Справа   22ас/4541                                 Головуючий в суді 1-ї інстанції Куліченко М.В.

Категорія 69                                            Доповідач Зарицька Г.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 грудня 2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючої Зарицької Г.В.

суддів: Балашкевича СВ., Худякова A.M.

при секретарі Сухоребрій Т.А.

розглянувпш у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення м. Коростень, управління Пенсійного фонду України в м. Коростені про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 вересня 2006 року

встановив:

У грудні 2005 року ОСОБА_1 інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Коростені, управління праці та соціального захисту населення м. Коростень та просила стягнути з відповідачів на її користь 3231 грн. невиплачених коштів, передбачених ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначала, що рішенням Коростенського міськвиконкому від 8.12.1999 р.НОМЕР_1 її призначено опікуном над неповнолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., який є потерпілим від Чорнобильської катастрофи. Компенсаційні виплати, передбачені ст.37 вищевказаного Закону виплачуються на дитину не в повному розмірі (2,10 -щомісячно). Виходячи з наведеного, просила задовольнити позов.

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 вересня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати та ухвалити нову про задоволення позову. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 являється потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, і постійно проживає в м. Коростені Житомирської області, яке переліком пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою KM України №106 від 23.07.1991 року, розпорядженням KM України №17 від 12.01.1993 року відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до ст. 63 Закону № 796-Х11 фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Статтею 62 Закону № 796-Х11 передбачено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Конкретні розміри всіх доплат, передбачених Законом № 796-ХП, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи",

*

/

виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України. Саме в такому розмірі неповнолітньому ОСОБА_2 виплачувалася допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва (по 2.10 грн. щомісячно).

За таких обставин, суд обґрунтовано відмовив позивачці у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198,200,205,206 КАС України, апеляційний суд,

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 вересня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення її у повному обсязі.

Головуючий