40549,69 грн. (25304,97 грн. - 3 % річних, 15244,72 грн. індексу інфляції).

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Давідова Альберта Оганезовича надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 55943,01 грн. (24385,33 грн. - 3 % річних, 31557,68 грн. індексу інфляції).

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Волощука Віталія Вікторовича надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 64792,94 грн. (28242,98 грн. - 3 % річних, 36549,96 грн. індексу інфляції).

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Молочка Андрія Володимировича надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 37404,39 грн. (23285,24 грн. - 3 % річних, 14119,15 грн. індексу інфляції).

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Музики Володимира Володимировича надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 35449,59 грн. (15452,24 грн. - 3 % річних, 19997,35 грн. індексу інфляції).

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Остапіва Володимира Богдановича надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 38182,44 грн. (16643,57 грн. - 3 % річних, 21538,87 грн. індексу інфляції).

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Панченко Олени Валеріївни надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 29361,69 грн. (18352,70 грн. - 3 % річних, 11008,99 грн. індексу інфляції).

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Філімончука Михайла Анатолійовича надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 67906,27 грн. (32015,44 грн. - 3 % річних, 35890,83 грн. індексу інфляції).

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Красюка Олександра Олексійовича надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 12504,23 грн. (12504,23 грн. - 3 % річних).

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Лагошина Володимира Олександровича надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 41536,55 грн. (25889,28 грн. - 3 % річних, 15647,27 грн. індексу інфляції).

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Кравців Лариси Богданівни надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 36561,80 грн. (16973,34 грн. - 3 % річних, 19588,46 грн. індексу інфляції).

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Бердника Сергія Леонідовича надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 38352,12 грн. (23875,23 грн. - 3 % річних, 14476,89 грн. індексу інфляції).

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Маланчука Андрія Васильовича надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 56983,68 грн. (24838,96 грн. - 3 % річних, 32144,72 грн. індексу інфляції).

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Андрухіва Романа Васильовича надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 78835,96 грн. (34424,40 грн. - 3 % річних, 44411,56 грн. індексу інфляції).

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Шимановського Романа Васильовича надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 41538,84 грн. (25859,05 грн. - 3 % річних, 15679,79 грн. індексу інфляції).

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Троїцького Івана Аркадійовича надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 17838,01 грн. (11118,24 грн. - 3 % річних, 6719,77 грн. індексу інфляції).

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Конотопцева Олега Сергійовича надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 81151,44 грн. (35420,02 грн. - 3 % річних, 45731,42 грн. індексу інфляції).

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Фоменка Олега Валерійовича надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 9451,84 грн. (9451,84 грн. - 3 % річних).

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Дженжерова Сергія Анатолійовича надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 40688,84 грн. (25329,90 грн. - 3 % річних, 15358,94 грн. індексу інфляції).

02.12.2013 через відділ діловодства суду від Коханевич Наталії Володимирівни надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 9416,96 грн. (8900,48 грн. - 3 % річних, 516,48 грн. індексу інфляції).

В судовому засіданні 04.12.2013 судом продовжено розгляд вимог конкурсних кредиторів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2013 розгляд справи було відкладено на 16.12.2013.

09.12.2013 через відділ діловодства суду від Редькіної Ганни Петрівни надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 33059,62 грн. (20491,50 грн. - 3 % річних, 12568,12 грн. - індексу інфляції);

12.12.2013 через відділ діловодства суду від Фіщенка Андрія Юрійовича надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 85573,68 грн. (36745,37 грн. - 3 % річних, 48828,31 грн. - індексу інфляції);

13.12.2013 через відділ діловодства суду від Коломійця Сергія Володимировича надійшли доповнення до заяви про визнання кредитором, тобто заявлені додаткові майнові вимоги до боржника на суму 116129,81 грн. (50620,52 грн. - 3 % річних, 65509,29 грн. - індексу інфляції).

13.12.2013 через відділ діловодства суду від Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшли пояснення до заяви про визнання кредитором.

В судовому засіданні 16.12.2013 судом продовжено розгляд вимог конкурсних кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

З матеріалів справи судом встановлено, що у газеті «Голос України» 21.06.2013 № 115 (5615) було здійснено публікацію оголошення про порушення Господарським судом міста Києва справи № 910/7021/13 про банкрутство «Управління житлового будівництва» Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».

Після публікації вказаного оголошення та у строк, встановлений ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до суду з грошовими вимогами до боржника надійшли наступні заяви:

- Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва на суму 82412,19 грн.;

- Бондарєвої Тетяни Іванівни на суму 309490,00 грн.;

- Литвинової Людмили Володимирівни на суму 288278,82 грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові технології» на суму 733560,24 грн.;

- Маланчука Андрія Васильовича на суму 234633,00 грн.;

- Давідова Альберта Оганезовича на суму 230348,00 грн.;

- Музики Володимира Володимировича на суму 145966,00 грн.;

- Попівчука Олександра Юрійовича на суму 216225,00 грн.;

- Бердника Сергія Леонідовича на суму 314715,00 грн.;

- Волощука Віталія Вікторовича на суму 266788,00 грн.;

- Проскуріної Наталії Святославівни на суму 232495,00 грн.;

- Фіщенка Андрія Юрійовича на суму 1253159,00 грн.;

- Дженжерова Сергія Анатолійовича на суму 333890,00 грн.;

- Рєдкіної Ганни Петрівни на суму 957826,00 грн.;

- Шимановського Романа Васильовича на суму 340865,00 грн.;

- Остапіва Володимира Богдановича на суму 157218,00 грн.;

- Красюка Олександра Олексійовича на суму 273428,00 грн.;

- Молочка Андрія Володимировича на суму 306938,00 грн.;

- Філімончука Михайла Анатолійовича на суму 351871,00 грн.;

- Купчинського Олега Анатолійовича на суму 230164,00 грн.;

- Коломійця Сергія Володимировича на суму 478170,00 грн.;

- Зубова Павла Михайловича на суму 234306,00 грн.;

- Конотопцева Олега Сергійовича на суму 333806,00 грн.;

- Троїцького Івана Аркадійовича на суму 146082,00 грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Будова» на суму 44005,59 грн.;

- Лагошина Володимира Олександровича на суму 340158,00 грн.;

- Фоменка Олега Валерійовича суму 154359,00 грн.;

- Андрухіва Романа Васильовича на суму 324172,00 грн.;

- Лукашенка Сергія Вікторовича на суму 502644,00 грн.;

- Пабата Олександра Васильовича суму 332342,00 грн.;

- Веви Вячеслава Миколайовича на суму 487805,00 грн.;

- Канакова Андрія Олеговича на суму 163022,00 грн.;

- Гордієнка Олександра Михайловича на суму 296910,00 грн.;

- Гурка Олександра Геннадійовича на суму 331407,00 грн.;

- Катречко Катерини Вікторівни на суму 183572,00 грн.;

- Швець Яни Валеріївни на суму 306313,00 грн.;

- Брюханової Наталії Олександрівни на суму 234450,00 грн.;

- Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на суму 400000,00 грн.;

- Нікуліної Юлії Леонідівни на суму 260508,00 грн.;

- Коханевич Наталії Володимирівни на суму 172161,00 грн.;

- Васильєва Миколи Віталійовича на суму 728969,00 грн.;

- Кобзар Тетяни Григорівни на суму 200855,00 грн.;

- Кукнерика Павла Олександровича на суму 55426,36 грн.;

- Лавренчука Віктора Івановича на суму 57310,11 грн.;

- Пащука Вячеслава Миколайовича на суму 52397,24 грн.;

- Лизогуба Ярослава Григоровича на суму 30670,00 грн.;

- Панченко Олени Валеріївни на суму 239326,00 грн.;

- Ніколенка Олексія Петровича на суму 306190,72 грн.;

- Топала Олексія Сергійовича на суму 281323,49 грн.;

- Кравців Лариси Богданівни на суму 166004,00 грн.;

- Павлова Вадима Петровича на суму 72029,00 грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоефект» на суму 1180397,77 грн.;

- Друппова Дмитра Євгенійовича на суму 293426,03 грн.;

- Голосіївської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 3058,92 грн.;

- Публічного акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» на суму 145289,18 грн.;

- Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на суму 133484,21 грн.

Поза межами строку, встановленого Законом, до суду надійшли заявлені додаткові майнові вимоги до боржника наступних осіб: Лизогуба Ярослава Григоровича на суму 1082 грн., Катречко Катерини Вікторівни на суму 22461,17 грн., Зубова Павла Михайловича на суму 28611,01 грн., Проскуріної Наталії Святославівни на суму 56734,41 грн., Купчинського Олега Анатолійовича на суму 55860,49 грн., Гурка Олександра Геннадійовича на суму 40549,69 грн., Давідова Альберта Оганезовича на суму 55943,01 грн., Волощука Віталія Вікторовича на суму 64792,94 грн., Молочка Андрія Володимировича на суму 37404,39 грн., Музики Володимира Володимировича на суму 35449,59 грн., Остапіва Володимира Богдановича на суму 38182,44 грн., Панченко Олени Валеріївни на суму 29361,69 грн., Філімончука Михайла Анатолійовича на суму 67906,27 грн., Красюка Олександра Олексійовича на суму 12504,23 грн., Лагошина Володимира Олександровича на суму 41536,55 грн., Кравців Лариси Богданівни на суму 36561,80 грн., Бердника Сергія Леонідовича на суму 38352,12 грн., Маланчука Андрія Васильовича на суму 56983,68 грн., Андрухіва Романа Васильовича на суму 78835,96 грн., Шимановського Романа Васильовича на суму 41538,84 грн., Троїцького Івана Аркадійовича на суму 17838,01 грн., Конотопцева Олега Сергійовича на суму 81151,44 грн., Фоменка Олега Валерійовича на суму 9451,84 грн., Дженжерова Сергія Анатолійовича на суму 40688,84 грн., Коханевич Наталії Володимирівни на суму 9416,96 грн., Редькіної Ганни Петрівни на суму 33059,62 грн., Фіщенка Андрія Юрійовича суму 85573,68 грн., Коломійця Сергія Володимировича на суму 116129,81 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.

Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі при спрощеному порядку розгляду справи про банкрутство.

Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

У ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у такому порядку:

1) у першу чергу задовольняються:

вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

вимоги кредиторів за договорами страхування;

витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

витрати на оплату судового збору;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство, введення процедури санації, визнання боржника банкрутом;

витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;

вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому;

вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією боржника або ліквідатора банкрута;

витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

витрати Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно, пов'язані з набуттям ним права регресної вимоги щодо зернового складу, - у розмірі всієї виплаченої ним суми відшкодування вартості зерна;

2) у другу чергу задовольняються:

вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються:

вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються:

вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п'яту чергу задовольняються:

вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 5 відсотків обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів, майна, майнових прав), які на дату порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб;

вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 3 відсотків обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів, які підлягають позачерговому задоволенню та віднесені до конкурсних згідно з цим Законом;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

У судовому засіданні, що відбулось 16.12.2013 судом розглянуто реєстр вимог кредиторів.

За наслідками розгляду реєстру вимог кредиторів, визнанню кредитором Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» підлягають:


Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 2 ст. 1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Із долучених до заяви документів, вбачається, що станом на 02.07.2013 у боржника наявна заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 82 412,19 грн. (53292,38 грн. - недоїмка по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, 24550,36 грн. - штрафні санкції, 4569,45 грн. - пеня).

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва підлягає визнанню кредитором боржника на суму 82 412,19 грн., з віднесенням до наступних черг задоволення: 53292,38 грн. - вимоги другої черги, 29119,81 грн. (штрафні санкції, пеня) - вимоги шостої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 82 412,19 грн.


Бондарєва Тетяна Іванівна

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

22.08.2008 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Бондарєвою Т.І. (Інвестором) був укладений договір № ХК-07/01-І-33 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до додаткової угоди до зазначеного договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2011 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору упродовж серпня - грудня 2008 були перераховані грошові кошти на загальну суму 309490,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Бондарєва Тетяна Іванівна підлягає визнанню кредитором боржника на суму 309490,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 310637,00 грн.


Литвинова Людмила Володимирівна

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

21.03.2008 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Литвиновою Л.В. (Інвестором) був укладений договір № ХК-07/01-І-26 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до додаткової угоди до зазначеного договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2010 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 272779,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Литвинова Людмила Володимирівна підлягає визнанню кредитором боржника на суму 272779,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Окрім того, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Окрім того, Літвінова Л.В. просить суд визнати її також кредитором на суму 15499,82 грн. пені, передбаченої умовами договору (п. 6.2.), посилаючись на те, що нею до боржника було подано заяву про дострокове розірвання договору та повернення суми внесених інвестицій.

Як вбачається із умов договору (п. 5.3) Інвестор має право достроково розірвати договір у разі розірвання кредитного договору між регіональним управлінням Фонду та Інвестором, про що Інвестор протягом 10 робочих днів з дати розірвання кредитного договору письмово повідомляє Забудовника. В такому разі Забудовник у місячний строк повертає всю суму коштів на рахунок Інвестора в банку-агенті.

Відповідно до п. 6.2. договору у випадку неповернення коштів Інвестора після розірвання цього договору у строки, встановлені цим договором, Забудовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення.

Матеріалами справи не підтверджується розірвання кредитного договору між регіональним управлінням Фонду на Інвестором, тому вимоги Літвінової Л.В. в частині визнання її кредитором на суму 15499,82 грн. пені, передбаченої умовами договору (п. 6.2.) підлягають відхиленню.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 273926,00 грн.


Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові технології»

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на рішенні Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 у справі № 910/4606/13, яким частково задоволені позовні вимоги заявника до боржника, присуджено до стягнення 719177,88 грн. боргу та 14382,36 грн. судового збору. 28.05.2013 Господарським судом міста Києва на виконання зазначеного судового рішення був виданий наказ. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 у справі № 910/4606/13 набрало законної сили 28.05.2013.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові технології» підлягає визнанню кредитором на суму 733560,24 грн., з віднесенням до наступних черг задоволення: 719177,88 грн. - вимоги четвертої черги, 14382,36 грн. - вимоги четвертої черги.

Окрім того, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 734707,24 грн.


Маланчук Андрій Васильович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

03.10.2007 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Маланчуком А.В. (Інвестором) був укладений договір № ХР-09/07-1-5 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов зазначеного договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2009 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 234633,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Маланчук Андрій Васильович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 234633,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 235780,00 грн.


Давідов Альберт Оганезович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

28.11.2007 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Давідовим А.О. (Інвестором) був укладений договір № ХР-09/07-1-14 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов зазначеного договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2009 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 230348,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Давідов Альберт Оганезович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 230348,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 231495,00 грн.


Музика Володимир Володимирович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

30.11.2007 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Музикою В.В. (Інвестором) був укладений договір № ХР-09/07-1-16 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов зазначеного договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2009 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 145966,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Музика Володимир Володимирович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 145966,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 147113,00 грн.


Попівчук Олександр Юрійович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

26.11.2007 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Попівчуком О.Ю. (Інвестором) був укладений договір № ХР-09/07-1-12 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Додатковою угодою № 1 сторони змінили номер Договору № ХР-09/07-1-12 на № ХР-09/07-1-12/хк.

Відповідно до умов зазначеного договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2009 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 153903,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Попівчук Олександр Юрійович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 153903,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Окрім того, заявник просить суд визнати його кредиторські вимоги до боржника стосовно інфляційних втрат у розмірі 23399,30 грн. та 3 % річних у розмірі 15774,00 грн. за період з 01.01.2010 по 01.06.2013.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

За перерахунком суду 3 % складають 15786,65 грн., проте оскільки суд не може вийти за межі вимог, визнанню підлягає сума в розмірі 15774,00 грн., з віднесенням до четверної черги.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

153903.0001.01.2010 - 01.06.201312483 %15786.65

За перерахунком суду інфляційні витрати складають 21650,13 грн. та підлягають визнанню в зазначеному розмірі з віднесенням до четверної черги.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

01.01.2010 - 01.06.2013153903.001.14121650.13175553.13


Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Окрім того, Попівчук О.Ю. просить суд визнати його також кредитором до боржника на суму 23148,70 грн. пені.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день простроченого виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 6.2. договору у випадку неповернення коштів Інвестора після розірвання цього договору у строки, встановлені цим договором, Забудовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення.

Таким чином, відповідальність боржника у вигляді пені передбачена лише у випадку розірвання договору.

Матеріалами справи не підтверджується розірвання між сторонами договору від 26.11.2007 № ХК-09/07-1-12 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла, тому вимоги в цій частині підлягають відхиленню.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 192474,13 грн.


Бердник Сергій Леонідович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

11.11.2008 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Бердником С.Л. (Інвестором) був укладений договір № ХК-07/01-І-36п про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов додаткової угоди до зазначеного договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2010 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 314715,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Бердник Сергій Леонідович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 314715,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 315862,00 грн.


Волощук Віталій Вікторович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

05.12.2007 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Волощуком В.В. (Інвестором) був укладений договір № ХР-09/07-1-17 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов зазначеного договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2009 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 266788,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Волощук Віталій Вікторович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 266788,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 267935,00 грн.


Проскуріна Наталія Святославна

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

06.09.2007 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Проскуріною Н.С. (Інвестором) був укладений договір № ХР-09/07-1-2 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов зазначеного договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2009 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 232495,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Проскуріна Наталія Святославна підлягає визнанню кредитором боржника на суму 232495,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 233642,00 грн.


Фіщенко Андрій Юрійович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

03.10.2007 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Фіщенком А.Ю. (Інвестором) був укладений договір № ХР-09/07-1-6 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Додатковою угодою № 1 сторони внесли зміни до зазначеного договору, а саме змінили номер договору № ХР-09/07-1-6 на № ХР-09/07-1-6/хк.

Відповідно до умов зазначено договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2009 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 347103,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Фіщенко Андрій Юрійович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 347103,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Доповненням до заяви про визнання кредитором, заявник посилаючись на акт звірки взаєморозрахунків від 28.08.2009 та інформаційно-аналітичну довідку Інвестиційно-консалтингової компанії «Проконсул» від 12.07.2013 № 903 зазначив, що боржник зобов'язаний був надати йому трикімнатну квартиру проектною площею 90,26 кв. м., за яку ним було фактично сплачено 88,06 кв. м., то в грошових одиницях боржник повинен повернути заявнику 493136,00 грн.

Окрім того, заявник в доповненнях до заяви про визнання кредитором просить також відшкодувати моральну шкоду у розмірі 412920,00 грн. у зв'язку з порушенням права власності.

Розглянувши зазначені доповнення суд зазначає таке.

Виходячи зі змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор, звертаючись до господарського суду з відповідною заявою, самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документам. До обов'язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

В процедурі банкрутства при розгляді заяви з грошовими вимогами до боржника, господарський суд не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обгрунтованість грошових вимог кредиторів.

Тому суд при розгляді кредиторських вимог може в залежності від наявності чи відсутності доказів, що підтверджують заборгованість боржника, визнати або відхилити грошові вимоги.

Враховуючи те, що визначення ринкової вартості квартири та встановлення факту завдання моральної шкоди вимагає вирішення спору по суті із залученням інших учасників таких правовідносин, проведенням додаткових процесуальних дій, при необхідності призначення судової експертизи тощо, вказані вимоги мають бути досліджені судом в позовному провадженні та підтвердженні відповідними судовими рішеннями.

У зв'язку з тим, що господарський суд розглядає справу про банкрутство, а не вирішує спір по суті у справі про банкрутство, суд позбавлений права визначати ринкову вартість квартири, встановлювати наявність зазначеної боржником кредитору моральної шкоди та обчислювати її розмір.

За таких обставин, вимоги заявника в зазначеній частині задоволенню не підлягають.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Фіщенко А.Ю. підлягає визнанню кредитором боржника на суму 347103,00 грн., з віднесенням до 4 черги.

Окрім того, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 348250,00 грн.


Дженжеров Сергій Анатолійович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

04.10.2007 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Киричуком О.О. (Інвестором) був укладений договір № ХР-09/07-1-9 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов зазначеного договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2009 року.

Додатковою угодою до зазначеного договору від 27.01.2010 сторонами було змінено номер договору та дату його укладення, а саме договір № ХР-09/07-1-9 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла від 04.10.2007 на договір № ХР-07/01-1-42 про будівництво (реконструкцію) житла від 27.01.2010.

27.01.2010 додатковою угодою № 3 про заміну сторони по договору № ХР-09/07-1-9 від 04.10.2007 було замінено інвестора Киричука О.О. на Дженжерова Сергія Анатолійовича.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 333890,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Дженжеров Сергій Анатолійович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 333890,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 335037,00 грн.


Рєдкіна Ганна Петрівна

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

27.12.2007 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Рєдкіною Г.П.(Інвестором) був укладений договір № ХР-09/07-1-19 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до додаткової угоди до договору від 17.11.2009 плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2010 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 266217,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Рєдкіна Ганна Петрівна підлягає визнанню кредитором боржника на суму 266217,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Доповненням до заяви про визнання кредитором, заявник просить включити до реєстру вимог кредиторів збитки, понесені заявником у загальному розмірі 345220,00 грн. (273220,00 грн. за кредитним договором № 491-К, 72000,00 грн. за кредитним договором № 5001186699 від 20.05.2008) судовий збір у розмірі 1169,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 345220,00 грн.

Розглянувши зазначені доповнення стосовно збитків суд зазначає таке.

У відповідності до частини 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків може бути покладено на боржника лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Таким чином, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

За змістом статей 22, 611,612,614,623 Цивільного кодексу України для застосування такого засобу відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вина.

Аналогічна позиція міститься в п. 7 листа Верховного Суду України від 01.04.2012 «Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за 2010-2011 рр.».

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення боржником зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на заявника, проте укладення заявником кредитних договорів № 491-К, 72000,00 грн., № 5001186699 від 20.05.2008 не є достатнім доказом наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, тому вимоги в цій частині підлягають відхиленню.

Окрім того, суд також відзначає, що заявником не надано до матеріалів заяви жодного доказу вини боржника - умислу або необережності, встановлення якої є обов'язковим елементом для задоволення вимоги про стягнення збитків.

Розглянувши зазначені доповнення стосовно моральної шкоди суд зазначає таке.

Виходячи зі змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор, звертаючись до господарського суду з відповідною заявою, самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документам. До обов'язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

В процедурі банкрутства при розгляді заяви з грошовими вимогами до боржника, господарський суд не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обгрунтованість грошових вимог кредиторів.

Тому суд при розгляді кредиторських вимог може в залежності від наявності чи відсутності доказів, що підтверджують заборгованість боржника, визнати або відхилити грошові вимоги.

Враховуючи те, що встановлення факту завдання моральної шкоди вимагає вирішення спору по суті із залученням інших учасників таких правовідносин, проведенням додаткових процесуальних дій, при необхідності призначення судової експертизи тощо, вказані вимоги мають бути досліджені судом в позовному провадженні та підтвердженні відповідними судовими рішеннями.

У зв'язку з тим, що господарський суд розглядає справу про банкрутство, а не вирішує спір по суті у справі про банкрутство, суд позбавлений права встановлювати наявність завданої боржником кредитору моральної шкоди та обчислювати її розмір.

За таких обставин, доповнені вимоги заявника в зазначеній частині та в частині судового збору у розмірі 1169,00 грн. задоволенню не підлягають.

До реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 267364,00 грн.


Шимановський Роман Васильович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

19.03.2008 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Шимановським Р.В. (Інвестором) був укладений договір № ХК-07/01-І-24 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов додаткової угоди від 11.12.2013 до договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2010 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 340865,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Шимановський Р.В. підлягає визнанню кредитором боржника на суму 340865,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 342012,00 грн.


Остапів Володимир Богданович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

30.11.2007 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Остапівим В.Б. (Інвестором) був укладений договір № ХР-09/07-1-15 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2009 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 157218,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Остапів Володимир Богданович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 157218,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 158365,00 грн.


Красюк Олександр Олексійович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

03.04.2008 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Широким Ю.В.(Інвестором) був укладений договір № ХК-07/01-І-29 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

01.09.2010 додатковою угодою № 3 про заміну сторони по договору № ХК-07/01-1-29 від 03.04.2008 було замінено інвестора Широкого Ю.В. на Красюка О.О. визначено плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2011 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 273428,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Красюк Олександр Олексійович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 273428,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 274575,00 грн.


Молочко Андрій Володимирович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

11.03.2008 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Молочком А.В. (Інвестором) був укладений договір № ХК-07/01-І-22 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2009 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 306938,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Молочко Андрій Володимирович

підлягає визнанню кредитором боржника на суму 306938,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 308085,00 грн.


Філімончук Михайло Анатолійович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

25.11.2008 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Філімончуком М.А. (Інвестором) був укладений договір № ХК-07/01-І-39п про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІІ квартал 2010 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 351871,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Філімончук Михайло Анатолійович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 351871,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 353018,00 грн.


Купчинський Олег Анатолійович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

06.09.2007 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Купчинським О.А. (Інвестором) був укладений договір № ХР-09/07-1-1 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2009 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 230164,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Купчинський Олег Анатолійович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 230164,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 231311,00 грн.


Коломієць Сергій Володимирович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

03.10.2007 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Коломійцем С.В. (Інвестором) був укладений договір № ХР-09/07-1-8 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2009 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 478170,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Коломієць Сергій Володимирович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 478170,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 479317,00 грн.


Зубов Павло Михайлович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

27.12.2007 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Зубовим П.М. (Інвестором) був укладений договір № ХР-09/07-1-20 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2009 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 234306,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Зубов Павло Михайлович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 234306,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 235453,00 грн.


Конотопцев Олег Сергійович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

31.03.2008 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Конотопцевим О.С. (Інвестором) був укладений договір № ХК-07/01-І-28 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2009 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 333806,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Конотопцев Олег Сергійович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 333806,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 334953,00 грн.


Троїцький Іван Аркадійович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

03.10.2007 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Троїцьким І.А. (Інвестором) був укладений договір № ХР-09/07-1-7 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов додаткової угоди № 2 до договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2010 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 146082,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Троїцький Іван Аркадійович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 146082,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 147229,00 грн.


Товариство з обмеженою відповідальністю «Будова»

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на рішенні Господарського суду міста Києва від 22.01.2013 у справі № 5011-72/17291-2012, яким задоволені позовні вимоги заявника до боржника, присуджено до стягнення 40821,90 грн. боргу, 1574,19 грн. - 3 % річних та 1609,50 грн. судового збору. 15.02.2013 Господарським судом міста Києва на виконання зазначеного судового рішення був виданий наказ. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2013 у справі № 5011-72/17291-2012 набрало законної сили 05.02.2013.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будова» підлягає визнанню кредитором на суму 44005,59 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Окрім того, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 45152,59 грн.


Лагошин Володимир Олександрович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

21.03.2008 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Лагошиним В.О. (Інвестором) був укладений договір № ХК-07/01-І-27 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов додаткової угоди № 1 до договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2010 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 340158,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Лагошин Володимир Олександрович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 340158,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 341305,00 грн.


Фоменко Олег Валерійович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

27.12.2007 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Фоменком О.В. (Інвестором) був укладений договір № ХР-09/07-1-18 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов додаткової угоди до договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІІ квартал 2011 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 154359,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Фоменко Олег Валерійович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 154359,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 155506,00 грн.


Андрухів Роман Васильович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

07.09.2007 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Андрухівим Р.В. (Інвестором) був укладений договір № ХР-09/07-1-3 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2009 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 324172,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Андрухів Роман Васильович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 324172,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 325319,00 грн.


Лукашенко Сергій Вікторович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

01.08.2008 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Лукашенком С.В. (Інвестором) був укладений договір № ХК-07/01-1-32 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2009 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 502644,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Лукашенко Сергій Вікторович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 502644,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 503791,00 грн.


Пабат Олександр Васильович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

12.10.2007 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Пабатом О.В. (Інвестором) був укладений договір № ХК-09/07-1-11 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2009 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 332342,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Пабат Олександр Васильович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 332342,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 333489,00 грн.


Вева Вячеслав Миколайович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

20.03.2008 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Вевою В.М. (Інвестором) був укладений договір № ХК-07/01-І-25 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2009 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 487805,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Вева Вячеслав Миколайович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 487805,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 488952,00 грн.


Топал Олексій Сергійович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

23.07.2009 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Топалом О.С. (Інвестором) був укладений договір № ХК-07/01-І-41 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов зазначено договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2010 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 250608,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Топал Олексій Сергійович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 250608,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Додатково заявник в доповненнях до заяви про визнання кредитором просить суд визнати його кредиторські вимоги до боржника стосовно інфляційних втрат у розмірі 11683,01 грн. та 3 % річних у розмірі 19032,48 грн. за період з 01.01.2011 по 16.07.2013 (до дати звернення до суду).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

За перерахунком суду 3 % за період з 01.01.2011 по 10.06.2013 (на дату порушення провадження у даній справі) складають 18373,34 грн. та підлягають визнанню в зазначеному розмірі з віднесенням до четверної черги.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

25060801.01.2011- 10.06.20138923 %18373.34

За перерахунком суду інфляційні витрати за період з 01.01.2011 по 10.06.2013 (по дату порушення провадження у даній справі) складають 11420,45 грн. та підлягають визнанню в зазначеному розмірі з віднесенням до четверної черги.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

01.01.2011- 10.06.20132506081.04611420.45262028.45

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 281548,79 грн.


Канаков Андрій Олегович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

02.10.2008 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Канаковим А.О. (Інвестором) був укладений договір № ЛГ-07/02-І-247 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІІІ квартал 2009 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 163022,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Канаков Андрій Олегович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 163022,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 164169,00 грн.


Гордієнко Олександр Михайлович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

13.02.2008 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Сторона-1) та Гордієнком О.М. (Сторона 2) був укладений попередній договір про укладання договору купівлі-продажу. Зазначений договір посвідчений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 623.

Сторони визначили, що предметом попереднього договору є зобов'язання сторін у строк до 31.12.2009 укласти договір купівлі-продажу квартири (житла) у встановленій законом формі і на умовах, передбачених цим договором.

15.07.2009 додатковим договором до попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 1425, сторони внесли зміни до попереднього договору, а саме визначили, що у строк до 31.12.2010 зобов'язуються укласти договір купівлі-продажу квартири (житла) у встановленій законом формі і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Як вбачається із матеріалів заяви, заявник на виконання умов попереднього договору (п.2.1.) перерахував на користь боржника грошові кошти в загальному розмірі 296910,00 грн., що підтверджується банківськими квитанціями.

Матеріалами заяви підтверджується, що між сторонами не було укладено договору купівлі-продажу квартири (житла) у встановленій законом формі і на умовах, передбачених попереднім договором.

У відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

- повернення виконаного за недійсним правочином;

- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

- повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Гордієнко О.М. підлягає визнанню кредитором боржника на суму 296910,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 298057,00 грн.


Гурко Олександр Геннадійович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

27.12.2007 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Гурком О.Г. (Інвестором) був укладений договір № ХР-09/07-1-21 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов додаткової угоди до договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2010 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 331407,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Гурко Олександр Геннадійович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 331407,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 332554,00 грн.


Катречко Катерина Вікторівна

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

06.11.2008 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Катречко К.М. (Інвестором) був укладений договір № ХК-07/01-І-34п про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІІ квартал 2010 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 183572,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Катречко Катерина Вікторівна підлягає визнанню кредитором боржника на суму 183572,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 184719,00 грн.


Швець Яна Валеріївна

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

10.08.2009 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Швець Я.В. (Інвестором) був укладений договір № ЛГ-07/02-І-23 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов додаткової угоди до договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІІ квартал 2010 року.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 306313,00 грн.

13.10.2010 між сторонами було укладено угоду про розірвання договору № ЛГ-07/02-І-23 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла від 10.08.2009.

Відповідно до п. 2 зазначеної угоди та п. 8.4. договору № ЛГ-07/02-І-23 від 10.08.2009 Забудовник зобов'язався протягом трьох місяців з дні підписання даної угоди повернути суму внесених Інвестором інвестицій.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що свої зобов'язання за даною угодою боржником не були виконанні.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Швець Яна Валеріївна підлягає визнанню кредитором боржника на суму 306313,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 307460,00 грн.


Брюханова Наталія Олександрівна

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

27.11.2007 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Брюхановою Н.О. (Інвестором) був укладений договір № ХР-09/07-1-13 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов додаткової угоди до договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2010 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 234450,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Брюханова Наталія Олександрівна підлягає визнанню кредитором боржника на суму 234450,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 235597,00 грн.


Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

29.02.2012 між Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Позикодавець) та Управлінням житлового будівництва» Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Позичальник) був укладений договір безпроцентної цільової позики № 01/02 (далі - Договір), згідно з яким заявник надав боржнику позику грошові кошти в розмірі 400 000 грн. 00 коп.

Для забезпечення виконання зобов'язань за даним договором 14.05.2012 між сторонами був укладений договір застави майна балансовою вартістю 3354871,67 грн., посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 923.

На підставі виконавчого напису № 398 від 27.02.2013, Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві 25.03.2013 було відкрите виконавче провадження (постанова ВП № 37182313).

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» підлягає визнанню кредитором на суму 400000,00 грн.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до п.1 ч.8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника.

Таким чином, окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів боржника підлягають вимоги Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» у розмірі 400000,00 грн.

До реєстру вимог кредиторів підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.


Нікуліна Юлія Леонідівна

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

02.03.2010 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Солоновичем Д.М. (Інвестором) був укладений договір № ЛГ-07/02-І-42 про будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Додатковою угодою від 26.07.2010 про заміну сторони по договору № ЛГ-07/02-І-42 про будівництво (реконструкцію) житла від 02.03.2010, Солонович Д.М. (Первісний інвестор) відступив Нікуліній Ю.Л. (Новому інвестору), а останній прийняв всі права та обов'язки, передбачені зазначеним договором.

Відповідно до умов додаткової угоди № 2 до договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2011 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 260508,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Нікуліна Юлія Леонідівна підлягає визнанню кредитором боржника на суму 260508,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 261655,00 грн.


Коханевич Наталія Володимирівна

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

07.11.2008 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Коханевич Н.В. (Інвестором) був укладений договір № ХК-07/01-І-35п про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІІ квартал 2010 року.

13.10.2011 між сторонами було укладено угоду про розірвання договору № ХК-07/01-І-35п про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла від 07.11.2008.

Відповідно до умов зазначеної угоди Забудовник зобов'язався повернути суму внесених Інвестором інвестицій.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що свої зобов'язання за даною угодою боржником не були в повному обсязі виконанні.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Коханевич Наталія Володимирівна підлягає визнанню кредитором боржника на суму 172161,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 173308,00 грн.


Васильєв Микола Віталійович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

21.05.2008 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Васильєвим М.В. (Інвестором) був укладений договір № ХК-07/01-І-31 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2009 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 728969,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Васильєв Микола Віталійович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 728969,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 730116,00 грн.


Кобзар Тетяна Григорівна

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

12.12.2008 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Головаш Т.Г. (Інвестором) був укладений договір № ХК-07/01-І-40п про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІІ квартал 2010 року.

Додатковою угодою № 1 від 02.12.2009 сторони внесли зміни до договору № ХК-07/01-І-40п від 12.12.2008, а саме в преамбулі договору слова «фізична особа Головаш Тетяна Григорівна» замінено на «фізична особа Головаш Тетяна Григорівна».

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 200855,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Кобзар Тетяна Григорівна підлягає визнанню кредитором боржника на суму 200855,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 202002,00 грн.


Кукнерик Павло Олександрович

Як вбачається з поданої Кукнериком А.О. заяви, сума грошових вимог до боржника становить 55426,36 грн., яка складається із: заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та доплат за нічні, святкові та понадурочні роботи.

Грошові вимоги обґрунтовуються відомостями, що містяться у копіях: трудового договору від 06.04.2009, довідок про доходи з 2009-2013 роках, табелів використання робочого часу за 2010-2013.

Відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 23 Закону кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

У ч. 5 ст. 19 Закону встановлено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів.

Виходячи з аналізу норм ст.ст. 1, 26 Закону, право голову на зборах кредиторів належить конкурсним кредиторам - особам, перед якими боржник має грошові вимоги, тобто, ті, що виникли з цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Вимоги Кукнерика А.О. до боржника виникли в порядку трудового законодавства та на підставі трудових правовідносин, а тому останній не може вважатися конкурсним кредитором боржника.

Оскільки Законом встановлено право кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати на подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника з підтверджуючими документами, а не обов'язок, як це передбачено для конкурсних та забезпечених кредиторів, на вимоги таких осіб не повинна розповсюджуватися дія ч. 4 ст. 23 Закону, де вказується, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідно до п.2 ч. 8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даним обліку боржника.

Частиною 1 ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Оплата роботи в надурочний час передбачена ст.106 Кодексом законів про працю.

Оплата роботи в нічний час передбачена ст. 108 Кодексом законів про працю.

Оплата роботи в святкові та неробочі дні передбачена ст. 107 Кодексом законів про працю.

Судом досліджені документи, які витребуванні ухвалою суду у боржника та додаткові первинні документи разом із розрахунком, подані боржником через канцелярію суду. Даний розрахунок розрахований на підставі первинних документів та вміщує в себе заборгованість по заробітній платі станом на 17.07.2013 (по дату звернення до суду) за період з 2009 по червень 2013 з урахуванням надурочних, нічних часів та святкових днів, який перевірено судом та приймається як належний.

Що стосується вимоги в частині виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до ч. 4 ст. 83 Кодексу законів про працю України та ч. 4 ст. 24 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Як вбачається із матеріалів справи Кукнерик П.О. на даний час не звільнений та працює на займаний посаді. Заяви про заміну частини щорічної відпустки грошовою компенсацією матеріали справи не містять. За таких обставин вимоги в цій частині підлягають відхиленню.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Кукнерик Павло Олександрович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 34766,24 грн. (нарахована заборгованість по заробітній платі за період з 2009 по червень 2013 з урахуванням надурочних, нічних часів та святкових днів у розмірі - 42428,90 грн., сума до виплати - 34766,24 грн.) - вимоги першої черги.

До даних вимог Кукнерика П.О. слід віднести 1147,00 грн. сплаченого судового збору за зверненням до суду.

Таким чином, окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів боржника підлягають вимоги Кукнерика Павла Олександровича у загальному розмірі 35913,24 грн.


Лавренчук Віктор Іванович

Як вбачається з поданої Лавренчуком В.І. заяви, сума грошових вимог до боржника становить 57310,11 грн., яка складається із: заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та доплат за нічні, святкові та понадурочні роботи.

Грошові вимоги обґрунтовуються відомостями, що містяться у копіях: трудового договору від 06.04.2009, виписок з ПФУ про індивідуальні відомості про застраховану особу, табелів використання робочого часу за 2010-2013.

Відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 23 Закону кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

У ч. 5 ст. 19 Закону встановлено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів.

Виходячи з аналізу норм ст.ст. 1, 26 Закону, право голову на зборах кредиторів належить конкурсним кредиторам - особам, перед якими боржник має грошові вимоги, тобто, ті, що виникли з цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Вимоги Лавренчука В.І. до боржника виникли в порядку трудового законодавства та на підставі трудових правовідносин, а тому останній не може вважатися конкурсним кредитором боржника.

Оскільки Законом встановлено право кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати на подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника з підтверджуючими документами, а не обов'язок, як це передбачено для конкурсних та забезпечених кредиторів, на вимоги таких осіб не повинна розповсюджуватися дія ч. 4 ст. 23 Закону, де вказується, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідно до п.2 ч. 8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даним обліку боржника.

Частиною 1 ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Оплата роботи в надурочний час передбачена ст.106 Кодексом законів про працю.

Оплата роботи в нічний час передбачена ст. 108 Кодексом законів про працю.

Оплата роботи в святкові та неробочі дні передбачена ст. 107 Кодексом законів про працю.

Судом досліджені документи, які витребуванні ухвалою суду у боржника та додаткові первинні документи разом із розрахунком, подані боржником через канцелярію суду. Даний розрахунок розрахований на підставі первинних документів та вміщує в себе заборгованість по заробітній платі станом на 17.07.2013 (по дату звернення до суду) за період з 2009 по червень 2013 з урахуванням надурочних, нічних часів та святкових днів, який перевірено судом та приймається як належний.

Що стосується вимоги в частині виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до ч. 4 ст. 83 Кодексу законів про працю України та ч. 4 ст. 24 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Як вбачається із матеріалів справи Лавренчук В.І. на даний час не звільнений та працює на займаний посаді. Заяви про заміну частини щорічної відпустки грошовою компенсацією матеріали справи не містять. За таких обставин вимоги в цій частині підлягають відхиленню.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Лавренчук Віктор Іванович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 34965,57 грн. (нарахована заборгованість по заробітній платі за період з 2009 по червень 2013 з урахуванням надурочних, нічних часів та святкових днів у розмірі - 42672,16 грн., сума до виплати - 34965,57 грн.) - вимоги першої черги.

До даних вимог Лавренчука В.І. слід віднести 1147,00 грн. сплаченого судового збору за зверненням до суду.

Таким чином, окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів боржника підлягають вимоги Лавренчука Віктора Івановича у загальному розмірі 36112,57 грн.



Пащук Вячеслав Миколайович

Як вбачається з поданої Пащуком В.М. заяви, сума грошових вимог до боржника становить 52397,24 грн., яка складається із заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та доплат за нічні, святкові та понадурочні роботи.

Грошові вимоги обґрунтовуються відомостями, що містяться у копіях: трудового договору від 04.06.2009, довідок про доходи з 2011-2012 роках, табелів використання робочого часу за 2010-2013.

Частиною 1 ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 23 Закону кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

У ч. 5 ст. 19 Закону встановлено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів.

Виходячи з аналізу норм ст.ст. 1, 26 Закону, право голову на зборах кредиторів належить конкурсним кредиторам - особам, перед якими боржник має грошові вимоги, тобто, ті, що виникли з цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Вимоги Пащука В.М. до боржника виникли в порядку трудового законодавства та на підставі трудових правовідносин, а тому останній не може вважатися конкурсним кредитором боржника.

Оскільки Законом встановлено право кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати на подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника з підтверджуючими документами, а не обов'язок, як це передбачено для конкурсних та забезпечених кредиторів, на вимоги таких осіб не повинна розповсюджуватися дія ч. 4 ст. 23 Закону, де вказується, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідно до п.2 ч. 8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даним обліку боржника.

Частиною 1 ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Оплата роботи в надурочний час передбачена ст.106 Кодексом законів про працю.

Оплата роботи в нічний час передбачена ст. 108 Кодексом законів про працю.

Оплата роботи в святкові та неробочі дні передбачена ст. 107 Кодексом законів про працю.

Судом досліджені документи, які витребуванні ухвалою суду у боржника та додаткові первинні документи разом із розрахунком, подані боржником через канцелярію суду. Даний розрахунок розрахований на підставі первинних документів та вміщує в себе заборгованість по заробітній платі станом на 17.07.2013 (по дату звернення до суду) за період з 2009 по червень 2013 з урахуванням надурочних, нічних часів та святкових днів, який перевірено судом та приймається як належний.

Що стосується вимоги в частині виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до ч. 4 ст. 83 Кодексу законів про працю України та ч. 4 ст. 24 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Як вбачається із матеріалів справи Пащук В.М. на даний час не звільнений та працює на займаний посаді. Заяви про заміну частини щорічної відпустки грошовою компенсацією матеріали справи не містять. За таких обставин вимоги в цій частині підлягають відхиленню.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Пащук Вячеслав Миколайович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 33097,18 грн. (нарахована заборгованість по заробітній платі за період з 2009 по червень 2013 з урахуванням надурочних, нічних часів та святкових днів у розмірі 40391,97 грн., сума до виплати - 33097,18 грн.) - вимоги першої черги.

До даних вимог Пащука В.М. слід віднести 1147,00 грн. сплаченого судового збору за зверненням до суду.

Таким чином, окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів боржника підлягають вимоги Пащука Вячеслава Миколайовича у загальному розмірі 34244,18 грн.



Лизогуб Ярослав Григорович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

16.10.2007 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Лизогубом Я.Г. (Інвестором) був укладений договір № ЛГ-05/01-І-118 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до акту приймання-передачі квартири від 01.06.2011 Забудовник передав, а Інвестор прийняв об'єкт інвестиції (квартиру).

Відповідно до п. 7 зазначеного акту, Інвестор не має претензій щодо будівельних робіт та комплектації квартири.

Заявник, посилаючи на те, що Забудовник не виконав умови договору, а саме неналежним чином виконав вирівнюючу стяжку підлоги та також порушив якість установки системи автономного опалювання, просить компенсувати йому вартість самостійно виконаних робіт, а саме визнати його вимоги до боржника в розмірі 30670,00 грн., які складається із 19423,00 - вартості робіт та матеріалів, необхідних для усунення дефектів і недоліків, допущених Забудовником, 10000,00 грн. - моральної шкоди, 1147,00 грн. - судового збору за подання заяви про визнання кредитором та 100,00 грн. - судового збору за висунення вимог щодо матеріальної компенсації моральної шкоди.

Розглянувши зазначені вимоги суд зазначає таке.

Виходячи зі змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор, звертаючись до господарського суду з відповідною заявою, самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документам. До обов'язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

В процедурі банкрутства при розгляді заяви з грошовими вимогами до боржника, господарський суд не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обгрунтованість грошових вимог кредиторів.

Тому суд при розгляді кредиторських вимог може в залежності від наявності чи відсутності доказів, що підтверджують заборгованість боржника, визнати або відхилити грошові вимоги.

Враховуючи те, що встановлення факту належного або неналежного виконання боржником будівельних робіт в зазначених правовідносинах та факту завдання моральної шкоди вимагає вирішення спору по суті із залученням інших учасників таких правовідносин, проведенням додаткових процесуальних дій, при необхідності призначення судової експертизи тощо, вказані вимоги мають бути досліджені судом в позовному провадженні та підтвердженні відповідними судовими рішеннями.

У зв'язку з тим, що господарський суд розглядає справу про банкрутство, а не вирішує спір по суті у справі про банкрутство, суд позбавлений права встановлювати наявність завданої боржником кредитору шкоди, яка обумовлена неякісно виконаною роботою, моральної шкоди та обчислювати їхній розмір.

За таких обставин, вимоги заявника задоволенню не підлягають.


Панченко Олена Валеріївна

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

18.04.2008 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Панченко О.В. (Інвестором) був укладений договір № ХК-07/01-І-30 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов додаткової угоди від 17.06.2009 до договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІV квартал 2010 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 239326,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Панченко Олена Валеріївна підлягає визнанню кредитором боржника на суму 239326,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 240473,00 грн.


Ніколенко Олексій Петрович

Судом розглянувши дані вимоги, встановив таке.

20.10.2010 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Ніколенком О.П. (Інвестором) був укладений договір № ЛГ-07/02-І-64 про будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2012, Інвестором було сплачено на користь Забудовника 302560,00 грн.

20.12.2012 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Сторона-1), Управління з питань будівництва Луганської міської ради (Сторона-2) та Ніколенком О.П. (Стороною-3) була укладена додаткова угода б/н до договору № ЛГ-07/02-І-64 про будівництво (реконструкцію) житла від 20.10.2010 про заміну сторони договору.

Відповідно до умов зазначеної угоди (п.1), у зв'язку з укладенням Стороною 1 та Стороною 2 договору про передачу функцій замовника по будівництву житлового будинку по вул. Генерала Лашина, 186, м. Луганськ від 28.09.2012, Сторони дійшли згоди про заміну Сторони 1 у зобов'язаннях за Договором Стороною 2.

Відповідно до п. 2 вищезазначеної угоди Сторона 2 зобов'язується добудувати Об'єкт, ввести його в експлуатацію та передати квартиру Стороні 3 відповідно до умов Договору у ІV кварталі 2013.

Відповідно до п. 3 угоди, з дати підписання цієї Додаткової угоди всі права і обов'язки Сторони 1 за Договором переходять до Сторони 2 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав і обов'язків.

Відповідно до п. 4 угоди, з дати підписання цієї Додаткової угоди всі зобов'язання за Договором Сторони 1 перед Стороною 3 припиняються.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що на думку заявника, при передачі об'єкта будівництва від боржника до нового Забудовника за додатковою угодою від 20.12.2012 відбулася лише передача прав на добудову за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті, проте жодних коштів, з інвестованих в будівництво, від боржника до нового Забудовника не надходило, а отже сума сплачена заявником боржнику за будівництво була витрачена останнім не за призначенням.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Матеріалами справи підтверджується надання кредитором (заявником) згоди про заміну боржника у зобов'язанні.

Як вбачається із матеріалів заяви, зокрема із додаткової угоди б/н від 20.12.2012, до Управління з питань будівництва Луганської міської ради, як до Нового Забудовника перейшли в повному обсязі всі права та обов'язки Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» по договору № ЛГ-07/02-1-64 від 20.10.2010 перед Інвестором (заявником), за таких обставин, заявлені вимоги до боржника у розмірі 306190,72 грн. визнаються судом не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.


Кравців Лариса Богданівна

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

13.11.2008 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Кравців Л.Б. (Інвестором) був укладений договір № ХК-07/01-1-38п про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІІ квартал 2010 року.

24.02.2010 між сторонами було укладено угоду про розірвання договору № ХК-07/01-1-38 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла від 13.11.2008.

Відповідно до умов зазначеної угоди Забудовник зобов'язався повернути суму внесених Інвестором інвестицій.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що свої зобов'язання за даною угодою боржником не були в повному обсязі виконанні.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Швець Яна Валеріївна підлягає визнанню кредитором боржника на суму 166004,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 167151,00 грн.


Павлов Вадим Петрович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

10.08.2009 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Павловим Вадимом Петровичем (Інвестором) був укладений договір № ЛГ-07/02-1-27 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІІ квартал 2010 року.

Додатковою угодою № 1 від 08.07.2011 до зазначеного договору, сторони змінили об'єкт інвестування, а пунктом 3 визначили, що у зв'язку з тим, що Інвестор перерахував на користь Забудовника 337926,00 грн., а вартість нової квартири за договором на 43 966,00 грн. нижча, Забудовник зобов'язується в шестимісячний термін з моменту підписання даної додаткової угоди повернути цю суму на розрахунковий рахунок Інвестора.

Додатковою угодою № 2 від 08.07.2011 до договору, враховуючи зміну адреси та площі об'єкту інвестування, сторони внесли зміни до договору.

Актом звірки взаєморозрахунків від 01.11.2012 сторони підтвердили, що розмір проектної площі житла відповідно до договору складає 59,33 кв. м., а різниця між проектною площею та фактично сплаченою станом на 01.11.2012 склала 15,75 кв. м.

Матеріалами справи підтверджується, що Павлов Вадим Петрович сплатив на користь Забудовнику (боржника) надлишкову суму коштів в розмірі 70882 грн. по об'єкту інвестування.

Відповідно до умов додаткових угод Забудовник зобов'язався повернути суму надлишково внесених Інвестором інвестицій.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

20.12.2012 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Сторона-1), Управління з питань будівництва Луганської міської ради (Сторона-2) та Павловим Вадимом Петровичем (Стороною-3) була укладена додаткова угода б/н до договору № ЛГ-07/02-1-27 про будівництво (реконструкцію) житла від 10.08.2009 про заміну сторони договору.

Відповідно до умов зазначеної угоди (п.1), у зв'язку з укладенням Стороною 1 та Стороною 2 договору про передачу функцій замовника по будівництву житлового будинку по вул. Генерала Лашина, 186 м. Луганськ від 28.09.2012, Сторони дійшли згоди про заміну Сторони 1 у зобов'язаннях за Договором Стороною 2.

Матеріалами справи підтверджується, що свої зобов'язання за даною угодою в частині надлишково внесених Інвестором інвестицій, боржником не були виконанні в повному обсязі .

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Павлов Вадим Петрович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 70882,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 72029,00 грн.


Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоефект»

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на рішенні Господарського суду міста Києва від 31.01.2013 у справі № 5011-50/14077-2012, яким повністю задоволені позовні вимоги заявника до боржника, присуджено до стягнення 1157252,72 грн. основного боргу та 23145,05 грн. судового збору. 18.02.2013 Господарським судом міста Києва на виконання зазначеного судового рішення був виданий наказ. 25.04.2013 постановою Відділу державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 37748620.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоефект» підлягає визнанню кредитором на суму 1180397,77 грн., з віднесенням до вимог четвертої черги.

Окрім того, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 1181544,77 грн.


Друппов Дмитро Євгенійович

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

27.03.2009 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Забудовником) та Друпповим Д.Є. (Інвестором) був укладений договір № ЛГ-07/02-1-7 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

Відповідно до умов договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІІ квартал 2010 року.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається із матеріалів заяви, даний договір укладено у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 584, тобто об'єкт інвестицій у зазначеному договорі не підпадає під дію ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 292826,00 грн., а Забудовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині будівництва об'єкта інвестицій і передачі квартири замовнику (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Друппов Дмитро Євгенійович підлягає визнанню кредитором боржника на суму 292826,00 грн., з віднесенням до четвертої черги.

Поряд з вищезазначеною заборгованістю, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 293973,00 грн.

Стосовно вимог про стягнення збитків у розмірі 600,03 грн., понесених заявником при відкритті банківського рахунку та стягнення банківської комісії за зроблені платежі суд зазначає таке.

Розглянувши зазначені доповнення стосовно збитків суд зазначає таке.

У відповідності до частини 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків може бути покладено на боржника лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Таким чином, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

За змістом статей 22, 611,612,614,623 Цивільного кодексу України для застосування такого засобу відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вина.

Аналогічна позиція міститься в п. 7 листа Верховного Суду України від 01.04.2012 «Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за 2010-2011 рр.».

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення боржником зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на заявника, проте понесені заявником витрати за відкриття банківського рахунку та стягнення банківської комісії за зроблені платежі, не є достатніми доказами наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, тому вимоги в цій частині підлягають відхиленню.

Окрім того, суд також відзначає, що заявником не надано до матеріалів заяви жодного доказу вини боржника - умислу або необережності, встановлення якої є обов'язковим елементом для задоволення вимоги про стягнення збитків.


Голосіївська міжрайонна виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на такому.

Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» перебуває на обліку в Голосіївській дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, як страхувальник за реєстраційним номером 800050070808.

Відповідно до акту перевірки по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 16.07.2013 № 444 встановлено неправомірне використання боржником у 2009 коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності при призначенні допомоги по вагітності і пологах згідно листка непрацездатності АВС № 058653 з 04.11.2009 по 09.03.2010.

За результатами перевірки було прийнято рішення № 154 від 18.07.2013 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, згідно якого підлягає поверненню неправомірно витрачені страхові кошти у розмірі 3058,02 грн.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Голосіївська міжрайонна виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності підлягає визнанню кредитором боржника на суму 3058,92 грн., з віднесенням до другої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 3058,92 грн.


Публічне акціонерне товариство «Хмельницькобленерго»

Судом встановлено, що дані вимоги ґрунтуються на укладеній між ПАТ «Хмельницькобленерго» та Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» мировій угоді від 08.11.2011, затвердженій ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2011 у справі № 32/21, відповідно до якої боржником було визнано наявність перед заявником заборгованості в сумі 145289,18 грн.

Відповідно до умов мирової угоди боржником було взято на себе зобов'язання сплатити всю суму заборгованості за погодженим сторонами графіком та сплатити 9260,50 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заявник просить суд визнати його кредитором боржника на суму 145289,18 грн. основного боргу.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Публічне акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» підлягає визнанню кредитором на суму 145289,18 грн., з віднесенням до вимог четвертої черги.

Окрім того, до реєстру вимог кредиторів також підлягає включенню судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1147,00 грн. з віднесенням до першої черги.

Отже, загальна сума, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 146436,18 грн.


Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві


Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що заява Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 133484,21 грн. відправлена заявником до суду 22.07.2013.

Враховуючи те, що останнім днем подачі заяв про визнання кредитором боржника від дати оголошення в офіційному друкованому органі припадає на вихідний день, а саме на 21.07.2013, то у відповідності до ст. 51 ГПК України останнім днем буде вважатися перший наступний за ним робочий день, тобто в даному заява Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 133484,21 грн. подана в межах процесуальних строків, визначених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Як слідує з поданої заяви, вищенаведені вимоги виникли з наступного:

Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» взятий на облік як платник податків в ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з 14.02.2006.

Матеріалами заяви підтверджений податковий борг боржника перед Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, а саме: податок на прибуток приватних підприємств (11021000) у розмірі 452,56 грн., податок на додану вартість (14010100) у розмірі 133031,65 грн.

Окрім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2013 у справі № 2а-17487/12/2670 задоволенні позовні вимоги заявника, присуджено до стягнення з боржника податкового боргу по податку на додану вартість у розмірі 120014,34 грн.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві підлягає визнанню кредитором на загальну суму 133484,21 грн., з віднесенням до вимог третьої черги.


Також, поза межами строку, встановленого Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до суду заявлені додаткові майнові вимоги до боржника наступних осіб: Лизогуба Ярослава Григоровча на суму 1082,00 грн., Катречко Катерини Вікторівни на суму 22461,17 грн., Зубова Павла Михайловича на суму 28611,01 грн., Проскуріної Наталії Святославівни на суму 56734,41 грн., Купчинського Олега Анатолійовича на суму 55860,49 грн., Гурка Олександра Геннадійовича на суму 40549,69 грн., Давідова Альберта Оганезовича на суму 55943,01 грн., Волощука Віталія Вікторовича на суму 64792,94 грн., Молочка Андрія Володимировича на суму 37404,39 грн., Музики Володимира Володимировича на суму 35449,59 грн., Остапіва Володимира Богдановича на суму 38182,44 грн., Панченко Олени Валеріївни на суму 29361,69 грн., Філімончука Михайла Анатолійовича на суму 67906,27 грн., Красюка Олександра Олексійовича на суму 12504,23 грн., Лагошина Володимира Олександровича на суму 41536,55 грн., Кравців Лариси Богданівни на суму 36561,80 грн., Бердника Сергія Леонідовича на суму 38352,12 грн., Маланчука Андрія Васильовича на суму 56983,68 грн., Андрухіва Романа Васильовича на суму 78835,96 грн., Шимановського Романа Васильовича на суму 41538,84 грн., Троїцького Івана Аркадійовича на суму 17838,01 грн., Конотопцева Олега Сергійовича на суму 81151,44 грн., Фоменка Олега Валерійовича на суму 9451,84 грн., Дженжерова Сергія Анатолійовича на суму 40688,84 грн., Коханевич Наталії Володимирівни на суму 9416,96 грн., Редькіної Ганни Петрівни на суму 33059,62 грн., Фіщенка Андрія Юрійовича суму 85573,68 грн., Коломійця Сергія Володимировича на суму 116129,81 грн.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

У зв'язку з вищенаведеним, враховуючи, що заявлені додаткові майнові вимоги до боржника: Лизогуба Ярослава Григоровча на суму 1082,00 грн., Катречко Катерини Вікторівни на суму 22461,17 грн.; Зубова Павла Михайловича на суму 28611,01 грн.; Проскуріної Наталії Святославівни на суму 56734,41 грн.; Купчинського Олега Анатолійовича на суму 55860,49 грн.; Гурка Олександра Геннадійовича на суму 40549,69 грн.; Давідова Альберта Оганезовича на суму 55943,01 грн.; Волощука Віталія Вікторовича на суму 64792,94 грн.; Молочка Андрія Володимировича на суму 37404,39 грн.; Музики Володимира Володимировича на суму 35449,59 грн.; Остапіва Володимира Богдановича на суму 38182,44 грн.; Панченко Олени Валеріївни на суму 29361,69 грн.; Філімончука Михайла Анатолійовича на суму 67906,27 грн.; Красюка Олександра Олексійовича на суму 12504,23 грн.; Лагошина Володимира Олександровича на суму 41536,55 грн.; Кравців Лариси Богданівни на суму 36561,80 грн.; Бердника Сергія Леонідовича на суму 38352,12 грн.; Маланчука Андрія Васильовича на суму 56983,68 грн.; Андрухіва Романа Васильовича на суму 78835,96 грн.; Шимановського Романа Васильовича на суму 41538,84 грн.; Троїцького Івана Аркадійовича на суму 17838,01 грн.; Конотопцева Олега Сергійовича на суму 81151,44 грн.; Фоменка Олега Валерійовича на суму 9451,84 грн.; Дженжерова Сергія Анатолійовича на суму 40688,84 грн.; Коханевич Наталії Володимирівни на суму 9416,96 грн., Редькіної Ганни Петрівни на суму 33059,62 грн., Фіщенка Андрія Юрійовича суму 85573,68 грн., Коломійця Сергія Володимировича на суму 116129,81 грн. надійшли до суду з пропущенням строку, встановленого Законом, суд такі заяви відхиляє.

У відповідності до ч.1 п. 4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Окрім того, до реєстру вимог кредиторів підлягають включенню грошові вимоги ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст» до боржника у розмірі 1 669905,68 грн., визнані ухвалою про порушення провадження у справі про банкрутство від 11.06.2013, з віднесенням до наступної черговості: 1543460,62 грн. - вимоги четвертої черги, 126445,06 грн. - вимоги шостої черги.

Поряд з вищеописаною заборгованістю, до вимог першої черги відносяться також витрати ініціюючого кредитора за подання заяви про порушення справи про банкрутство у розмірі 5 735,00 грн.

Отже, загальна сума кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст», яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника становить 1675640,68 грн.

Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 23 Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Відповідно до абз. 2 ч. 8 ст. 23 Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.

Для затвердження реєстру вимог кредиторів згідно з вимогами ч. 8 ст. 23 Закону судом досліджено відомості щодо наявності у боржника майна, яке обтяжене.

Відповідно до ч. 8 ст. 53 Закону господарський суд в порядку, передбаченому цим Законом, розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, затверджує реєстр вимог кредиторів і визначає дату проведення зборів кредиторів.

У зв'язку з вищенаведеним, складений розпорядником майна реєстр вимог кредиторів підлягає уточненню щодо розміру кредиторських вимог заявлених та визнаних судом кредиторів, а також зважаючи на необхідність включення до реєстру відомостей про майно боржника, яке є предметом обтяжень згідно з державними реєстрами обтяжень.

Станом на 16.12.2013 заяв від кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника не надійшло.

Дослідивши матеріали справи, поданий розпорядником майна на затвердження реєстр вимог кредиторів, додатково перевіривши правові підстави заявлення кредиторами грошових вимог до боржника, господарський суд вважає за доцільне затвердити реєстр вимог кредиторів та закінчити попереднє засідання.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 23, 25 Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -


УХВАЛИВ:


1. Визнати кредиторами у справі № 910/7021/13 по відношенню до Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»:

- Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва з грошовими вимогами на суму 82 412,19 грн., з яких 53292,38 грн. - вимоги другої черги, 29119,81 грн. - вимоги шостої черги;

- Бондарєву Тетяну Іванівну з грошовими вимогами на суму 310637,00 грн., з яких 309490,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Литвинову Людмилу Володимирівну з грошовими вимогами на суму 273926,00 грн., з яких 272779,00 грн. - вимоги четверної черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові технології» з грошовими вимогами на суму 734707,24 грн., з яких 733560,24 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Маланчука Андрія Васильовича з грошовими вимогами на суму 235780,00 грн., з яких 234633,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Давідова Альберта Оганезовича з грошовими вимогами на суму 231495,00 грн., з яких 230348,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Музику Володимира Володимировича з грошовими вимогами на суму 147113,00 грн., з яких 145966,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Попівчука Олександра Юрійовича з грошовими вимогами на суму 192474,13грн., з яких 191327,13 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Бердника Сергія Леонідовича з грошовими вимогами на суму 315862,00 грн., з яких 314715,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Волощука Віталія Вікторовича з грошовими вимогами на суму 267935,00 грн., з яких 266788,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Проскуріну Наталію Святославівну з грошовими вимогами на суму 233642,00 грн., з яких 232495,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Фіщенка Андрія Юрійовича з грошовими вимогами на суму 348250,00 грн., з яких 347103,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Дженжерова Сергія Анатолійовича з грошовими вимогами на суму 335037,00 грн., з яких 333890,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Рєдкіну Ганну Петрівну з грошовими вимогами на суму 267364,00 грн., з яких 266217,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Шимановського Романа Васильовича з грошовими вимогами на суму 342012,00 грн., з яких 340865,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Остапіва Володимира Богдановича з грошовими вимогами на суму 158365,00 грн., з яких 157218,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Красюка Олександра Олексійовича з грошовими вимогами на суму 274575,00 грн., з яких 273428,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Молочка Андрія Володимировича з грошовими вимогами на суму 308085,00 грн., з яких 306938,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Філімончука Михайла Анатолійовича з грошовими вимогами на суму 353018,00 грн., з яких 351871,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Купчинського Олега Анатолійовича з грошовими вимогами на суму 231311,00 грн., з яких 230164,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Коломійця Сергія Володимировича з грошовими вимогами на суму 479317,00 грн., з яких 478170,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Зубова Павла Михайловича з грошовими вимогами на суму 235453,00 грн., з яких 234306,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Конотопцева Олега Сергійовича з грошовими вимогами на суму 334953,00 грн., з яких 333806,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Троїцького Івана Аркадійовича з грошовими вимогами на суму 147229,00 грн., з яких 146082,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Будова» з грошовими вимогами на суму 45152,59 грн., з яких 44005,59 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Лагошина Володимира Олександровича з грошовими вимогами на суму 341305,00 грн., з яких 340158,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Фоменка Олега Валерійовича з грошовими вимогами на суму 155506,00 грн., з яких 154359,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Андрухіва Романа Васильовича з грошовими вимогами на суму 325319,00 грн., з яких 324172,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Лукашенка Сергія Вікторовича з грошовими вимогами на суму 503791,00грн., з яких 502644,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Пабата Олександра Васильовича з грошовими вимогами суму 333489,00 грн., з яких 332342,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Веву Вячеслава Миколайовича з грошовими вимогами на суму 488952,00 грн., з яких 487805,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Топала Олексія Сергійовича з грошовими вимогами на суму 281548,79 грн., з яких 280401,79 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Канакова Андрія Олеговича з грошовими вимогами на суму 164169,00 грн., з яких 163022,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Гордієнка Олександра Михайловича з грошовими вимогами на суму 298057,00 грн., з яких 296910,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Гурка Олександра Геннадійовича з грошовими вимогами на суму 332554,00 грн., з яких 331407,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Катречко Катерину Вікторівну з грошовими вимогами на суму 184719,00 грн., з яких 183572,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Швець Яну Валеріївну з грошовими вимогами на суму 307460,00 грн., з яких 306313,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Брюханову Наталію Олександрівну з грошовими вимогами на суму 235597,00 грн., з яких 234450,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Державну спеціалізовану фінансову установу «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» з грошовими вимогами на суму 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Нікуліну Юлію Леонідівну з грошовими вимогами на суму 261655,00 грн., з яких 260508,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Коханевич Наталію Володимирівну з грошовими вимогами на суму 173308,00 грн., з яких 172161,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Васильєва Миколу Віталійовича з грошовими вимогами на суму 730116,00 грн., з яких 728969,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Кобзар Тетяну Григорівну з грошовими вимогами на суму 202002,00 грн., з яких 200855,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Панченко Олену Валеріївну з грошовими вимогами на суму 240473,00 грн., з яких 239326,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Кравців Ларису Богданівну з грошовими вимогами на суму 167151,00 грн., з яких 166004,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Павлова Вадима Петровича з грошовими вимогами на суму 72029,00 грн., з яких 70882,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоефект» з грошовими вимогами на суму 1181544,77 грн., з яких 1180397,77 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Друппова Дмитра Євгенійовича з грошовими вимогами на суму 293973,00 грн., з яких 292826,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Голосіївську міжрайонну виконавчу дирекцію Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з грошовими вимогами на суму 3058,92 грн. - вимоги другої черги;

- Публічне акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» з грошовими вимогами на суму 146436,18 грн., з яких 145289,18 грн. - вимоги четвертої черги, 1147,00 грн. - вимоги першої черги;

- Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на суму 133484,21 грн. - вимоги третьої черги;

- Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Віст» з грошовими вимогами на суму 1675640,68 грн., з яких 1543460,62 грн. - вимоги четвертої черги, 126445,06 грн. - вимоги шостої черги; 5735,00 грн. - вимоги першої черги.

2. Затвердити реєстр вимог кредиторів Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».

3. Затвердити окремо внесені вимоги Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», які забезпечені заставою майна Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» боржника у розмірі 400000,00 грн.

4. Затвердити окремо внесені вимоги Кукнерика Павла Олександровича на суму 35913,24 грн. (34766,24 грн. - заробітна плата до виплати, 1147,00 грн. - судовий збір), Лавренчука Віктора Івановича на суму 36112,57 грн. (34965,57 грн. - заробітна плата до виплати, 1147,00 - судовий збір), Пащука Вячеслава Миколайовича на суму 34244,18 грн. (33097,18 грн. - заробітна плата до виплати, 1147,00 грн. - судовий збір) - вимоги першої черги щодо виплати заробітної плати.

5. Зобов'язати розпорядника майна Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» арбітражного керуючого Заріцького Ю.М. у п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та наказу Міністерства економіки України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення реєстру вимог кредиторів» від 02.07.2010 р. № 788.

6. Зобов'язати розпорядника майна Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» арбітражного керуючого Заріцького Ю.М. протягом 10-ти днів повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та провести відповідні збори.

7. Зобов'язати розпорядника майна Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» арбітражного керуючого Заріцького Ю.М. проаналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; - надати письмові докази про розмір активу та пасиву Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», наявну дебіторську заборгованість.

8. Зобов'язати розпорядника майна Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» арбітражного керуючого Заріцького Ю.М. надати суду протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника, а також протокол засідання комітету кредиторів, на якому вирішено питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника.

9. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

10. Відхилити вимоги Редькіної Ганни Петрівни на суму 691609,00 грн., Литвинової Людмили Володимирівни на суму 15499,82 грн., Попівчука Олександра Юрійовича на суму 24897,87 грн., Фіщенка Андрія Юрійовича на суму 906056,00 грн., Топала Олексія Сергійовича на суму 921,70 грн., Друппова Дмитра Євгенійовича на суму 600,03 грн., Кукнерника Павла Олександровича на суму 20660,12 грн., Лавренчука Віктора Івановича на суму 22344,54 грн., Пащука Вячеслава Миколайовича на суму 19300,06 грн., Лизогуба Ярослава Григоровича до боржника на суму 30670,00 грн., Ніколенка Олексія Петровича на суму 306190,72 грн. та заявлені додаткові майнові вимоги до боржника наступних осіб: Лизогуба Ярослава Григоровча на суму 1082,00 грн., Катречко Катерини Вікторівни на суму 22461,17 грн., Зубова Павла Михайловича на суму 28611,01 грн., Проскуріної Наталії Святославівни на суму 56734,41 грн., Купчинського Олега Анатолійовича на суму 55860,49 грн., Гурка Олександра Геннадійовича на суму 40549,69 грн., Давідова Альберта Оганезовича на суму 55943,01 грн., Волощука Віталія Вікторовича на суму 64792,94 грн., Молочка Андрія Володимировича на суму 37404,39 грн., Музики Володимира Володимировича на суму 35449,59 грн., Остапіва Володимира Богдановича на суму 38182,44 грн., Панченко Олени Валеріївни на суму 29361,69 грн., Філімончука Михайла Анатолійовича на суму 67906,27 грн., Красюка Олександра Олексійовича на суму 12504,23 грн., Лагошина Володимира Олександровича на суму 41536,55 грн., Кравців Лариси Богданівни на суму 36561,80 грн., Бердника Сергія Леонідовича на суму 38352,12 грн., Маланчука Андрія Васильовича на суму 56983,68 грн., Андрухіва Романа Васильовича на суму 78835,96 грн., Шимановського Романа Васильовича на суму 41538,84 грн., Троїцького Івана Аркадійовича на суму 17838,01 грн., Конотопцева Олега Сергійовича на суму 81151,44 грн., Фоменка Олега Валерійовича на суму 9451,84 грн., Дженжерова Сергія Анатолійовича на суму 40688,84 грн., Коханевич Наталії Володимирівни на суму 9416,96 грн., Редькіної Ганни Петрівни на суму 33059,62 грн., Фіщенка Андрія Юрійовича суму 85573,68 грн., Коломійця Сергія Володимировича на суму 116129,81 грн.

11. Визначити дату проведення підсумкового судового засідання у справі № 910/7021/13 на 22.01.2014 о 12:00 год. Засідання відбудеться у приміщені господарського суду м. Києва в залі судових засідань № 16 (корпус Б).

12. Ухвалу направити учасникам провадження у справі та розпоряднику майна.


Суддя А.М.Івченко

  • Номер:
  • Опис: банкрутство
  • Тип справи: Відновлення чи продовження процесуальних строків (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Київський апеляційний господарський суд
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 15.07.2015
  • Дата етапу: 15.07.2015
  • Номер:
  • Опис: визнання банкрутом
  • Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Касаційний господарський суд
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Повернуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 22.09.2015
  • Дата етапу: 24.09.2015
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Відновлення чи продовження процесуальних строків (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 21.10.2015
  • Дата етапу: 21.10.2015
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Заміна, залучення нових учасників судового процесу, правонаступництво, залучення третьої особи (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 24.05.2016
  • Дата етапу: 04.08.2016
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Відновлення чи продовження процесуальних строків (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 25.05.2016
  • Дата етапу: 04.08.2016
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Заміна, залучення нових учасників судового процесу, правонаступництво, залучення третьої особи (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 19.01.2017
  • Дата етапу: 07.02.2017
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Відновлення чи продовження процесуальних строків (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 06.02.2017
  • Дата етапу: 07.02.2017
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Роз'яснення і виправлення рішення, ухвали (банкрутство) (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 03.04.2017
  • Дата етапу: 25.04.2017
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Відновлення чи продовження процесуальних строків (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 09.08.2017
  • Дата етапу: 29.05.2018
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Заява кредитора про грошові вимоги до боржника
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відкрито провадження
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 30.10.2018
  • Дата етапу: 30.10.2018
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Відновлення чи продовження процесуальних строків (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 30.11.2018
  • Дата етапу: 22.01.2019
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Заміна, залучення нових учасників судового процесу, правонаступництво, залучення третьої особи (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.12.2018
  • Дата етапу: 22.01.2019
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Заміна, залучення нових учасників судового процесу, правонаступництво, залучення третьої особи (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 04.02.2019
  • Дата етапу: 21.03.2019
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Заміна, залучення нових учасників судового процесу, правонаступництво, залучення третьої особи (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 04.06.2019
  • Дата етапу: 01.08.2019
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Заміна, залучення нових учасників судового процесу, правонаступництво, залучення третьої особи (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 10.06.2019
  • Дата етапу: 01.08.2019
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Заміна, залучення нових учасників судового процесу, правонаступництво, залучення третьої особи (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 02.01.2020
  • Дата етапу: 02.01.2020
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Заміна, залучення нових учасників судового процесу, правонаступництво, залучення третьої особи (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 22.01.2020
  • Дата етапу: 22.01.2020
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Інша заява про банкрутство (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 24.01.2020
  • Дата етапу: 24.01.2020
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Заміна, залучення нових учасників судового процесу, правонаступництво, залучення третьої особи (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 01.02.2021
  • Дата етапу: 01.02.2021
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Заміна, залучення нових учасників судового процесу, правонаступництво, залучення третьої особи (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 16.03.2021
  • Дата етапу: 16.03.2021
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Заміна, залучення нових учасників судового процесу, правонаступництво, залучення третьої особи (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 06.05.2021
  • Дата етапу: 06.05.2021
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Заміна, залучення нових учасників судового процесу, правонаступництво, залучення третьої особи (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.05.2021
  • Дата етапу: 26.05.2021
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Заміна, залучення нових учасників судового процесу, правонаступництво, залучення третьої особи (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 18.08.2021
  • Дата етапу: 18.08.2021
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Забезпечення позову чи скасування забезпечення позову (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 16.12.2021
  • Дата етапу: 16.12.2021
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Заміна, залучення нових учасників судового процесу, правонаступництво, залучення третьої особи (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 21.04.2023
  • Дата етапу: 21.04.2023
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Про визнання банкрутом
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд міста Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 10.04.2013
  • Дата етапу: 16.05.2023
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Заява кредитора про грошові вимоги до боржника
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд міста Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 06.04.2015
  • Дата етапу: 10.06.2015
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Заява кредитора про грошові вимоги до боржника
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд міста Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 06.04.2015
  • Дата етапу: 10.06.2015
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Про визнання банкрутом
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд міста Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 10.04.2013
  • Дата етапу: 16.05.2023
  • Номер:
  • Опис: Продовжити строк ліквідаційної процедури
  • Тип справи: Відновлення чи продовження процесуальних строків
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд міста Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 10.03.2025
  • Дата етапу: 10.03.2025
  • Номер:
  • Опис: Продовжити строк ліквідаційної процедури
  • Тип справи: Відновлення чи продовження процесуальних строків
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд міста Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 10.03.2025
  • Дата етапу: 12.03.2025
  • Номер:
  • Опис: про порушення справи про банкрутство
  • Тип справи: Про визнання банкрутом (новий розгляд)
  • Номер справи: 910/7021/13
  • Суд: Господарський суд міста Києва
  • Суддя: Івченко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 08.07.2014
  • Дата етапу: 28.07.2014
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація