ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2006 р. | № 14/317 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Мачульського Г.М., Шаргала В.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Сарненської районної державної адміністрації |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 р. |
у справі | № 14/317 |
господарського суду | Рівненської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю мисливське господарство “Поліське” |
до | 1) Сарненського держлісгоспу, 2) Виконкому Карпилівської сільської ради 3) Сарненської районної державної адміністрації |
про | визнання права власності |
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача: | Бондарчук Л.П., дов. № б/н від 01.03.2006 р.; |
відповідача-1: | — не з’явились; |
відповідача-2: | — не з’явились; |
відповідача-3: | Наумович І.В., дов. № 01/23-1428 від 18.12.2006 р.; |
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2005 р. Товариство з обмеженою відповідальністю мисливське господарство “Поліське” (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою, у якій просило визнати за ним право власності на будинки мисливського господарства №№ 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, що значаться за адресою: вул. Заводська у ст. Страшів Сарненського району Рівненської області, відповідно до плану Рівненського бюро технічної інвентаризації. У якості відповідачів Товариство зазначило Сарненський держлісгосп (далі –Лісгосп) та Виконком Карпилівської сільської ради (далі –Виконком).
Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що воно без належних дозволів на будівництво побудувало будинки №№ 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 для мисливського господарства, що значаться за адресою: вул. Заводська у ст. Страшів Сарненського району Рівненської області, проте у подальшому рішенням Карпилівської сільської ради № 163 від 17.01.2005 р. було погоджено надання йому земельної ділянки для будівництва мисливського господарства, після чого була виготовлена відповідна проектна документація землеустрою по відведенню земельної ділянки, що, у відповідності до ст. 376 ЦК України, є підставою для визнання за ним права власності на вказані будинки.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 06.10.2005 р. до участі у справі у якості відповідача залучено Сарненську районну державну адміністрацію (далі –Адміністрація).
Рішенням господарського суду Рівненської області від 15.06.2006 р. (суддя Марач В.В.) позовні вимоги Товариства задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 р. (колегія суддів: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) рішення господарського суду Рівненської області від 15.06.2006 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що Товариство довело факт будівництва ним будинків №№ 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 для мисливського господарства, що значаться за адресою: вул. Заводська у ст. Страшів Сарненського району Рівненської області, а тому, виходячи з норм ЦК України та Закону України “Про власність”, є їх власником.
Адміністрація звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 р. і рішення господарського суду Рівненської області від 15.06.2006 р., у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Адміністрація обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення та постанови, які оскаржуються, порушили (безпідставно застосували) ст. ст. 328, 331, 376 ЦК України, порушили ст. ст. 43, 34, 43 ГПК України, не з’ясували усі обставини справи, не надали оцінки окремим фактам, дійшли до помилкових та безпідставних висновків.
Товариство, Лісгосп та Виконком не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзивів на касаційну скаргу Адміністрації не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників Товариства та Адміністрації матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Адміністрації не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи (а саме –договором з Товариством з обмеженою відповідальністю “АМіЛА” про виготовлення дерев’яних будинків та їх монтажу; актами виконаних робіт, які свідчать про виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “АМіЛА” вказаних в договорах робіт; договором підряду з Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Екорембуд” ЛТД по влаштуванню покрівель приміщень в с. Страшів Сарненського району; довідкою про вартість вищевказаних робіт; висновком № 0084 судово-бухгалтерської експертизи, складеним 06.05.2006 р. Волинським відділенням Львівського НДІСЕ, в якому, зокрема, вказується про правовідносини Товариства з підрядниками, які стосуються будівництва мисливських будинків, зокрема, відмічається, які будівельно-монтажні роботи виконані та яка їх вартість, які витрати понесло Товариству у зв’язку з виконанням будівельно-монтажних робіт та як вони відображені по бухгалтерському обліку, підтверджується перерахування Товариством на рахунок підрядника –Товариства з обмеженою відповідальністю “АМіЛА” коштів за роботи, виконані згідно актів виконаних робіт за період 2004 –2005 р. на суму 301 632,00 грн., зазначається, що відображення в бухгалтерському обліку товариства витрат в сумі 266 970,00 грн., понесених Товариством на будівництво за період з 2004-2005 р., відповідає вимогам закону та підтверджується документально; висновками судово-технічного дослідження, проведеними комунальним підприємством “Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації” 09.06.2006 р., в яких зазначається процент готовності та вартість мисливських будинків) підтверджується, що на земельній ділянці за адресою: ст. Страшів Сарненського району в урочищі “Залив” Товариством побудовано вісім мисливських будинків.
Ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Місцевим та апеляційним господарським судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що будь-яких рішень щодо незаконності набуття Товариством права власності на вищевказані будинки, судами не приймалось.
Також, відповідно до частини другої ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів першої інстанції про те, що Товариство є власником будинків з № 6 по № 13, що значаться за адресою: вул. Заводська в ст. Страшів Сарненського району Рівненської області.
Доводи касаційної скарги Адміністрації не спростовують факт будівництва Товариством відповідних будинків.
Твердження Адміністрації, які містяться у касаційній скарзі, про те, що господарські суди попередніх інстанцій не з’ясували усіх необхідних для вирішення спору обставини справи, спростовуються наведеним вище, оскільки встановлені обставини є достатніми для вирішення спору. Інші твердження Адміністрації, наведені у касаційній скарзі, зводяться до встановлення обставин справи та оцінки доказів, а тому не можуть бути взяті колегією суддів Вищого господарського суду України до уваги, оскільки виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. 1115 та 1117 ГПК України повноважень, він не може давати оцінку доказам та встановлювати обставини справи, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Посилання Адміністрації у касаційній скарзі на те, що місцевий господарський суд розглянув справу без участі її представника за наявності клопотання про відкладення розгляду справи не може бути підставою для скасування прийнятих по справі рішення та постанови, оскільки вказане не позбавило Адміністрацію надати докази та пояснення по справі під час перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним господарським судом, а тому не вплинуло по суті на обґрунтованість судових актів, які оскаржуються.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 р. ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Адміністрації не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Сарненської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 р. у справі № 14/317 господарського суду Рівненської області –без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало