Справа №127/18881/13-ц

Провадження № 2/127/5831/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2013 року                                          місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Курбатової І.Л.,

при секретарі Басовській В.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю,-

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького міського суду Вінницької області 6 серпня 2013 року з позовом до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування спільним двором та усунення перешкод в користуванні звернулась ОСОБА_2. До початку розгляду справи по суті 11 жовтня 2013 року ОСОБА_4 пред’явлено зустрічний позов до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю. Ухвалою суду від 02.12.2013 року первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 за заявою позивача залишено без розгляду.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 мотивований тим, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 767 кв.м. за адресою м. Вінниця, вул. І.Богуна, 252, що підтверджується рішенням Вінницької міської ради від 30.10.09 № 2556 та державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 2555063 виданим 28.09.2010 року та зареєстрованим за № 011006800568. Межі вказаної земельної ділянки були винесені в натурі на місцевість, однак в зв’язку з багаточисельними спорами із власником суміжного будинковолодіння ОСОБА_2 межові знаки знищені. Для відновлення межових знаків в натурі на місцевості, ОСОБА_4 звернувся до розробника документації із землеустрою ДП «Поділлягеодезкартографія», однак виконати вказані роботи виконавець не зміг, оскільки ОСОБА_2 не дала можливості відновити межові знаки, встановити тверду межу (паркан) між земельними ділянками будинковолодінь. ОСОБА_4 вважає, що вказаними діями відповідача порушено його право як землевласника, що зумовило його звернення до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав та з викладених в ньому підстав просив його задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник позов не визнали, просили суд відмовити в його задоволенні. На обґрунтування наявності підстав для відмови в задоволенні позову пояснили, що державний акт на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку є недійсним, межові знаки між будинковолодінням ОСОБА_4 та відповідача ніколи не були винесені на місцевість, а акт на який посилається позивач є підробленим, що підтверджено порушенням за вказаним фактом кримінальної справи. Згідно пояснень позивача та її представника, вказане свідчить про безпідставність позову, оскільки ОСОБА_2 ніколи не погоджувала межі земельних ділянок, а тому і не надає можливості ОСОБА_4 встановити тверду межу (паркан).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши сукупність доказів, судом встановлені наступні факти та правовідносини, що їм відповідають.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0767 га за адресою м. Вінниця, вул. І.Богуна, 252, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 2555063, виданим 28.09.2010 року та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 27.09.2010 року за № 011006800568. (а.с. 96).

Вказаний акт виданий на підставі рішення 40 сесії 5 скликання Вінницької міської ради № 2556 від 30.10.2009 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передачу земельних ділянок у власність та оренду», згідно якого затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_4 на вул. І.Богуна, 252 площею 767 кв. м. та передано ОСОБА_4 безоплатно у власність для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд згідно з даними матеріалів інвентаризації від 04.06.05, земельну ділянку площею 767 кв.м. по вул. І.Богуна, 252. (а.с. 95).

Таким чином, вказані докази у справі свідчать, що ОСОБА_4 набув прав власника земельної ділянки, визначених Земельним та Цивільним кодексами України. Відповідно до яких, право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. ( ст. 321 ЦК України).

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є землекористувачем суміжної з ОСОБА_4 земельної ділянки, проте, межові знаки між вказаними земельними ділянками знищені, що, крім іншого, підтверджується поясненнями в судовому засіданні відповідача ОСОБА_2, яка зазначила, що межові знаки в натурі ніколи з нею не погоджувались, не існували та жодної огорожі між земельною ділянкою, якою користується вона та ОСОБА_4 не має, оскільки це двір, який знаходиться в їх спільному користуванні.

Разом з тим, з абрису зовнішньої межі земельної ділянки землевласника (землекористувача) ОСОБА_4 вбачається, що межі земельної ділянки по вул. І.Богуна, 252 були погоджені з суміжними землевласниками (землекористувачами), винесені на місцевість та по межі з земельною ділянкою, що перебуває у користуванні відповідача проходили по металевій сітці. ( а.с. 84).

Таким чином, вказане спростовує доводи ОСОБА_2 про те, що межових знаків між земельними ділянками ніколи не існувало, а її пояснення в судовому засіданні підтверджують факт того, що межові знаки на даний час знищені.

Судом встановлено, що позивач, як власник земельної ділянки, реалізуючи своє право, в тому числі, на відновлення межових знаків та встановлення твердих меж між земельними ділянками, передбачене ст. 106 ЗК України, звернувся до ДП «Поділлягеодезкартографія» з замовленням на виконання робіт з встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що підтверджується договором № 2991/01-04/12 від 26.04.12 року, укладеним між замовником ОСОБА_4 та виконавцем – Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру ( а.с. 99, 100).

Разом з тим, із відповіді № 1072 від 18.09.13 року директора ДП «Поділлягеодезкартографія» на ім’я ОСОБА_4 вбачається, що підприємством не виконане замовлення за вказаним договором із винесення (відновлення) межі земельної ділянки по вул. І.Богуна, 252 на місцевості, оскільки працівникам підприємства фізично перешкоджали виконувати роботи особи, які з’явились із сусіднього будинковолодіння. В зв’язку з чим, ОСОБА_4 запропоновано для виконання робіт забезпечити безперешкодний доступ до межі земельної ділянки та усунути перешкоди шляхом недопущення сторонніх осіб, які заважають (перешкоджають) виконанню робіт за замовленням. ( а.с. 98).

Вказані докази в сукупності з поясненнями відповідача, переконують суд, що ОСОБА_2 чинить перешкоди в користуванні ОСОБА_4 його земельною ділянкою, а саме не надає можливості відновити знищені межові знаки на місцевості встановити тверду межу (паркан) між земельними ділянками будинковолодінь.

Згідно ч. 3 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, суд, враховуючи вказані норми закону, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що в судовому засіданні позивачем доведено порушення відповідачем ОСОБА_2 його права власника земельної ділянки, яке має бути відновлено шляхом усунення перешкод ОСОБА_4 в користуванні належною йому земельною ділянкою, що є підставою для задоволення позову.

При цьому суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_2 про те, що державний акт на право власності ОСОБА_4 земельною ділянкою є недійсним, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів вказаного.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що обґрунтованість та законність прийнятого Вінницькою міською радою рішення № 2556 від 30.10.2009 року, на підставі якого ОСОБА_4 видано державний акт на землю, була предметом судового розгляду.

Так, постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.01.13 року прийнятою за наслідками розгляду адміністративного позову заступника прокурора м. Вінниці в інтересах ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, за участю третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання противоправним та скасування п. 1.45,2.45 додатку № 1 вказаного рішення у задоволенні позову відмовлено. При цьому судом встановлено, що рішення, яким ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку, прийнято Вінницькою міською радою в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцію України. ( а.с. 85-88).

Вказана постанова набула законної сили, що підтверджується ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року, якою постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30.01.13 року залишено без змін. ( а.с. 89-90).

Крім зазначеного, наявним державним актом на право власності на земельну ділянку спростовано доводи заперечень ОСОБА_2 щодо позову, а саме те, що в її користуванні та користуванні позивача існує спільний двір, оскільки судом встановлено, що земельна ділянка по вул. І.Богуна, 252, що перебуває у власності ОСОБА_4 та суміжна земельна ділянка, якою користується ОСОБА_2 є різними, окремими земельними ділянками.

Також, при прийнятті рішення суд враховує, що факт порушення 21.05.2012 року за ч. 1 ст. 358 КК України кримінальної справи за фактом підроблення підписів від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в протоколі обстеження та погодження межі земельної ділянки, судове рішення за якою не прийнято, в сукупності з наявним та дійсним державним актом на право власності на земельну ділянку, не є доказом не існування меж між земельними ділянками по вул. І.Богуна, 250, 252, 254 в м. Вінниці та наявності підстав стверджувати про відсутність права ОСОБА_4 на відновлення вказаних меж та встановлення твердої межі в виді паркану.

На підставі викладеного, оцінивши сукупність доказів у справі, враховуючи вимоги ст. 10, 60 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем ОСОБА_4 понесені судові витрати у справі у виді оплати правової допомоги в розмірі 2295,00 гривень, що підтверджені документально (квитанція до прибуткового касового ордера №334 від 02.12.13, акт № ПЄ-000002 від 02.12.13 здачі-прийняття робіт) та судового збору в сумі 114,70 гривень ( квитанція №к25/і/29 від 18.09.13), що з врахуванням вимог ст. 79, 88 ЦПК України, підлягають стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_2

Враховуючи викладене, згідно ст. ст. 319, 321, 391 ЦК України, ст. 103, 106, 152, 138 ЗК України, та керуючись ст.ст. 10, 57-59, 60, 63, 88, 212, 213, 215-218 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю – задоволити.

Усунути ОСОБА_4 перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов’язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди при відновленні (встановленні) твердих меж (паркану) між земельними ділянками будинковолодінь, розташованих по вул. І.Богуна, 252 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 2555063 виданого 28.09.2010 року зареєстрованого за № 011006800568.

Стягнути з ОСОБА_2 проживаючої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 114, 70 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 проживаючої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 2295,00 грн. витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Суддя: