Справа № 22-10779 Категорія-21
Головуючий в 1 інстанції-Бусилко Сі.
Доповідач- БабенкоП.М,
УХВАЛА іменем України
28 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого- судді Пономарьової О.М..
суддів- Бабенка П.М. .Бондаренко Л.ї.
при секретарі - Баклановій Ю.В.
за участю : позивача ОСОБА_1., представника відповідача Чумак Ї.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Добропіллі Донецької області на рішення Доброшльеького міськрайонного суду Донецької області від 04 жовтня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Добропіллі Донецької області про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2006 року позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача про стягнення на відшкодування моральної шкоди, яка йому спричинена одержаним в період роботи у вугільній промисловості професійним захворюванням, 35 000 грн.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04 жовтня 2006 року вказаний позов задоволений частково. На користь позивача стягнуто з відповідача 15 000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду ,ухвалити нове, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову , посилаючись на тє,що рішення суду постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зазначив э що суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, не врахував, що відповідно до п.27 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України ш 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкова державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійноп захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Також суд неповно встановив обставини справи, не врахував , що моральна шкод позивачеві може бути відшкодована лише на підставі висновку МСЕК, що відповідач не нада судові доказів про заподіяння йому моральної шкоди, а суд не перевірив пояснення позивач про спричинення йому моральної шкоди, крім того, не врахував, що позивачеві сплаяек одноразова допомога та щомісячні страхові виплати на відшкодування шкоди.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.
Позивач просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду -залишити без змі посилаючись на те, що рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального процесуального права.
Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає ,що апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду слід залишити без змін з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що позивач тривалий час ( з 1973 року 31.08.2006 року ) працював в підземних умовах на вугільних шахтах „Алмазна'" „Добропільська" , де в результаті шкідливих умов праці отримав професійну хворобу-хронічну вертеброгенну радікулопатію.
Згідно висновку МСЕК від 08 серпня 2006 року року йому вперше встановлено за вказаним профзахворюванням 50% втрати професійної працездатності за сукупністю профзахворювань ,а у 2005 році за висновком МСЕК підтверджена втрата професійної працездатності у вказаному розмірі безстроково, йому встановлена третя група інвалідності.
Позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому ,що він переніс і зносить фізичні та душевні страждання через втрату здоров'я. Через постійний фізичний біль він вимушений був звільнитись з роботи ,часто проходити лікування, відмовився від своїх звичок та улюблених занять, не може керувати автомобілем, рибалкою, виконувати роботи у побуті ,чим порушений його звичайний уклад життя. Він також втратив заробіток, не може як раніше допомагати двом синам, які навчаються у ВУЗах, відчуває себе неповноцінним, безпомічним, став знервованим та роздратованим, що завдає йому морааьних страждань.
Ухвалюючи рішення в частковому задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з вимог ст.ст. 1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва..
Відповідно до ст..23 ЦК України, п.З Постанови І [ленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок Порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості vx реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди ,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Встановлені судом обставини про втрату професійної працездатності позивачем та спричинення йому моральної шкоди підтверджені як письмовими доказами (даними трудової книжки, актом розслідування профзахворювання , висновками Донецької ОКБП та МСЕК,виписками з лікарняних карток), так і поясненнями сторін.
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, наявність інвалідності, ступеню втрати працездатності й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, та професійного захворювання, які спричинили втрат працездатності визначив таке відшкодування в сумі 15 000 грн.
При встановленні зазначених фактів і постановлен ні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.Суд всебічно повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та правильно дійшов до висновку про підставність вимог позивача, та щодо розміру відшкодування.
Доводи представника відповідача про те ,що оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст.хт.21,34 Закону України «Прк загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві ті професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності",тому судові слід буж
відмовити в задоволенні позову , не заслуговують на увагу, оскільки до Закону, який передбачає право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, не внесено відповідні зміни і не скасована відповідальність відповідача перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції,
оскільки не грунтуються на законі.
Виходячи з вказаного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляції та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.ЗОЗ, п.1 ч.І ст.307 , ч.І ст.308,-313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.у м. Добропіллі Донецької області відхилити..
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04 жовтня 2006 року за позовом ОСОБА_1 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.