ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2006 р. | № 2-27/364.3-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційну скаргу | Фірми “Атлант” |
на постанову | від 14.09.06 Севастопольського апеляційного господарського суду |
та на рішення | від 12.05.06 |
у справі | №2-27/364.3-2006 |
господарського суду | АР Крим |
за позовом | Фірми “Атлант” |
до | 1. Красноперекопської ОДПІ 2. Красноперекопського ВДК України |
третя особа | ТОВ “Профсфера” |
про | стягнення 24610 грн. |
за участю представників сторін |
від позивача: | Галун С.А., дов. |
від відповідача 1: | Сачок О.А., дов. |
від відповідача 2: | у засідання не прибули |
від третьої особи: | у засідання не прибули |
ВСТАНОВИВ:
Справа розглядалась судовими інстанціями неодноразово.
Рішенням від 12.05.06 господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронова Н.В.), яке залишено без змін постановою від 14.09.06 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Дугаренко О.В. –головуючий, Латинін О.А., Котлярова О.Л.), відмовлено в задоволенні позову фірми "Атлант" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції та Красноперекопського відділення державного казначейства України за участю в якості третьої особи ТОВ “Профсфера” про відшкодування збитків у розмірі 14155 грн.
Судові рішення мотивовані недоведеністю збитків у спірних правовідносинах, оскільки предметом спору в позові визначено стягнення збитків, а судовими інстанціями кваліфіковані ці обставини як бюджетно-правові –повернення з державного бюджету коштів помилково перерахованих до відповідного бюджету.
Ухвалою від 23.11.06 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови у справі та задоволення позову новим рішенням.
Касатор доводить, що висновки судових інстанцій суперечать предмету спору –стягнення збитків за бездіяльність податкового органу щодо повернення з Державного бюджету України коштів, сплачених за безгосподарне майно, яке помилково реалізоване позивачу, що порушило право позивача на відновлення його майнового стану і відшкодування втрат.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Чинна на момент виникнення спірних правовідносин ст. 440 ЦК УРСР визначала, що шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України (чинної на момент нового розгляду спору в суді) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст.ст. 441, 442 ЦК УРСР організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.
Стаття 1173 ЦК України передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили факт бездіяльності податкового органу щодо виконанні обов'язків по наданню висновків про повернення з Державного бюджету України коштів, сплачених позивачем відповідно до законодавства.
Таким чином, позивач за умови доведеності ним наявності шкоди, завданої його особистим немайновим правам або майну, набуває право на відшкодування завданої йому шкоди з підстав, визначених у ст. 1166 ЦК України, ст. 453 ЦК УРСР.
Позивач визначив у позові шкоду у вигляді упущеної вигоди, тобто доходів, які він міг отримати в разі своєчасного надання висновку відповідачем.
Відповідно до ст. 623 ЦК України, ст. 203 ЦК УРСР при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи вжиті кредитором щодо їх одержання.
Проте позивачем не доведено наявність обставин упущеної вигоди внаслідок бездіяльності Красноперекопської ОДПІ, не зважаючи на певні вжиті позивачем заходи.
Судовими інстанціями не встановлено причинний зв'язок між протиправними діями (бездіяльністю) і шкодою, визначеною у позові. Тобто обставини наявності матеріальної шкоди не доведені позивачем у визначеному законом розумінні.
З огляду на таке судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.09.06 у справі №2-27/364.3-2006 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький