У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні 27 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 липня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4 жовтня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

            зазначеним вироком

                                               ОСОБА_1,

                                               ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого 31 березня 2005 року Керченським міським судом за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік,

засуджено за ч. 2 ст. 189 КК України на 3 роки позбавлення волі.

            На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточне покарання засудженому ОСОБА_1 визначено 4 роки позбавлення волі.

            Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 касаційних скарг та подання щодо якого не надходило.

            Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4 жовтня 2005 року зазначений вирок залишено без зміни.

Як визнав суд, 14 травня 2005 року близько 13 год. ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, та ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою в с. Приозерне вимагали від неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 передачі майна, погрожуючи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а також побили його, в зв'язку з чим потерпілий передав їм 20 грн. та пляшку пива вартістю 4 грн. 50 коп.

            У касаційній скарзі засуджений просить переглянути судові рішення. Стверджує, що докази його винуватості в справі відсутні, яка в суді апеляційної інстанції розглядалася з порушенням його прав.

            Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити.

            Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вимаганні чужого майна, із погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, за попередньою змовою групою осіб, підтверджується зібраними у справі доказами.

            В основу вироку суд поклав показання потерпілого ОСОБА_3, який ствердив, що засуджені завдали йому удари руками, заподіявши легкі тілесні ушкодження, і вимагали гроші, продукти харчування та алкогольні напої, погрожуючи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (а.с. 25-27).

            Про завдання ударів потерпілому ОСОБА_3 та вимагання грошей за встановлених у справі обставин ствердив у судовому засіданні засуджений ОСОБА_2, при цьому, участь у побитті потерпілого не заперечував і ОСОБА_1(а.с. 10, 11, 22-23, 37-38, 52).

            Достовірність цих обставин підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4 - очевидця події, яка ствердила, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вимагали у ОСОБА_3 гроші із погрозою насильства, а також ОСОБА_5 - матері потерпілого, яка перешкодила діям засуджених і виявила в сина ушкодження голови, що йому заподіли останні, коли вимагали гроші та заволоділи майном в розмірі 24 грн.

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи НОМЕР_1 в потерпілого ОСОБА_3 виявлено легкі тілесні ушкодження голови та інших частин тіла, які могли бути заподіяні за встановлених у справі обставин (а.с. 16).

            Ці та інші зібрані у справі докази давали суду підстави дійти обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

            Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 189 КК України є правильною, а призначене йому покарання повною мірою відповідає вимогам закону.

            Доводи касаційної скарги засудженого про порушення судом апеляційної інстанції його прав гарантуючих участь захисника на вимогах кримінально-процесуального закону не ґрунтуються, відсутність якого згідно із ч. 2 ст. 358 КПК України розгляду справи не перешкоджає. 

            Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

            З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

            відмовити засудженому ОСОБА_1 в задоволенні його касаційної скарги.

С у д д і:

Кліменко М.Р.                                             Пошва Б.М.                                     Нікітін Ю.І.