ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 р. | № 13/292 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді | Першикова Є.В. |
суддів | Савенко Г.В. |
Ходаківської І.П. |
розглянувши |
касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Лисичанський завод гумових технічних виробів” |
на | постанову від 19.09.2006р. Луганського апеляційного господарського суду |
за скаргою | на дії Державної виконавчої служби у м.Сєверодонецьк |
у справі | № 13/292 Господарського суду Луганської області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Лисичанський завод гумових технічних виробів” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтекс”, м.Сєверодонецьк |
про | стягнення 7342грн. 80 коп. |
З участю представників : не з’явилися
ВСТАНОВИВ :
ВАТ „Лисичанський завод гумових технічних виробів” звернувся до господарського суду Луганської області із скаргою від 14 червня 2006 року №33-1-7, в якій просив скасувати постанову про закриття виконавчого провадження, зобов’язати державного виконавця Щебець М.Т. виконати наказ господарського суду Луганської області про стягнення з ТОВ “Промтекс” коштів.
Господарським судом Луганської області ухвалою від 31 липня 2006 року у справі №13/292, яку залишено без змін постановою від 19.09.2006р. Луганського апеляційного господарського суду, у задоволенні скарги позивача відмовлено.
ВАТ „Лисичанський завод гумових технічних виробів” звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 19.09.2006р. Луганського апеляційного господарського суду та ухвалу від 31 липня 2006 року Господарського суду Луганської області у справі №13/292.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Господарським судом Луганської області рішенням від 22 липня 2005 року у справі №13/292 стягнуто з ТОВ „Промтекс” на користь ВАТ „Лисичанський завод гумових технічних виробів” основний борг у сумі 7342 грн. 80 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.
03 березня 2006 року державним виконавцем Державної виконавчої служби у м.Сєвєродонецьк відкрито виконавче провадження по виконанню наказу №13/292 від 08 серпня 2005 року, виданого господарським судом Луганської області, про стягнення з ТОВ „Промтекс” на користь ВАТ „Лисичанський завод гумових технічних виробів” 7562 грн. 80 коп.
Постановою Державної виконавчої служби від 18 березня 2006 року виконавче провадження з примусового виконання наказу №13/292 від 08 серпня 2005 року приєднано до зведеного виконавчого провадження №1685760. (а.с.138).
Статтею 5 Закону України „Про виконавче провадження” встановлені обов'язки і права державних виконавців, зокрема, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно ст. 20 Закону України „Про виконавче провадження” виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.
Матеріали справи свідчать, що в процесі виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем направлялись запити начальнику МРЕВ, начальнику державної податкової інспекції, начальнику БТІ м. Сєвєродонецьку з метою встановлення належного відповідачу рухомого та нерухомого майна, встановлення відкритих ним рахунків, направлений запит в Сєвєродонецьку міську раду для одержання інформації щодо юридичної адреси відповідача.
Як зазначено у відповідях на зазначені запити майно за відповідачем не зареєстроване.
За юридичною адресою відповідач не знаходиться, що підтверджується актом державного виконавця від 12 травня 2006 року.
Стаття 40 Закону України „Про виконавче провадження” визначає, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві:
якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника.
31 травня 2006 року державним виконавцем ДВС у м. Сєвєродонецьк на підставі п.п. 2, 5 ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження” винесено постанову про повернення виконавчого документа.
В постанові від 31 травня 2006 року зазначено, що боржник та майно, яке йому належить, відсутні. Заходи, вжиті державним виконавцем щодо розшуку такого майна, виявилися безрезультатними.
Пунктом 2 постанови зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред’явлений для виконання в строк до 31 травня 2009 року.
ВАТ „Лисичанський завод гумових технічних виробів” в скарзі від 14 червня 2006 року №33-1-7 просило скасувати постанову про закриття виконавчого провадження, проте як встановлено судом, постанова про закриття виконавчого провадження від 31 травня 2006 року в процесі примусового виконання наказу №13/292 ДВС у м.Сєвєродонецьк не приймалась.
Судова колегія погоджується з доводами апеляційного суду щодо правомірності дій державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу від 31 травня 2006 року відповідно до норм ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”.
Позивач не надав суду відомостей про місцезнаходження боржника, наявності належного відповідачу рухомого або нерухомого майна.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що постанова апеляційного суду відповідає чинному законодавству і скасуванню не підлягає.
Керуючись, ст.ст.111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Лисичанський завод гумових технічних виробів” залишити без задоволення.
Постанову від 19.09.2006р. Луганського апеляційного господарського суду у справі № 13/292 Господарського суду Луганської області залишити без змін.
Головуючий суддя Є. Першиков
Судді Г. Савенко
І. Ходаківська