Справа №764/7554/13-а

2-а/764/263/2013

Категорія

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 року Ленінський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого - судді Кукурекіна К.В.,

при секретарі - Яцук Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації міста ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення певних дії по сплаті та перерахунку виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації міста ОСОБА_1 (далі - УСЗН Ленінської РДА м. Севастополя), в якому просить суд:

1.          Визнати дії УСЗН Ленінської РДА м. Севастополя щодо нарахування та виплати позивачу державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, меншому, ніж визначено статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" - протиправними.

2.          Зобов'язати УСЗН Ленінської РДА м. Севастополя нарахувати та виплатити позивачу, допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, визначеному статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», тобто у розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом, з 17 грудня 2012 року до появи нових підстав для перерахунку чи припинення виплати (зміни у законодавстві та інше), з урахуванням проведених за період з 17 грудня 2012 року виплат.

3.          Зобов'язати УСЗН Ленінської РДА м. Севастополя надати до Ленінського районного суду м. Севастополя в місячний строк з дня набрання постановою законної сили звіт про її виконання.

Позивач ОСОБА_2 також надала до суду заяву з клопотанням про поновлення пропущеного строку звернення з позовом до суду за період з 17 грудня 2012 року по 26 січня 2013 року включно.

Вимоги позову мотивовані тим, що позивач має дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-АС № 043974, виданим 28 лютого 2012 року Відділом ДРАЦС Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі. Відповіддю заступника начальника УСЗН Ленінського РДА м. Севастополя, а також довідками про доходи, що були видані відповідачем, підтверджується, що позивач отримує державну допомогу до догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з квітня 2012 року. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» позивач є застрахованою особою, тому вона, згідно до положень ст.ст.4,42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трьох років в розмірі, встановленому ст.43 вказаного Закону.

В судове засідання позивач не з’явилась, надала до суду заяву з клопотання про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача – суб’єкту владних повноважень вдруге в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлявся, заперечень у письмовому вигляді суду не надав, а тому суд визнає його неявку неповажною.

Керуючись статтями 10, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі доказів, наявних у справі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд знаходить вимоги позову обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Ч. 1 ст. 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку. Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений. Зазначену позивачем причину пропущення строку звернення, суд вважає поважною, а тому задовольняє заяву ОСОБА_4 про поновлення строку звернення до суду за період з 17 грудня 2012 року по 26 січня 2013 року включно.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є матір'ю малолітньої дитини - дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Ця подія в її житті визнається нормами законодавства про соціальне страхування як страховий випадок - підстава виникнення права на здобуття матеріального забезпечення у вигляді допомоги при народженні дитини та по догляду за нею.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 з квітня 2012 року призначено державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у розмірі передбаченому для застрахованих осіб.

Оскільки позивач є застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, на неї розповсюджуються дія Закону України від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Зокрема, відповідно до ст.43 Закону України від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (далі Закон № 2240-ІІІ), надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно Закону № 2240-ІІІ, застрахована особа - це найманий працівник, або інша особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Пунктом 18 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751, встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається з дня звернення за її призначенням, але не раніше ніж з дня, що настає після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами для непрацюючих осіб та осіб суб'єктів підприємницької діяльності, а для працюючих осіб - з дня настання відпустки по догляду за дитиною по день її закінчення.

Отже ОСОБА_2, яка згідно до представлених суду матеріалів, з 09 квітня 2012 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, на час вирішення спірного питання набула статус особи, яка тимчасово втратила працездатність.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Призначення державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачено статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Відповідачем УСЗН Ленінської РДА м. Севастополя позивачу ОСОБА_2 була призначена та виплачена державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років відповідно до положень статті 15 Закону № 2811-ХІІ (у редакції Закону № 107-VI) та пункту 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751, у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.

До 01 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом № 107-VI, правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом № 2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Закону № 2240-ІІІ, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 2811-ХІІ в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Пунктом 3 розділу VІІІ Прикінцевих положень Закону № 2811-ХІІ в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, передбачено, що розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України № 2811-ХІІ в редакції, яка діє з 01 січня 2008 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Згідно з пунктом 3 розділу VІІІ Прикінцевих положень Закону України № 2811-ХІІ в редакції, яка діє з 01 січня 2008 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України Рішенням від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-ІІІ.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію зазначені положення Закону № 2240-IIІ.

В даному випадку виник спір щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому на відносини щодо допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України «Про Державний бюджет Україна на 2012 рік» з 01 грудня 2012 року встановлено прожитковий мінімум у розмірі 1.095,00 гривень, а Законом України «Про Державний бюджет Україна на 2013 рік» з 1 січня 2013 року – 1.108,00 гривень.

Відповідно до положень статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11 грудня 2012 року у справі № 21-300а12; від 25 грудня 2012 року у справі № 21-410а12.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок та виплату їй недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 17 грудня 2012 року по день прийняття постанови, в зв'язку з чим, впродовж періоду з 17 грудня 2012 року дії відповідача щодо виплати позивачу допомоги в іншому розмірі, ніж встановлено статтею 43 Закону № 2240-III, слід визнати протиправними та зобов'язати Управління нарахувати та виплатити позивачеві допомогу виходячи з розміру, встановленого цим законом з урахуванням раніше виплачених з 17 грудня 2012 року сум.

Відтак, суд вважає за необхідне зазначити, що невиплачена державна допомога відповідачем позивачу, як матері дитини, що не досягла трирічного віку, підлягає стягненню, враховуючи те, що право на отримання допомоги, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з державного бюджету, а має безумовний характер.

Вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплачувати позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, визначеному статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», тобто у розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом, до появи нових підстав для перерахунку чи припинення виплати (зміни у законодавстві та інше) задоволенню не підлягають, оскільки судовому захисту підлягають тільки порушені права, а не їх захист на випадок можливого порушення у майбутньому.

Відповідно до ч.1 ст.267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Цій нормі кореспондують положення абз.7 п.4 ч.1 ст.163 КАС України згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої інстанцї зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може під час прийняття постанови у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають всі здійснені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 114,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.46 Конституції України, ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», ст.3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», ст.ст. 6, 8, 9, 11, 70-72, 86, 94, 158-163, 167, 256, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду з адміністративним позовом за період з 17 грудня 2012 року по 26 січня 2013 року включно.

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації міста ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, меншому, ніж визначено статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" - протиправними.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації міста ОСОБА_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії АР 456801, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, визначеному статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», тобто у розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом, за період з 17 грудня 2012 року по 21 листопада 2013 року включно, з урахуванням проведених за цей період виплат.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя надати до Ленінського районного суду м. Севастополя в місячний строк з дня набрання постановою законної сили звіт про її виконання.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії АР 456801, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, суму сплаченого судового збору у розмірі 114,70 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Севастополя шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя - підпис.

З оригіналом згідно.

Голова Ленінського районного

суду міста ОСОБА_1 Брикало

Постанова набрала законної чинності 06 грудня 2013 р.

Оригінал постанови знаходиться в адміністративній справі № 764/7554/13-а

Голова Ленінського районного

суду міста ОСОБА_1 Брикало

Помічник судді Дробишева О.О.