Номер провадження № 22-ц/785/7988/13
Головуючий у першій інстанції Трушина О.І.
Доповідач Варикаша О. Д.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.12.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Варикаші О.Д.
суддів - Ступакова О.А.
- Станкевича В.А.
при секретарі - Андрєєвій М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 14.08.2013 року по справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановила:
Позивач звернувся з вказаним позовом до суду (а. с. 2-5), в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 921 524,94 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 441 грн.
Свої позовні вимоги позивач, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовував тим, що 11 червня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № CL-SME 500/138/2008, відповідно до умов якого останньому був виданий кредит у розмірі 195 750 грн. зі строком погашення до 11 червня 2015 року зі сплатою процентів, з погашенням кредиту однаковими частинами. За умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю б/н ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ОТП «Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № CL-SME 500/138/2008, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_3 Вказуючи на те, що відповідач не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, представник позивача звернувся до суду з вимогою про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.
В судове засідання в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, представник позивача не з'явився, але подав заяву, в якій на позовній заяві наполягав і просив справу розглянути без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечував. Відповідач до судового засідання повторно не з'явився, про день слухання справи був повідомлений належним чином, повідомлення про причини неявки від нього не надходило, а тому враховуючи заяву представника позивача, суд вважав можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 224 ЦПК України.
Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 14.08.2013 року позовну заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» залишино без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало апеляційну скаргу на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 14.08.2013 року, в якій просить скасувати рішення суду від 14.08.2013 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в повному обсязі, посилаючись на те, що суд виніс рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Відповідачем рішення суду не оскаржується.
В судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу. Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог, наданих доказів і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Залишаючи без задоволення позовну заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна», суд першої інстанції виходив з наступного.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як встановлено в судовому засіданні, 11 червня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № CL-SME 500/138/2008, відповідно до умов якого, останньому був виданий кредит у розмірі 195 750 грн. зі строком погашення до 11 червня 2015 року зі сплатою процентів, з погашенням кредиту однаковими частинами (а. с. 8-17).
Відповідно до п. 3 частини № 1 кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка, яка визначається як фіксований податок + FIDR, де фіксований податок дорівнює 2,9 річних, FIDR - це процентна ставка по строкових депозитних вкладах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк дії депозитного договору. В залежності від вартості кредитних ресурсів банку FIDR може змінюватися банком (зменшуватися чи збільшуватися) в порядку, передбаченим кредитним договором. Підпунктом 1.4.1.1.2 пункту 1.4 ставки, проценти за користування кредитом розраховуються як фіксований відсоток + FIDR з розрахунку річної бази нарахування процентів (дванадцять) місяців у році. Порядок нарахування процентів врегульовано підпунктом 1.4.1.2 пункту 1.4 частини № 2 кредитного договору, відповідно до якого проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у графіку повернення кредиту та сплати процентів кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час повернення, та сплачуються позичальником відповідно до п. 1.5 кредитного договору.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачеві грошові кошти у розмірі 195 700 грн.
У встановлений кредитним договором термін відповідач свої зобов'язання не виконав - не погасив кредит, відсотки та пеню за кредитом не сплатив, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 921 524,94 грн., в тому числі: залишок заборгованості за кредитом - 182 700 грн., несплачені відсотки за користування кредитом - 15 477,41 грн., сума пені за прострочення виконання зобов'язань - 723 347,53 грн., що підтверджується розрахунком (а. с. 27).
Позивач посилається на те, що був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю б/н, відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ОТП «Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № CL-SME 500/138/2008, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_3
Однак, до позовної заяви доданий договір купівлі-продажу кредитного портфелю, укладений 26 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОТП «Факторинг Україна», який не підписаний сторонами, без печатки. Крім того, до договору додана частина списку, у якому під номером 934 значиться ОСОБА_3, але суду не надано доказів того, що частина цього списку є додатком до договору купівлі-продажу кредитного портфелю.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважав, що оскільки позивачем не було доведено ту обставину, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» має право вимоги до відповідача ОСОБА_3, позовна заява задоволенню не підлягає та, за таких обставин, залишив без задоволення позовну заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та прийшов до правильного висновку на підставі наданих та досліджених доказів, залишивши без задоволення позовну заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, наданим доказам та відповідним нормам права, а суд першої інстанції правомірно на підставі вимог закону та на підставі встановлених обставин справи дійшов висновку про залишення без задоволення позовної заяви.
Оскільки, відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проте відповідно до наданих позивачем доказів, які знаходяться в матеріалах справи, позивачем не доведено ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, що між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача по кредитному договору № CL-SME 500/138/2008 від 11.06.2008 року (а. с. 8-17).
До матеріалів справи позивачем додано договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 26.11.2010 року (а. с. 31-33), який не підписаний сторонами та не посвідчений печатками. Крім того, до договору додана частина списку (а. с. 34), у якому під номером 934 значиться ОСОБА_3, однак не надано доказів того, що частина цього списку є додатком до договору купівлі-продажу кредитного портфелю.
Відповідно до клопотання представника позивача (а. с. 48), останній просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.
Тому суд першої інстанції, виходячи з вимог ст. 169 ЦПК України, правомірно розглянув справу у відсутність представника позивача на підставі наявних у справі доказів.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача не навела поважних причин не надання до суду першої інстанції доказів укладення між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» договору купівлі-продажу кредитного портфелю, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача по кредитному договору № CL-SME 500/138/2008 від 11.06.2008 року, а лише посилалася на те, що суд зобов'язаний був визнати явку представника позивача в судове засідання обов'язковою та зобов'язати надати відповідні докази.
Проте, обов'язок доказування відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України покладається на сторони, а не на суд та чинним процесуальним законодавством не передбачено визнання обов'язковою явку сторін в судове засідання.
За таких обставин, судова колегія, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст. 11 ЦПК України), вважає, що суд першої інстанції правомірно, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, залишив без задоволення позовну заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що в підтвердження права звертатися до суду з вимогою до ОСОБА_3 представник позивача надав копію договору купівлі-продажу кредитного портфелю та додатку до нього на одній сторінці, так як всі інші сторінки додатку стосуються інших клієнтів, які не мають відношення до справи, судова колегія не приймає до уваги.
Оскільки, до матеріалів справи позивачем додано договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 26.11.2010 року (а. с. 31-33), який не підписаний сторонами та не посвідчений печатками. Крім того, до договору додана частина списку (а. с. 34), в якому під номером 934 значиться ОСОБА_3, однак не надано доказів того, що частина цього списку є додатком до договору купівлі-продажу кредитного портфелю.
Крім того, із наданого договору не вбачається, що це копія та вона, в установленому законом порядку не засвідчена та взагалі не засвідчена.
Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що суд повинен був для з'ясування всіх необхідних обставин по справі сповістити представника про обов'язковість явки до суду та надання необхідних доказів, однак не визнав явку представника позивача у судове засідання обов'язковою, в зв'язку з чим не виніс відповідної ухвали, не повідомив представника позивача про обов'язок надати для ознайомлення оригінал договору купівлі-продажу кредитного портфелю та додатку.
Оскільки, враховуючи вищевикладене, обов'язок доказування відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України покладається на сторони, а не на суд та чинним процесуальним законодавством не передбачено визнання обов'язковою явку сторін в судове засідання.
Також судова колегія приймає до уваги, що в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача не навела поважних причин (ч. 2 ст. 303 ЦПК України) не надання до суду першої інстанції доказів укладення між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» договору купівлі-продажу кредитного портфелю, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача по кредитному договору № CL-SME 500/138/2008 від 11.06.2008 року.
Крім того, представник позивача, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, посилаючись на договір купівлі-продажу кредитного портфелю між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк», як на підтвердження своїх вимог, не представила його та не надала судовій колегії для огляду в судовому засіданні, клопотання про це не заявляла. Тому в судової колегії відсутні підстави для висновку, що між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» було укладено такий договір.
Інші доводи апеляційної скарги, судова колегія також не приймає до уваги, оскільки вони стосуються розгляду справи по суті та, враховуючи викладене, не мають правового значення.
Таким чином, на підставі наведеного, судова колегія, враховуючи доводи апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи викладене та, оскільки вони не спростовують висновки суду.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг України» необхідно відхилити, а рішення Біляївського районного суду Одеської області від 14.08.2013 року залишити без змін, що не позбавляє права позивача, за наявності підстав, звернутися повторно з позовом до суду, відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відхилити.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 14.08.2013 року по справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
О.А. Ступаков
В.А. Станкевич