Справа № 2 - 2369/ 2008 року
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 жовтня 2008 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі :
головуючої судді Зайончковської І.А.
при секретарі Гончаренко Г.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою,
в с т а н о в и в :
Сторони є співвласниками в рівних частках будинковолодіння АДРЕСА_1, що розташоване на земельній ділянці фактичною площею 718,06 м2.
Позивач просить встановити порядок користування присадибною земельною ділянкою, так як він офіційно не визначався, між сторонами постійно існує спір з приводу користування, що позбавляє позивача реалізувати своє право на приватизацію землі, яка знаходиться в його користуванні.
Відповідачка позов не визнала повністю, посилаючись на те, що вона межі не передвигала і користується тою земельною ділянкою, що їй належала після поділу будинку з колишнім чоловіком.
Заслухавши сторони, свідків, спеціаліста, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 96, 103, 106, 152, 158 ЗК України землекористувач зобов'язаний не порушувати прав суміжних землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства, вимагати від землекористувача сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, держава забезпечує громадянам рівні умови захисту прав на землю, власник має право вимагати усунення будь-яких порушень його права, в тому числі у судовому порядку. Також ст. 120 ЗК України передбачає, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам цих осіб у вартості будівлі чи споруди. Аналогічна норма закону існувала і в попередній редакції ЗК України.
В судовому засіданні встановлено, що спірний будинок являвся спільним майном подружжя позивачки та її колишнього чоловіка. Після розірвання шлюбу та поділу майна в натурі останній продав належну йому Ѕ частину будинку батькам позивача, з пояснень якого вбачається, що межа між співвласниками ніяким документом закріплена не була, між його батьками та відповідачкою, а також після переходу права власності на частину будинку і між ним, стали виникати спори з приводу землекористування, так як ОСОБА_2. змінювала межу, самовільно стала використовувати частину його земельної ділянки, хоча межі з сусідніми земельними ділянками не змінювались.
Згідно акту розподілу земельної ділянки, виготовленому ПП „Зеніт-ВВ” по фактичному користуванню, розмір земельних ділянок сторін не відповідає часткам у праві власності на будинок, так як в користуванні позивача знаходиться 328,14 кв.м., а відповідачки - 389,92 кв.м. Крім того по їх земельних ділянках проходить канава водовідведення, площа якої становить 51,62 кв.м.
Таким чином, порядок користування спірною земельною ділянкою необхідно встановити відповідно до виготовленого приватним підприємством варіанту розподілу, з врахуванням розташування надвірних споруд, що належать до кожної частини будинку, відсутності доцільності змінювати межу на частині земельної ділянки від вулиці до споруд та можливості відновлення прав позивача в частині розміру земельної ділянки лише за рахунок городу.
Суд не може прийняти до уваги посилання відповідачки на те, що вона не змінювала межі земельної ділянки, оскільки розмір земельних ділянок сторін порушує права позивача і він не згоден на порядок користування ними, що склався протягом останніх років, оскільки в своїх поясненнях він посилався на те, що зі слів його матері, яка проживала в належній йому на даний час частині будинку, межа проходила в 1 м від їх добудови до будинку та в кінці городу виходила на горіх, який там росте. Жоден зі свідків відповідачки не підтвердив та не спростував наявність порядку користування спірною земельною ділянкою в такому вигляді к він є зараз, оскільки всі знайомі з відповідачкою нетривалий час.
Суд також критично оцінює її посилання на те, що позивач сам відмовився від частини земельної ділянки, що за канавою, оскільки він ці обставини не підтвердив в судовому засідання, а навпаки наполягав на повернені йому частини земельної ділянки, яка зазначена в технічному паспорті на будинок за канавою, що на даний час займає відповідачка. Крім того з акту самозахвату земельних ділянок вбачається також, що такої згоди не давали і власники будинків АДРЕСА_2. Наданий для огляду судом лист відділу земельних ресурсів в м. Сміла про надання земельною комісією погодження на передачу ОСОБА_2. земельної ділянки площею 0,004 га в АДРЕСА_3 для використання під город, не може бути підтвердженням її права на заняття земельних ділянок за канавою, оскільки не є, передбаченим законом, рішенням про передачу земельної ділянки в користування та не є доказом, що земельні ділянки за різними адресами є одними і тими ж.
Посилання відповідачки на те, що представник ПП „Зеніт-ВВ” вніс до загального розміру її земельної ділянки і земельну ділянку сусідки, яку вона також займає за канавою, є безпідставним, так як така земельна ділянка не зазначена на схемі і розмір саме її земельної ділянки відповідає тому, що вказаний у обмірах, проведених на її замовлення ТОВ „Теодоліт”.
Позивачем заявлено вимоги щодо відшкодування судових витрат по справі, які підлягають задоволенню в зв'язку з задоволенням позову.
На підставі ст. ст. 96, 103, 106, 120, 152, 158 ЗК України, керуючись ст. ст. 10, 59, 60, 213, 215 ЦПК України суд, -
в и р і ш и в :
Встановити порядок користування присадибною земельною ділянкою, що знаходиться в мАДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_1 згідно акту її розподілу від 9 червня 2008 року в користування 1/2 її частину загальною площею 359,03 м2, в межах, визначених вказаним актом під номером 1.
Виділити ОСОБА_2 згідно акту розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 9 червня 2008 року в користування 1/2 її частину загальною площею 359,03 м2, в межах, визначених вказаним актом під номером 2.
Водостічну канаву під номером 3 площею 51,62 кв.м. залишити в спільному користуванні.
Стягнути з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 51 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. та за проведення обміру земельних ділянок в сумі 162 грн.71 коп.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайсуд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та поданням протягом 20 днів після подання такої заяви - апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і в 10 денний строк з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про його оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.
Головуюча :