ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

              Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В С Т А Н О В И В :

Приватний підприємець ОСОБА_1звернувся до господарського суду Луганської області з позовом (з врахуванням уточнення позовних вимог) про визнання усної передпродажної угоди-домовленості від 16.09.04 (про продаж магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1”, розташованого за адресою: АДРЕСА_1) дійсною, визнання усної передпродажної угоди-домовленості від 16.09.04 про продаж цього ж магазину недійсною, стягнення з відповідача 50000 грн. збитків і 1500 грн. моральної шкоди.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.07.06 (суддя Шеліхіна А.В.) в позові відмовлено з підстав недоведеності позовних вимог.

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати, позов задовольнити. Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачка не попередила його про наявність конфлікту з приводу купівлі цього магазину.

Перевіривши повноту встановлених судовими інстанціями обставин  справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що  касаційна скарга не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Звертаючись з позовом, позивач мотивує свої вимоги наявністю усної домовленості між сторонами про купівлю-продаж магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1”, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується розпискою від 16.09.04, в якій зазначено: “ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 25000 грн.”

Позивачем не надано доказів існування усних домовленостей щодо продажу нерухомого майна, та підстав для передання ним відповідачу грошей. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови в позові, оскільки позивачем не доведені обставини, які лягли в основу позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такою правовою позицією господарського суду першої інстанції, оскільки відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона у господарському процесі повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. За умови недоведеності обставин, на яких базуються позовні вимоги, місцевий господарський суд правомірно відмовив у позові.

Разом з тим, господарський суд касаційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що зі встановлених судом обставин справи та із наявних у справі доказів вбачається, що між громадянином ОСОБА_1 та громадянкою ОСОБА_2існують цивільно-правові зобов'язання, що виникли з розписки, тобто правовідносини з приводу позики.

Спір саме про стягнення заборгованості за розпискою (але не  по переддоговірному спору щодо купівлі-продажу магазину) може бути розглянутий у суді загальної юрисдикції.

Виходячи з викладеного та  керуючись  ст.ст.  111⁵ -111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського  процесуального кодексу  України,  Вищий  господарський   суд  України 

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення господарського суду  Луганської області від 28.07.06 у справі № 16/309 пд залишити без змін.

Головуючий - суддя                                                                      В. Дерепа

Судді                                                                                                    Б. Грек

                                                                                                    Л. Стратієнко