ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Справа № 44/548-47/117-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мирошниченка С.В.,

суддів: Алєєвої І.В.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

ТОВ "Сервіс-Агроцентр" - Воєводи В.О., Хоменка О.О.,

ТОВ "Лізингова компанія "Всесвіт" - Мишка А.І.,

НАК "Украгролізинг" - Ситника С.І.,

ТОВ "Агробізнесінвест" - Загорівської Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013

та на постанову господарського суду міста Києва від 11.07.2013

у справі № 44/548-47/117-б

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Всесвіт"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2010.

Постановою господарського суду міста Києва від 11.07.2013 (суддя Мандичев Д.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 (колегія суддів у складі: суддя Шипко В.В. - головуючий, судді Верховець А.А., Сотніков С.В.), визнано банкрутом ТОВ "Лізингова компанія "Всесвіт". Припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Лізингова компанія "Всесвіт". Припинено повноваження розпорядника майна ТОВ "Лізингова компанія "Всесвіт" арбітражного керуючого Пилипенка В.В. Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого - Мишка Анатолія Івановича та інше.

У касаційній скарзі ТОВ "Сервіс-Агроцентр" просить скасувати постанову господарського суду першої інстанції від 11.07.2013, постанову апеляційного суду від 25.09.2013, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 42, 22, 43 ГПК України, ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

У відзивах на касаційну скаргу ліквідатор боржника та ТОВ "Агробізнесінвест" просять постанову господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення обставин у справі та правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій за результатами всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності встановлено наступне:

- відповідно до протоколу зборів кредиторів ТОВ "Лізингова компанія "Всесвіт" № 1 від 04.06.2013, на зборах кредиторів ТОВ "Лізингова компанія "Всесвіт" 04.06.2013, які відбулись за місцезнаходженням боржника, кредиторами обрано комітет кредиторів у складі трьох членів комітету кредиторів, а саме: ТОВ "Агробізнесінвест", ТОВ "Агрофірма Іванівська" та ТОВ "Еко Енерджі Трейд";

- за відповідне рішення голосували 62% голосів; проти - 13% голосів; утримались - 23% голосів;

- в подальшому, комітетом кредиторів ТОВ "Лізингова компанія "Всесвіт" 17.06.2013 було скликано збори комітету кредиторів, та за наслідками розгляду аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора) щодо фінансової звітності та фінансового стану підприємства, у відповідності до якого станом на березень 2013 року визначена стійка неплатоспроможність та неможливість подальшого ведення господарської діяльності, було вирішено клопотати перед господарським судом м. Києва щодо визнання ТОВ "Лізингова компанія "Всесвіт" банкрутом та призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Молчанова Юрія Івановича;

- 18.06.2013 до господарського суду м. Києва надійшло клопотання голови комітету кредиторів боржника щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором у справі арбітражного керуючого Молчанова Юрія Івановича.

Відповідно до абз. 3 п. 11 Прикінцевих та перехідних положень закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній з 19.01.2013) положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

У зв'язку з викладеним, приймаючи постанову від 11.07.2013 та визначаючи ліквідатора боржника суд першої інстанції виходив з положень Закону про банкрутство, в редакції, що діяла до 19.01.2013.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 16 Закону про банкрутство збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів відповідно до частини першої цієї статті. Кількість голосів кредиторів визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.

Збори кредиторів скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою або ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких складає не менше однієї третини всіх вимог, включених до вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів.

Врахувавши наведене вище господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про те, що розпорядник майна арбітражний керуючий Пилипенко В.В. скликав загальні збори кредиторів боржника 04.06.2013 у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до абз. 4 ст. 1 Закону про банкрутство суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Висновок господарських судів попередніх інстанцій про наявність непогашеної і визнаної судом грошової заборгованості боржника перед кредиторами та неспроможність боржника погасити цю заборгованість через незадовільний результат застосування заходів щодо свого фінансового оздоровлення ґрунтується на об'єктивній оцінці наявних у справі доказів і не спростовується доводами касаційної скарги.

Враховуючи викладене вище, Вищий господарський суд України погоджується висновком господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення клопотання комітету кредиторів ТОВ "Лізингова компанія "Всесвіт" у частині визнання ТОВ "Лізингова компанія "Всесвіт" банкрутом та введення ліквідаційної процедури боржника, підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 31 Закону про банкрутство ліквідатором може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.

Як встановлено судами, представник голови комітету кредиторів просив призначити ліквідатором у справі арбітражного керуючого Молчанова Ю.І.

В ході розгляду судами попередніх інстанцій кандидатури вказаного арбітражного керуючого було встановлено, що зазначений арбітражний керуючий Молчанов Ю.І. є заінтересованою особою, оскільки перебуває у родинних відносинах з представником боржника, а це суперечить вимогам Закону про банкрутство, у зв'язку з чим у господарського суду були відсутні підстави для призначення арбітражного керуючого Молчанова Ю.І. ліквідатором боржника.

Разом з тим, до господарського суду м. Києва надійшла заява арбітражного керуючого Мишка Анатолія Івановича про участь у справі.

Вирішення питання про обрання та призначення кандидатури розпорядника майна (керуючого санацією, ліквідатора) підприємства-банкрута повинно здійснюватися судами з врахуванням вимог ст.ст. 31, 13 Закону про банкрутство та є прерогативою господарського суду.

Пунктом 64 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 № 15 роз'яснено, що в ухвалі про призначення розпорядника майна суд має зазначити мотиви, з яких призначено певну кандидатуру та відхилено інші, що були запропоновані. При виборі кандидатури розпорядника майна судам слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про здатність арбітражного керуючого належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

Так, вирішуючи питання про призначення ліквідатора ТОВ "Лізингова компанія "Всесвіт" Мишка А.І., суди встановили наявність у нього свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_1 від 02.07.2013, виданого Мишку А.І., договору страхування відповідальності арбітражного керуючого № 047/34/13/ЧД від 04.07.2013, а також відсутність у нього жодних зв'язків зі сторонами у справі.

Крім того, на час вирішення питання про призначення ліквідатора у суді першої інстанції учасники провадження у справі не заперечували щодо кандидатури арбітражного керуючого Мишка А.І. Інших заяв арбітражних керуючих на участь у справі, а також пропозицій учасників провадження у справі щодо призначення ліквідатора боржника суду не надходило.

Отже, враховуючи викладені вище обставини, господарські суди обґрунтовано, з дотриманням вимог ст.ст. 1, 31, 13 Закону про банкрутство призначили ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Мишка Анатолія Івановича, який подав суду заяву про згоду на призначення його ліквідатором банкрута.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що суди незаконно визнали зібраними та проведеними збори комітету кредиторів легітимними, то такі доводи фактично стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а також містять заперечення, які були предметом дослідження господарських судів і яким дана належна правова оцінка при постановленні оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни вказаних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агроцентр" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 та постанову господарського суду міста Києва від 11.07.2013 у справі № 44/548-47/117-б залишити без змін.

Головуючий суддя:С. Мирошниченко

Судді: І. Алєєва

В. Картере