ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 р. | № 42/172-25/326-35/336 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Черкащенка М.М.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2006 року у справі № 42/172-25/326-35/336 за позовом акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»до дочірнього підприємства «Житлоексплуатація»відкритого акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2»про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2003 року акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до дочірнього підприємства «Житлоексплуатація»відкритого акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2», з урахуванням заяви про зміну предмету та підстав позову, про стягнення за період з 1 квітня 2001 року по 1 вересня 2003 року 29236,56 грн. боргу за спожиту електричну енергію, 1899,49 грн. пені, 5642,11 грн. інфляційних втрат, 2630,78 грн. 3 % річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договорів № 8522 від 28 січня 1991 року та № 3408522 від 21 лютого 2001 року про користування електричною енергією в частині розрахунків.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 15 червня 2006 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2006 року в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені у справі судові рішення, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи в позові та, залишаючи рішення місцевого господарського суду без змін, попередні судові інстанції, керуючись нормами Правил користування електричною енергією, затверджених наказом Міністерства енергетики та електрифікації СРСР від 6 грудня 1981 року № 310 та Цивільного кодексу України, зважаючи на ненадання позивачем доказів пропущення ним строку позовної давності з поважних причин та необхідність застосування до спірних правовідносин позовної давності, виходили з того, що оскільки позивач звернувся з позовом 3 листопада 2003 року, він вправі вимагати оплату за спожиту відповідачем електроенергію починаючи з листопада 2000 року, тобто у межах встановленого трирічного строку позовної давності, відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що за період дії договорів від 28 січня 1991 року № 85222 та від 21 лютого 2001 року № 3408522 позивач нарахував відповідачу 7432,69 грн. Вказану суму відповідач оплатив частково платіжним дорученням від 29 грудня 2002 року № 531 в сумі 5995,03 грн., а тому заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту ним в період з лютого 2001 року по січень 2002 року становила 1437,66 грн.
Відповідно до постанови відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 24 травня 2004 року про закінчення виконавчого провадження про примусове виконання наказу господарського суду м. Києва № 42/172 відповідач сплатив позивачеві суму основного боргу за електроенергію, використану ним протягом лютого 2001 року по січень 2002 року згідно договору № 3408522 від 21 лютого 2001 року, збитки від інфляції та 3 % річних.
Висновок попередніх судових інстанцій про те, що оскільки відповідач сплатив позивачу суму основного боргу в розмірі 1437,66 грн., а стягнення з відповідача пені, індексу інфляції та 3 % річних з боргу за договором від 28 січня 1991 року № 85222 та з боргу за договором від 21 лютого 2001 року № 3408522 позивачем не заявлено, в позові слід відмовити, є законним, обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 15 червня 2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2006 року у справі № 42/172-25/326-35/336 –без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Черкащенко М.М.
Гончарук П.А.