ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 р. | № 20/184д-10/168д/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Остапенка М.І. |
суддів : | Борденюк Є.М. Харченка В.М. |
розглянувши касаційну скаргу | ВАТ “Запорізький племптахорадгосп-репродуктор” |
на постанову | Запорізького апеляційного господарського суду від 18.10.2006 року |
у справі за позовом | ВАТ “Запорізький племптахорадгосп-репродуктор” |
до | Українсько-американського ТОВ “Олічік” |
третя особа | Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області |
про | розірвання договору оренди та звільнення орендованих приміщень |
ВСТАНОВИВ:
у травні 2005 року ВАТ “Запорізький племптахорадгосп-репродуктор” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Українсько-американського ТОВ “Олічік” про розірвання договору оренди та виселення відповідача з орендованих приміщень.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідно до укладеного сторонами договору оренди від 03.06.2003 року, відповідачу передано у користування частину виробничих приміщень і обладнання комплексу для вирощування птиці, за умови щорічної, до липня місяця, оплати орендних платежів у розмірі 135 000 грн., страхування об’єкта оренди та виконання, за погодженням, поточного та інших видів ремонту.
Але зазначені умови договору відповідач виконує неналежним чином, орендну плату за другий рік оренди сплатив з запізненням на сім днів , об’єкт оренди у місячний термін, з часу укладення договору оренди, не застрахував, ремонтні роботи виконав без погодження, що відповідно до п.6.1.2 договору надає йому право вимагати розірвання договору оренди у судовому порядку.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.08.2005 року позов задоволено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.11.2005 року апеляційну скаргу ТОВ “Олічік” залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2006 року рішення господарського суду Запорізької області від 18.08.2005 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16.11.2005 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.
Ухвалою Верховного Суду України від 23.03.2006 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 19.01.2006 року у даній справі.
При новому розгляді справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 30.06.2006 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.10.2006 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.11.2006 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ВАТ “Запорізький племптахорадгосп-репродуктор", у якій воно посилається на помилковість висновків суду щодо відсутності підстав для розірвання спірного договору оренди, неправильне застосування судом норм матеріального права і просить постанову апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції, скасувати, як незаконну та прийняте нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, зокрема, і після оголошеної у судовому засіданні перерви до 21.12.2006 року, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Укладаючи 03.06.2003 року договір оренди виробничих приміщень комплексу для вирощування птиці, сторони обумовили, що положення Закону України “Про оренду державного та комунального майна” на врегульовані цим договором відносини не розповсюджуються.
Таким чином, відносини сторін з оренди, на час укладення договору, регулювались главою XXV Цивільного кодексу України ( у редакції від 18.07.1963 року), а з набранням чинності 01.01.2004 року Цивільним кодексом України - визначаються цим кодексом та умовами спірного договору.
Згідно ст.291 ГК України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Відповідно до ст.269 ЦК УРСР, наймодавець може пред’явити в суді вимогу про дострокове розірвання договору найму, якщо наймач не вніс плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу, а після набрання чинності Цивільним кодексом України, з цих же підстав, відмовитися від договору найму (ст.782 ЦК України).
Менші, ніж зазначено у цих нормах, строки порушення грошових зобов’язань наймача по внесенню орендної плати не дають права відмови від договору найму, а тому семиденне прострочення відповідача суди обґрунтовано визнали таким, що не дає підстав для розірвання спірного договору.
Згідно ст.783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначення речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодженню речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов’язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Укладаючи договір, сторони зазначили, що позивач має право вимагати розірвання договору у випадку погіршення об’єкта оренди внаслідок невиконання чи неналежного виконання відповідачем умов договору, нецільового використання об’єкта оренди та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п.6.1.2 договору).
Проте, передбачені законом і договором умови, за яких наймач має право вимагати розірвання договору у матеріалах справи відсутні.
Несвоєчасне виконання відповідачем обов’язку щодо страхування об’єкту оренди було однією з підстав звернення позивача з вимогами про розірвання договору оренди. Але, порушення терміну, у який об’єкт оренди підлягав страхуванню, не є тією умовою, за наявності якої у позивача, згідно ст.783 ЦК України чи п. 6.1.2 договору, виникає право вимагати розірвання договору найму, на час розгляду спору судом об’єкт оренди застраховано, тобто порушення припинено.
За умовами договору оренди, виробничі приміщення підлягали використанню для вирощування тварин і повинні були відповідати певним технічним і санітарним нормам. Згідно ст.767 ЦК України, обов’язок передачі предмету найму наймачеві у стані, що відповідає умовам договору найму і його призначенню, покладається на наймодавця, поточний ремонт речі, переданої в найм, проводиться наймачем за його рахунок (ст. 776 ЦК України), а інше не встановлено і спірним договором, правові наслідки поліпшення наймачем речі, переданої у найм, визначені ст.778 ЦК України, яка, зокрема, і передбачає, що у разі, якщо наймач, без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити, без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх витрат.
Під час розгляду справи судами встановлено, що відповідач користується об’єктом оренди відповідно до умов спірного договору та використовує орендоване майно за цільовим призначенням, загроза втрати чи пошкодження орендованого майна відсутня, а тому, при такому положенні, суди прийшли до правильного висновку щодо безпідставності заявлених вимог, обгрунтовано відмовили у задоволенні позову і підстав для скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.10.2006 року –без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М. Харченко