Справа № 22ц-2190                                      Головуючий першої інстанції: Костюченко Г.С.

Категорія: 19                                                Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

УХВАЛА

Іменем   України

12   грудня   2006 року                   колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Славгородської Н.П.,

суддів:           Мурлигіної О.Я.,

Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання:                                                                      Цвєтковій Ю.В.,

за участю прокурора Пасічніченко В.М., представника позивача Клюса С.В., відповідачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою                                 ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2006 року, ухвалене за позовом прокурора Ленінського району м. Миколаєва в інтересах Ленінського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих сум,

встановила:

У липні 2006 р. прокурор Ленінського району м. Миколаєва звернувся до суду із позовом в інтересах Ленінського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих сум.

Прокурор вказував, що 31 жовтня 2005 р. Ленінським районним центром зайнятості відповідачці було надано статус безробітного на підставі її заяви та розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не повідомила центр зайнятості про те, що зареєстрована як підприємець, а тому безпідставно отримувала допомогу по безробіттю, прокурор просив суд стягнути з відповідачки на користь Ленінського районного центру зайнятості 1769 грн. 28 коп. цієї допомоги.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2006 р. позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Ленінського районного центру зайнятості 1769 грн. безпідставно отриманої допомоги по безробіттю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, оскільки, на її думку, статус безробітної вона отримала внаслідок некваліфікованих дій працівників центру зайнятості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідачки, прокурора, представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Суд в межах заявлених вимог, на підставі наданих сторонами доказів правильно встановив, що 31 жовтня 2005 р. на підставі особистої заяви ОСОБА_1 їй було надано статус безробітної. З 31 жовтня 2005 р. по 12 травня 2006 р. нею отримано 1769 грн. 28 коп. допомоги по безробіттю.

Оскільки при зверненні за наданням статусу безробітної відповідачкою повідомлені невірні відомості стосовно її зайнятості, а саме ОСОБА_1 не довела до відома центру зайнятості, що є суб'єктом підприємницької діяльності (заява на а.с. 3), суд обгрунтовано з урахуванням положень ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення", ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідачки безпідставно отримані кошти.

Посилання апелянта на некваліфіковані дії працівників центру зайнятості не можуть бути взяті до уваги, оскільки допомогу по безробіттю відповідачка отримала на підставі поданої нею особистої заяви, а в силу ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Також безпідставні доводи апеляційної скарги стосовно неотримання відповідачкою прибутку від підприємницької діяльності, оскільки сам факт реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності відносить його до категорії зайнятого населення й виключає надання статусу безробітного (ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення").

Таким чином, оскаржуване рішення ухвалене судом з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, а тому колегія не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.