Справа №1-196

                                                                          2008р.

В И Р О К

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

 30 жовтня 2008р. Сокальський районний суд Львівської області в складі головуючого-судді: Побережника В.Г.

при секретарі: Савран О.І.

за участю прокурора: Вільшинського Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сокалі кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1 народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Княже Сокальського району Львівської області,  українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, працюючого приватним підприємцем, проживаючого вАДРЕСА_1,  раніше  не судимого

            в злочині, передбаченому ст.172, ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

            Підсудний ОСОБА_1. будучи приватним підприємцем, в порушення вимог ст.43, 45, 46 Конституції України, Кодексу законів про працю України”, Закону України ”Про оплату праці” прийняв на постійну роботу в березні 2008р., без належного оформлення працівників ОСОБА_2. та ОСОБА_3., яким виплачував заробітну плату без сплати податків та інших загальнообов”язкових відрахувань і на яких не поширювались гарантії, передбачені законодавством про працю та соціальне забезпечення.

            В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1. винним себе у вчиненні даного злочину визнав повністю та пояснив, що він в с.Княже Сокальського району здійснює підприємницьку діяльність, а саме: займається роздрібною торгівлею, орендуючи приміщення, яке облаштував під магазин-ІНФОРМАЦІЯ_2, де торгує продовольчими та непродовольчими товарами.  Потерпілих ОСОБА_2. та ОСОБА_3. він  прийняв в магазин на роботу продавцями без укладення з ними трудових угод, без  відповідних записів в їхніх трудових книжках, також він  не заводив на них медичних книжок, не сплачував за них податків та інших загальнообов”язкових відрахувань до бюджету. Згідно усної домовленості   ОСОБА_2. та ОСОБА_3   працювали продавцями позмінно: по два тижні на місяць кожна, за що він виплачував їм на руки заробітну плату в розмірі по 250-300грн. щомісяця.

У вчиненому злочині  підсудний ОСОБА_1. щиро кається.     

Крім особистого визнання підсудним ОСОБА_1.  своєї вини у вчиненому злочині, його вина підтверджується показами  потерпілих, свідка, протоколами та іншими матеріалами справи. 

Так потерпіла ОСОБА_2. в судовому засіданні пояснила, що   приблизно з березня 2008р. вона працювала продавцем в магазині ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Княже Сокальського району у підсудного  ОСОБА_1. За дану роботу вона отримувала по 250-300грн. Згідно усної домовленості   вона та ОСОБА_3   працювали продавцями позмінно: по два тижні на місяць кожна. Підсудний ОСОБА_1. з нею  трудової угоди не укладав, не проводив записів в її трудовій книжці,   не заводив на неї медичної книжки, не сплачував за неї податків та інших загальнообов”язкових відрахувань до бюджету. Ніяких претензій немайнового та майнового характеру до підсудного ОСОБА_1.  в неї немає, так як жодної шкоди їй не заподіяно.

Відповідно до оглянутого в судовому засіданні протоколу допиту на досудовому слідстві потерпілої ОСОБА_3. встановлено, що вона надала аналогічні покази.

/а.с.36-38/

Відповідно до оглянутого в судовому засіданні протоколу на досудовому слідстві свідка ОСОБА_4. встановлено, що вона працює в відділі поштового зв”язку в с.Княже Сокальського району. На початку березня 2008р. вона дізналася, що підсудний ОСОБА_1. орендує у  відділі поштового зв”язку приміщення, яке обладнав під магазин. Її сестра ОСОБА_2. в березні 2008р. влаштувалась до нього на роботу продавцем, також в нього працювала продавцем ОСОБА_3. Від ОСОБА_2. вона дізналася, що ОСОБА_1.  трудової угоди з нею не укладав.

(а.с.39-40)

 Також вина підсудного ОСОБА_1.  у вчиненні даного злочину ще стверджується:

протоколом огляду місця події від 27.07.2008р. таким є магазин ІНФОРМАЦІЯ_2, який знаходиться в приміщенні поштового відділення с.Княже Сокальського району Львівської області.

(а.с.5-6)

листом-відповіддю Сокальського районного центру зайнятості від 29.07.2008р. №1910/05 з якого вбачається, що ОСОБА_1. не реєстрував трудових договорів з найманими працівниками у даній установі.

(а.с.13)

        листом-відповіддю Управління пенсійного Фонду України в Сокальському районі від 29.07.2008р. №688/09-12 з якого встановлено, що ОСОБА_1. працює на спрощеній системі оподаткування і найманих працівників не декларує.

(а.с15)

 листом-відповіддю ДПІ у Сокальському районі від 3107.2007р. №10668/9//17-11 з якого вбачається, що ОСОБА_1.  найманих працівників не реєстрував.

 (а.с.17)

копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1., що він є суб”єктом підприємницької діяльності

(а.с.23)

копією довідки про взяття на облік платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. №1444 від 06.07.2007р.

(а.с.24)

            протоколом огляду документів, а саме трудової книжки ОСОБА_2. з якої вбачається, що в ній не має запису про те, що ОСОБА_2. працювала продавцем в магазині ІНФОРМАЦІЯ_2 в приватного підприємця  ОСОБА_1. 

(а.с.43-44)

Таким чином, проаналізувавши всі докази по справі в їх сукупності суд прийшов до висновку, що вина підсудного ОСОБА_1.  є доведеною в судовому засіданні  повністю.

Його вина полягає в тому, що він будучи приватним підприємцем в порушення вимог ст.43, 45, 46 Конституції України, Кодексу законів про працю України”, Закону України”Про оплату праці” прийняв на постійну роботу, без належного оформлення продавців ОСОБА_2. та ОСОБА_3., яким виплачував заробітну плату без сплати податків та інших загальнообов”язкових відрахувань і на яких не поширювались гарантії, передбачені законодавством про працю та соціальне забезпечення.

Тому судом такі його дії кваліфікуються за ст.172 ч.1 КК України.

Вирішуючи питання про обрання підсудному виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також його особу, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно,  потерпілі жодних претензій до нього не мають, так як вважають, що шкода їм не заподіяна. Також суд при цьому враховує і щире каяття підсудного у вчиненому злочині, що є обставиною, що пом”якшує його покарання.

Враховуючи всі вищенаведені обставини, суд прийшов до висновку, що підсудному ОСОБА_1.  слід обрати покарання у вигляді штрафу в межах встановлених санкцією статті за якою він визнається винним.

Речові докази: трудова книжка на ім”я ОСОБА_2.,  яка знаходяться на зберіганні ОСОБА_2.  залишити у її власності.

Керуючись ст.ст. 323, 324  КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

            ОСОБА_1 визнати винним за ст.ст.172 ч.1 та призначити йому покарання   у вигляді штрафу в сумі 510(п”ятсот десять)грн.

            Запобіжний захід обраний засудженому ОСОБА_1. у вигляді підписки про невиїзд залишити без зміни, до вступу вироку в законну силу.

Речові докази: трудову книжку на ім”я ОСОБА_2.,  яка знаходяться на зберіганні ОСОБА_2.  залишити у її власності.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом 15-ти діб з часу його проголошення.

   Головуючий: підпис

З оригіналом згідно:

Вирок вступив в законну силу.

Оригінал знаходиться у Сокальському районному суді Львівської області   у справі

№1-196/2008р.

Суддя Сокальського районного суду:                                Побережник В.Г.