Справа № 22-10721 Головуючий в 1 інстанції-Немиш Н.В.
Категорія-21 Доповідач- БабенкоПМ.
УХВАЛА іменем України
28 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого- судді Пономарьової О.М..
суддів- Бабенка П.М. ,Бондаренко Л.І.
при секретарі - ПроляпІ О.В.
за участю : представника відповідача Руденко І.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м .Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області на рішення Дзєржинського міського суду Донецької області від 13 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
В липні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення на його користь на відшкодування моральної шкоди ..завданої профзахворюванням, в розмірі 2 тисяч гривень за кожний відсоток втраченої працездатності.
За рішенням Дзєржинського міського суду Донецької області від 13 жовтня 2006 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 12 000 грн.В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду ,ухвалитЕ нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову , посилаючись на те ,що прЕ ухваленні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.
Зазначив, що суд не врахував, що судом неповно встановлені обставини справи, ні враховано ,що висновком МСЕК не встановлений факт спричинення позивачу моральної шкоді та що позивач не надав суду доказів спричинення йому моральної шкоди і не вказував судовому засіданні про втрати немайнового характеру.
Суд також не врахував, що позивач не втратив здатність вести звичний образ житі через професійну хворобу, йому протипоказана тяжка праця та праця у шкідливих умовах, що суд не надав належної юридичної оцінки доказам у справі, не навів в рішенні мотиві відповідно до яких він прийшов до висновку про саме таку суму на відшкодування моральне шкоди, рішення суду не відповідає вимогам розумності та справедливості.
Також зазначив, що рішення суду першої інстанції суперечить діючої законодавствуj суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, врахував, що відповідно до п.27 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України і 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язко державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійно захворювання, які спричинили втрату працездатності".
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримаї
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільні справи, перевіривши доводи апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що апеляційну скаги слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав: 1,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва..
Відповідно до ст..23 ЦК України, п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди ,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування, враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом встановлено , що позивач тривалий час біля 24 років працював на вугільних шахтах м.Дзержинська в шкідливих умовах.
В результаті шкідливих умов виробництва отримав профзахворювання -хронічний обструктивний бронхіт, емфізема легень, легеневу недостатність 2 стадії.
За висновком МСЕК від 17.08.2004 року йому! вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 30 % у зв'яжу Щ професійним захворюванням , а 22.02.2006 року йому встановлено 40% втрати професійної працездатності безстроково за вказаним профзахворюванням та третя група інвалідності.
У зв'язку із втратою працездатності позивач зносить фізичні страждання, оскільки постійно відчуває біль, йому також заподіяно моральні страждання , оскільки порушені його звичайні життєві зв'язки, зазначене захворювання унеможливлює продовження активної життєвої діяльності, його звільнено з шахти через профзахворювання 17.08.04 року ,що унеможливило забезпечити матеріально родину.
Встановлені судом обставини про втрату професійної працездатності позивачем та спричинення йому моральної шкоди підтверджені як письмовими доказами (даними трудової книжки., актом розслідування профзахворювання , висновками Донецької ОКБП та МСЕК,виписками з лікарняних карток), так і поясненнями сторін.
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт залодіянн потерпілому моральної шкоди.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоді суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивачі вплив на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, наявність інвалідності ступеню втрати працездатності й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрат}' працездатності" визначив так відшкодування в сумі 12 000 грн.
При встановленні зазначених фактів і постановлен ні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.Суд всебічно,повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку те правильно дійшов до висновку про підставність вимог позивача, та щодо розмірз відшкодування.
Доводи представника відповідача про те ,що оскільки Законом України «Про держави: бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «П загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності",тому судові слід 6} відмовити в задоволенні позову , не заслуговують на увагу, оскільки до Закону, як передбачає право потерпшого на відшкодування моральної шкоди, не внесено відповідні зміни і не скасована відповідальність відповідача перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки не грунтуються на законі.
Виходячи з вказаного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляції та скасування рішення суду першої інстанції.
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області відхилити.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 13 жовтня 2006 залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в строк два місяці з дня набрання нею законної сили.