КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Справа№ 911/2865/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Білецькому Л.І.,

від позивача - Тимчук Г.І. (дов. №43-13 від 01.07.2013 року);

від відповідача - Сапронов О.В. (дов. №б/н від 01.10.2013 року).

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода»

на рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2013 року

у справі №911/2865/13 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна», м. Київ,

до приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода",

м. Кагарлик Київської області,

про стягнення 88 008,66 грн.-,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» звернувся до господарського суду Київської області з позовом до ПАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" про стягнення 88 008,66 грн., з яких 87 080,23 грн. основного боргу та 988,32 грн. збитків, у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договором поставки товарів та надання послуг № 22521 від 01.01.2009 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.10.2013 року у справі №911/2865/13 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» на користь ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» 87 020,34 грн. боргу, 1 740,46 грн. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 07.10.2013 року у справі №911/2865/13 та стягнути з позивача 880,10 грн. сплаченого судового збору. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, висновки суду, на думку скаржника, не відповідають обставинам справи.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу, який був поданий 25.11.2013 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду, просить рішення господарського суду Київської області від 07.10.2013 року у справі №911/2865/13 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 року у справі №911/2865/13 апеляційну скаргу ПАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Жук Г.А., Агрикова О.В. та призначено її розгляд на 27.11.2013 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №911/2865/13 від 27.11.2013 року змінено склад колегії суддів на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г. та Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року у справі №911/2865/13 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г. та Жук Г.А.

До початку судового засідання 25.11.2013 року через канцелярії Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, обґрунтовуючи клопотання тим, що в провадженні господарського суду міста Києва знаходиться пов'язана справа №910/22083/13 за позовом ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» до ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» про визнання пунктів договору №22521 від 01.01.2009 року недійсними.

В судовому засіданні 27.11.2013 року представник відповідача підтримав раніше подане клопотання про зупинення провадження у справі, підтримав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення суду першої інстанції у повному обсязі. Представник позивача заперечував проти клопотання про зупинення провадження у справі, заперечував проти тверджень відповідача та просив колегію судді залишити рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні 27.11.2013 року згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в судовому засіданні до 11.12.2013 року.

До початку судового засідання 10.12.2013 року через канцелярії. Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року, у зв'язку із перебуванням судді Жук Г.А. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Агрикова О.В., судді: Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року у справі №911/2865/13 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді: Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

В судовому засіданні 11.12.2013 року представник відповідача підтримав раніше подане клопотання про зупинення провадження у справі, підтримав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення суду першої інстанції у повному обсязі. Представник позивача заперечував проти клопотання про зупинення провадження у справі, заперечував проти тверджень відповідача та просив колегію судді залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія судів заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши надані документи, вирішила відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з огляду на наступне.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі (п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

З матеріалів справи №910/22083/13, що ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» просить господарський суд міста Києва: 1) визнати речення 2, абзацу 3 п. 3.3. договору наступного змісту «Ненадання підписаного акту або мотивованих зауважень протягом 14 календарних днів від дати надіслання акту означатиме згоду постачальника із даними, наведеними в акті», недійсним та таким, що не відповідає чинному законодавству України з моменту укладання договору з 01.01.2009 року; 2) визнати речення третє абзацу 3 п.1.11. додатку №7 до договору наступного змісту: «Якщо продавець не отримав такого повідомлення - постачальник не має права в майбутньому посилатися на неотримання такого акту звірки взаєморозрахунків чи на незгоду з даними, які в ньому містяться», недійсним та таким, що не відповідає чинному законодавству України з моменту укладення договору з 01.01.2009 року.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача, які викладені у клопотанні про зупинення провадження у справі №911/2865/13, оскільки пункти договору, які є предметом оскарження у справі №910/22083/13 не впливають на встановленні обставини у справі та на розгляд даної справи по суті, а тому зупинення провадження у справі призведе до затягування справи.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.01.2009 року між ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» (надалі - МГБ) та ПАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" (надалі - постачальник), що діє від імені покупців (вказаних в додатку 1) (надалі - покупці) було укладено договір поставки товарів та надання послуг № 22521 (надалі -договір) (а.с. 8-20).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується постачати покупцям переліченим в додатку 1 до даного договору товари, а покупці зобов'язуються приймати та оплачувати ці товари на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2 договору покупці надають постачальникові рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги у порядку та згідно з додатковими угодами та додатками до договору. Надання рекламних та інших послуг підтверджується актами приймання наданих послуг.

Відповідно до умов п. 3.3 договору покупці мають право зменшити оплату, що належить постачальникові за товари на суму штрафів, вартість товарів, повернених постачальникові, наданих йому послуг а також на інші суми, що мають бути сплачені постачальником згідно з цим договором та додатками , які складають невід'ємну частину цього договору шляхом проведення заліку зустрічних вимог за винятком випадків, коли це заборонено українським законодавством. Залік зустрічних вимог проводиться покупцями без підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів тощо).

По результатах кожного місяця кожен покупець буде готувати акти звірки взаєморозрахунків та направляти їх постачальникові. В актах звірки будуть відображені товарні накладні, надані постачальником, акти наданих послуг, надані покупцями, та інформація про платежі або залік вимог, виконані сторонами.

В свою чергу, постачальник повинен направити покупцю підписаний акт звірки чи письмові мотивовані зауваження до нього. Ненадання підписаного акту або мотивованих зауважень протягом 14 календарних днів від дати надіслання акту означатиме згоду постачальника із даними, наведеними в акті.

Акт звірки взаєморозрахунків містить інформацію тільки щодо тих поставок товарів, по яких отримано товарні та податкові накладні від постачальника, та які не мають розбіжностей стосовно затверджених цін та кількості фактично прийнятих товарів.

В разі неотримання акту звірки взаєморозрахунків до 15 числа місяця, наступного за звітним, постачальник зобов'язаний у письмовій формі (у тому числі за допомогою електронної пошти) негайно повідомити покупця про неотримання такого акту. Дане повідомлення повинно бути отримано покупцем до 20 числа місяця, наступного за звітним і постачальнику буде направлено дублікат такого акту. Якщо продавець не отримав такого повідомлення - постачальник не має права в майбутньому посилатися на неотримання такого акту звірки взаєморозрахунків чи на незгоду з даними, які в ньому містяться.

Сторони визначили умови постачання товарів, погодили перелік маркетингових, інформаційних, рекламних та інших послуг, що надаватимуться МГБ на користь постачальника, їх вартість і строки оплати, які були викладені в додатку №6 та 7 до договору (а.с. 22-26 та 30-34).

Згідно п. 1.11 додатку № 7 до договору покупці мають право зменшити оплату, що належить постачальникові за товари на вартість наданих постачальникові послуг, а також на інші суми, що мають бути сплачені постачальником згідно з цим додатком № 7 та додатком № 7А та/чи додатком № 7Б, 7С або за будь-якими іншими додатками, які складають невід'ємну частину договору, шляхом проведення заліку зустрічних вимог за винятком випадків, коли це заборонено українським законодавством. Залік зустрічних вимог проводиться покупцями без підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів, тощо).

По факту надання послуг щомісячно покупці будуть готувати акти приймання наданих послуг та направляти їх постачальникові. В свою чергу, постачальник повинен направити покупцям підписаний акт приймання наданих послуг чи письмові мотивовані зауваження до нього. Ненадання підписаного акту або мотивованих зауважень протягом 14 календарних днів від дати надіслання акту означатиме згоду постачальника із даними, наведеними в акті.

В разі неотримання актів приймання наданих послуг до 15 числа місяця, наступного за звітним, постачальник зобов'язаний у письмовій формі (у тому числі за допомогою електронної пошти) негайно повідомити покупця про неотримання такого акту. Дане повідомлення повинно бути отримано покупцем до 20 числа місяця, наступного за звітним, і дублікат такого акту буде направлено постачальнику. Якщо продавець не отримав такого повідомлення у вказаний вище термін - постачальник не має права в майбутньому посилатися на неотримання такого акту приймання наданих послуг чи на незгоду з даними, які в ньому містяться.

У випадку, якщо постачальник не має заборгованості від покупців, постачальник має сплатити несплачену суму послуги протягом 15 днів з дати виставлення акту приймання наданих послуг, як вказується в п. 3.3 договору.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по договору в частині надання логістичних послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача у розмірі 88 008,66 грн. Позивач посилаючись на п.1.11 додатку до договору, вважає, що оскільки відповідачем не надано позивачу повідомлення про неотримання актів надання послуг або мотивованих зауважень, то акти вважаються отриманими відповідачем, останній погодився з наведеним в них даними і прийняв на себе зобов'язання по їх оплаті.

Зі своєю правовою природою вказаний договір є договором надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 63 та Цивільного кодексу України та Глави 32 Господарського кодексу України .

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В підтвердження надання таких послуг позивачем до позовної заяви додано акти приймання наданих послуг: №7000004434 від 20.09.2010 року на суму 4 835,52 грн.; №SGMS153/10/055553-3167318 від 30.09.2010 року на суму 129,12 грн.; №ASMF153/10/053515-3167317 від 30/09/2010 року на суму 181,52 грн.; №7000004954 від 15.10.2010 року на суму 5 304,60 грн.; №7000005522 від 18.11.2010 року на суму 35 724,24 грн.; №ASMF153/09/019166-3208307 від 30.12.2010 року на суму 161,47 грн.; №SEDI153/10/056725-3251912 від 30.03.2011 року на суму 121,40 грн.; №SBON153/10/046047-3251913 від 30.03.2011 року на суму 151,42 грн.; №1000293 від 15.07.2011 року на суму 582,05 грн.; №1001830 від 24.10.2010 року на суму 870,00 грн.; №1002339 від 21.11.2011 року на суму 900,00 грн.; №1002843 від 13.12.2011 року на суму 870,00 грн.; №1002003 від 20.04.2012 року на суму 600,00 грн. (а.с. 35-47) - на загальну суму 101 131,94 грн.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що відповідач підписав тільки акти №SGMS153/10/055553-3167318 від 30.09.2010 року на суму 129,12 грн.; №ASMF153/10/053515-3167317 від 30/09/2010 року на суму 181,52 грн.; №ASMF153/09/019166-3208307 від 30.12.2010 року на суму 161,47 грн.; №SEDI153/10/056725-3251912 від 30.03.2011 року на суму 121,40 грн.; №SBON153/10/046047-3251913 від 30.03.2011 року на суму 151,42 грн. - на загальну суму 744,93 грн., Тобто, залишилися не підписані акти на суму 100 387,01 грн. Крім цього, відповідачем заперечується саме факт отримання послуг зазначених в вищевказаних актах, тобто логістичних послуг.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції погодившись із доводами позивача зазначив, що повідомлення про неотримання актів позивачем отримано не було, отже, з урахуванням вимог п. 1.11 додатку № 7 до договору відповідач погодився з даними, наведеними в актах та прийняв на себе зобов'язання сплатити зазначену в актах вартість послуг протягом 15 календарних днів з дати виставлення відповідного акту приймання наданих послуг.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин та наявних доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про існування підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 86 245,41 грн. з огляду на наступне.

Аналіз положень вищезазначеного договору та додатків до нього свідчить про те, що за правовою природою це є договір про надання послуг. Згідно частини 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. У частині 2 цієї ж статті також зазначено, що її положення застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, а по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги.

Згідно договору про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Приписи закону, які регулюють відносини за договором про надання послуг, пов'язують обов'язок замовника оплатити послуги за фактом їх надання виконавцем, а не за фактом передачі послуг на підставі акту. Крім того, зазначений обов'язок оплатити послуги закон пов'язує з особою замовника, а не підписанта акту про приймання-передачі робіт (послуг), оскільки сторонами договору про надання послуг, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України є саме замовник і виконавець.

Разом з тим, зазначені ознаки договору про надання послуг відрізняють такий договір від договору підряду, який регулюється главою 61 Цивільного кодексу України та пов'язує обов'язок замовника сплатити за виконані підрядні роботи за наявності доказів їх передачі виконавцем та прийняття замовником за відповідним актом (КБ-2в).

Виходячи з системного аналізу наведених норм Цивільного кодексу України та умов вищезазначеного договору укладеного сторонами спору, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку акт приймання наданих послуг не є єдиною підставою для оплати наданих послуг та нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку сторін підписання акту виконаних робіт для підтвердження факту надання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем було підписано ні всі акти наданих послуг, з посиланням на які позивач просить стягнути заборгованість.

При цьому, колегія суддів, враховує заперечення відповідача щодо взагалі факту надання позивачем логістичних послуг, та як наслідок неможливість надіслати, як то встановлено умовами договором заперечень на акти, оскільки відповідач з його слів не отримував ані послуг, ані актів наданих послуг. В підтвердження надання відповідачеві послуг та надсилання відповідних актів наданих послуг у 2010-2011 роках позивачем додано до матеріалів справи лист №2417 від 23.05.2013р. (а.с. 49).

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 Господарського процесуального кодексу України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач листом №54 від 22.07.2013 року відповів позивачу, що відмовляється підписувати акти до моменту встановлення факт дійсного надання послуг та просив підтвердити відомості, що відображені в актах.

За своєю правовою природою логістичні послуги це комплекс послуг, який включає в себе зокрема і послуги з перевезення вантажу.

Відповідно статті 47 Статуту автомобільного транспорту та розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом (затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року за № 363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568) вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарно-транспортні накладні. Товарно-транспортна накладна є основним транспортним документом, яким визначаються взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує їх здійснення.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів зазначає, що товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує надання позивачем логістичних послуг.

В судовому засіданні 27.11.2013 року колегія судді зобов'язала позивача надати, товарно-транспортні накладні згідно із договором за спірними актами.

В судовому засіданні 11.12.2013 року представник позивача, зазначив, що окрім актів наданих послуг не може надати інші докази на підтвердження надання логістичних послуг за договором.

Колегія судді зазначає, що посилання позивача на те, що доказом виконання робіт є відповідні акти приймання наданих послуг, які ним подано до суду першої інстанції, не можуть бути визнані колегією суддів як належні та допустимі докази, що підтверджують факт виконання зазначених у них послуг, оскільки акти приймання наданих послуг не є первинним документами, які підтверджують надання логістичних послуг позивачем. Крім цього, відповідачем заперечується сам факт надання позивачем логістичних послуг.

При цьому, колегія звертає увагу, що відповідно до наданих актів №7000004434 від 20.09.2010 року; №7000004954 від 15.10.2010 року; №7000005522 від 18.11.2010 року, позивачем надавались логістичні послуги за товарно-транспортною накладною №7229; відповідно до актів №1000293 від 15.07.2011 року; №1001830 від 24.10.2010 року; №1002339 від 21.11.2011 року; №1002843 від 13.12.2011 року; №1002003 від 20.04.2012 року надавались логістичні послуги за товарно-транспортною накладною №200980732.

Однак, відповідно до правил перевезень вантажів автомобільним транспортом (затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року за № 363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568) товарно-транспортна накладна оформлюється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля та для кожного вантажоотримувача окремо, в чотирьох примірниках.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія судді зазначає, що не зрозуміло яким чином відбувалися вантажні перевезення у різні періоди за одними товарно-транспортними накладними, хоча відповідно до вищевказаних норм товарно-транспортна накладна оформлюється на кожну поїздку автомобіля окремо.

Посилання позивача на п.1.11. додатку №7 до договору, щодо відсутності письмових мотивованих зауважень відповідача до актів наданих послуг, колегією суддів відхиляються оскільки, позивачем не доведено належними та допустимими доказами самого факту надання відповідачу логістичних послуг.

Відповідно до п. 3.3. договору по результатах кожного місяця кожен покупець буде готувати акти звірки взаєморозрахунків та направляти їх постачальникові. В актах звірки будуть відображені товарні накладні, надані постачальником, акти наданих послуг, надані покупцями, та інформація про платежі або залік вимог, виконані сторонами.

Проте, позивачем не було надано суду таких актів звірки взаєморозрахунків та доказів їх надсилання відповідачу.

З огляду на вищевикладене колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 86 245,41 грн. (87 020,34 суми боргу - 744,93 грн. підписані акти відповідачем), оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів надання логістичних послуг.

З приводу стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 744,93 грн. за надання інших передбачених договором послуг, колегія судді зазначає наступне.

Позивач стверджує, що надав послуги відповідачу на загальну суму 101 131,94 грн., на підтвердження чого надав відповідні акти наданих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач платив позивачу по договору кошти у розмірі 7 066,06 грн., що підтверджується платіжними дорученням, а саме: №17 від 02.11.2010 року на суму 190,68 грн., №18 від 02.11.2010 року на суму 381,35 грн.; №20 від 02.11.2010 року на суму 381,35 грн.; №15 від 02.11.2010 року на суму 1 525,39 грн.; №19 від 02.11.2010 року на суму 1 906,73 грн. та № 16 від 02.11.2010 року на суму 2 680,56 грн. (а.с. 56-61).

За висновком позивача, відповідач мав заборгованість за договором на суму 94 065,88 грн. (101 131,94 грн. - 7 066,06 грн.).

Керуючись п. 3.3 договору, позивач провів залік зустрічних вимог, на суму 7 045,54 грн., про що відповідачем в судових засіданнях та в апеляційній скарзі не заперечувалось.

Таким чином, позивач вважає, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 87 020,34 грн., з чим погодився суд першої інстанції.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія судді погоджується з судом першої інстанції тільки в частині вимог позивача про стягнення 744,93 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до додатку №7 до договору сторони визначили умови постачання товарів, погодили перелік маркетингових, інформаційних, рекламних та інших послуг, що надаватимуться МГБ на користь постачальника, їх вартість і строки оплати.

Отже, зі змісту зазначеного додатку до договору вбачається, що сторони досягли згоди щодо порядку виконання та приймання послуг за ним, а саме: факт виконання послуг за договором підтверджується підписаним сторонами актом надання послуг.

Приписами статей 627, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було підписано акти №SGMS153/10/055553-3167318 від 30.09.2010 року на суму 129,12 грн., назва послуги: маркетингові послуги стосовно товарів постачальника; №ASMF153/10/053515-3167317 від 30/09/2010 року на суму 181,52 грн. назва послуги: розповсюдження зразків товарів постачальника у торгівельному (их) центрі (ах); №ASMF153/09/019166-3208307 від 30.12.2010 року на суму 161,47 грн. назва послуги: розповсюдження зразків товарів постачальника у торгівельному (их) центрі (ах); №SEDI153/10/056725-3251912 від 30.03.2011 року на суму 121,40 грн. назва послуги: послуги з підтримки документообігу з постачальником без застосування системи передачі даних -EDI; №SBON153/10/046047-3251913 від 30.03.2011 року на суму 151,42 грн. назва послуги: послуги по організації просування товарів постачальника - на загальну суму 744,93 грн.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем щодо оплати наданих позивачем маркетингових, інформаційних, рекламних та інших послуг, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 744,93 грн. суми основного боргу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 988,32 грн. збитків, які позивач зазнав внаслідок втрати права на податковий кредит з вини відповідача.

Відповідно до п. 2.4 договору по результатах приймання товарів у ТЦ постачальник складає товарну накладну та податкову накладну та надає їх до головного офісу покупців.

Згідно п. 3.2 договору на протязі 5 днів після поставки товарів постачальник повинен надати податкову накладну та накладну з зазначенням номеру приймання товару в головний офіс покупця.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач не надав своєчасно податкові накладні № 3313/АК від 26.08.2008 року, № 4612/АК від 10.11.2008 року, № 4948/АК від 01.12.2008 року, № 6384/АК від 07.12.2009 року, № 3281 від 07.06.2010 року, № 3123/АК від 31.05.2010 року, внаслідок чого позивач втратив право на податковий кредит та зазнав збитків у сумі 988,32 грн.

Згідно із Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на дату виникнення спору) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Відповідно статті 201.10 Податкового кодексу України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Колегія судді погоджується із висновком суду першої інстанції з приводу того, що доказів звернення до податкового органу із декларацією за звітний податковий період та заявою із скаргою на постачальника (відповідача) позивач не надав.

За таких обставин, колегія судді погоджується із судом першої інстанції, що посилання позивача на те, що він не мав права включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість, що потягнуло за собою понесення підприємством збитків, є безпідставним та не обґрунтованими, а тому не довів завдання йому збитків в розмірі 988,32 грн. відповідно до вимог ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України та вини відповідача у заподіянні цих збитків.

Відповідно до ч. 4 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, змінює рішення господарського суду Київської області від 07.10.2013 року у справі №911/2865/13 в частині стягнення суми основного боргу за договором та приймає нове рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 744,93 грн. суми основного боргу. В решті рішення господарського суду Київської області від 07.10.2013 року у справі №911/2865/13 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика «Лагода» на рішення господарського суду Київської області від 07.10.2013 року у справі №911/2865/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 07.10.2013 року у справі №911/2865/13 в частині стягнення суми боргу змінити.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 07.10.2013 року у справі №911/2865/13 викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" (09200, Київська обл., м. Кагарлик, вул. Фрунзе, 99, ідентифікаційний код 32967502) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна" (02140, м. Київ, просп. Григоренка, 43, ідентифікаційний код 32049199) 744 (сімсот сорок чотири) грн. 93 коп. боргу та 14 (чотирнадцять) грн. 90 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.».

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна" (02140, м. Київ, просп. Григоренка, 43, ідентифікаційний код 32049199) на користь приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" 872 (вісімсот сімдесят два) 64 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

6. Справу №911/2865/13 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

В.Г. Суховий