Справа № 22-1484/06 головуючий у 1 інстанції: Камінський С.Е.
Категорія - 28 доповідач: Чужа Ю.Г.
УХВАЛА
іменем України
5 грудня 2006 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого Чужі Ю.Г., суддів: Власова CO., Кожух О.А., при секретарі Гусар Н.В., з участю апелянта ОСОБА_1, представника апелянта ОСОБА_2, представників позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16 травня 2006 року, -
встановила:
ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16 травня 2006 року, яким її з неповнолітнім сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 виселено з будівлі АДРЕСА_1.
Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права у скарзі апелянт ставить питання про скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_1, будучи забезпеченою житлом, в середині дев'яностих років минулого століття самоуправно вселилася в будівлю АДРЕСА_1, яка є власністю територіальної громади сіл Верхньокоропецької сільської ради і періодично проживає в ній з неповнолітнім сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та зберігає в цій будові частину своїх речей.
Вищенаведені обставини встановлені поясненнями сторін, актом обстеження будівлі, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, витягом про реєстрацію права власності, інвентаризаційною справою на будівлю, рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 13 січня 2006 року, ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 21 березня 2006 року та довідками виконкому (а.с.3-5,10-13,62-64,73,87-90).
Відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про власність" від 7 лютого 1991 року та ст. 387 ЦК України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої
інстанції про виселення ОСОБА_1 з самоправно зайнятого приміщення є
правильним і по суті справедливим.
Разом з тим, слід зазначити, що вирішуючи спір суд помилково послався на норми матеріального права (ст. 116 ЖК України), які не поширюються на дані правовідносини. Помилки суду першої інстанції, на думку колегії, є формальними, а тому рішення суду, згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване чи змінено.
Суд вірно встановив фактичні обставини справи та дотримався процедури розгляду справи, тому рішення суду є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.
Керуючись ст.ст. 209, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.