Справа № 115/6106/13-ц

Провадження № 2/115/2151/2013

РІШЕННЯ

Іменем України

"04" грудня 2013 р. м. Саки

Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді                               Щербіни Д.С.

при секретарі                                        Аттаровій А.Г.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – Приватний нотаріус Євпаторійського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання частково недійсним договору дарування квартири та визнання права власності на 1/2 частку квартиру, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору дарування, в якому просив, з підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 – 217, 386 ЦК України, визнати частково недійсним договір дарування квартири, укладений між ОСОБА_2 про дарування у особисту приватну власність ОСОБА_3 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, зареєстрований у реєстрі № 93, посвідчений приватним нотаріусом Євпаторійського нотаріального округу ОСОБА_4 13 січня 2011 року, визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнати на ним право власності на 1/2 частину цієї квартири. Позов мотивований тим, що квартира АДРЕСА_1 була придбана 05.04.2004р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2, коли вони перебували у шлюбі. Але, відповідачка ОСОБА_2 подарувала квартиру своїй дочці ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні з позовом не погодився, мотивуючи свої заперечення тим, що Апеляційним судом АР Крим та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ розглянуті справи з цих же підстав та прийняті рішення про відмову у задоволенні позовів ОСОБА_1 При цьому представник відповідачів пояснив у судовому засіданні, що виплатити половину вартості квартири у відповідачки ОСОБА_2І на даний час можливості не має, у зв’язку з відсутністю коштів у необхідній кількості.

Третя особа по справі приватний нотаріус Євпаторійського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, повідомивши при цьому, що нею 13.01.2011р. за реєстровим № 93 було посвідчено договір дарування квартири АДРЕСА_1 від імені ОСОБА_5 та ім’я ОСОБА_3. Факт відсутності шлюбних відносин було перевірено за паспортом ОСОБА_5, де запис про реєстрацію або розірвання шлюбу відсутній.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.02.2004р. по 28.05.2009р.

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 03.08.2011р. частково задоволений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – орган опіки та піклування – відділ у справах дітей Сакської міської ради АР Крим, про визнання частки майна роздільним майном подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя, за яким за позивачем – ОСОБА_1 – визнано право власності на 1/2 частину цієї квартири та за відповідачем – ОСОБА_2 – право власності на 1/2 частину цієї квартири. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.11.2011р. касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Апеляційного суду АР Крим від 03.08.2011р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.06.2013р. частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_3 та скасовано рішення Апеляційного суду АР Крим від 03.08.2011р., а справу в частині поділу квартири АДРЕСА_2 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 23.07.2013р. в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з інших підстав, а саме – з підстави того, що судом вирішувався спір з порушенням прав третьої особи ОСОБА_3, оскільки на час розгляду справи спірна квартира належала їй.

Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 19.11.2012р., залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 21.01.2013р. частково задоволений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – Приватний нотаріус Євпаторійського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання частково недійсним договору дарування квартири та стягнення моральної шкоди та визнано недійсним договір серії ВРД № 758489 дарування квартири АДРЕСА_2, зареєстрований у реєстрі за № 93, посвідчений 13 січня 2011 року приватним нотаріусом Євпаторійського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в частині дарування в особисту приватну власність 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, яка належала на праві власності ОСОБА_1 на підставі рішення Апеляційного суду АР Крим від 03.08.2011р.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.06.2013р. частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 та скасовано ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 21.01.2013р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 16.10.2013р. рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 19.11.2012р. скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки у зв’язку із скасуванням судового рішення Апеляційного суду АР Крим від 03.08.2011р. позивачем не доведені обставини позову, на які він посилався, а саме те, що відповідачка подарувала ОСОБА_6 належну йому (тобто з порушенням закону) 1/2 частки спірної квартири.

Так, судом встановлено, проти чого не заперечували сторони, що 05.04.2004р. подружжям була придбана квартира АДРЕСА_1.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно до ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до рішення реєстратора Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія» від 18.11.2011р. позивачеві було відмовлено у проведенні реєстрації права власності на підставі п.п. 3.5.6, 3.5.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 22.02.2012р. позов ОСОБА_1 – задовольнити частково: усунуто перешкоду у користуванні 1/2 часткою квартири АДРЕСА_3 шляхом вселення ОСОБА_1 в зазначену квартиру.

Ухвалою Сакського міськрайонного суду АР Крим від 07.05.2012р. заяву ОСОБА_7, представника ОСОБА_1, про забезпечення доказів – задоволено та витребувано з Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія» відомості про власника та підстави набуття власності на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно позивачу стало відомо, що квартира АДРЕСА_1 належить дочці відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_6 на підставі договору дарування, зареєстрованого у реєстрі № 93, посвідченого приватним нотаріусом Євпаторійського нотаріального округу ОСОБА_4 13 січня 2011 року.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_2 приховала інформацію про переоформлення квартири на іншу особу під час розгляду цивільних справ про поділ спільного майна подружжя і про усунення порушень прав власника майна.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч. 3 ст. 65 Сімейного кодексу України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно статті 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ч. 3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

          Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.ст. 386, 391 ЦК України – власник може вимагати усунення всяких порушень його права.

Згідно частини 1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За встановленими обставинами, суд дійшов висновку про задоволення позову, визнавши квартиру АДРЕСА_2 АР Крим спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до часу відчуження квартири ОСОБА_2, тобто до 13.01.2011р. В наслідок чого, договір серії ВРД № 758489 дарування квартири АДРЕСА_1, зареєстрований у реєстрі за № 93, посвідчений 13 січня 2011 року приватним нотаріусом Євпаторійського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є недійсним в частині дарування в особисту приватну власність 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 217, 218 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_2 АР Крим спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до часу відчуження квартири ОСОБА_2 – 13.01.2011р.

Визнати недійсним договір серії ВРД № 758489 дарування квартири АДРЕСА_2, зареєстрований у реєстрі за № 93, посвідчений 13 січня 2011 року приватним нотаріусом Євпаторійського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в частині дарування в особисту приватну власність 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 АР Крим.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 АР Крим.

Стягнути зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 114,70 грн з кожної.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Щербіна Д. С.