Справа № 373/2818/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

06 грудня 2013 року Переяслав - Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої – судді Керекези Я.І.,

при секретарі Ткалі І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав - Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення завдатку в подвійному розмірі та відшкодування моральної шкоди, —

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася із позовом до суду і просить стягнути із відповідача 16200 гривень боргу, 10000 гривень моральної шкоди, 7000 грн. витрат за юридичні послуги та судові витрати по справі. Посилається на те, що 19.06.2013 року ( в договорі помилково зазначена дата 19.08.2013 року) між нею та відповідачем було укладено договір про передачу авансу за придбання об’єкту нерухомого майна ( будинку № 7 по вул.Яровій в м.Переяслав-Хмельницькому Київської області).За даним договором нею відповідачу було передано аванс у розмірі 8100 грн. В подальшому нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу вищезазначеного будинку не відбулося в зв’язку із тим, що відповідач не є власником земельної ділянки, на якій знаходиться будинок. Крім того, відповідач не підготувала необхідні документи для продажу будинку. Таким чином, з вини відповідача вона не має можливості виконати свої зобов’язання щодо купівлі будинку та земельної ділянки. Тому просить стягнути з відповідача сплачений нею завдаток та додатково сплатити передбачену ЦК України суму у розмірі завдатку. За повідомлення відповідачем завідомо неправдивої інформації про об’єкт нерухомого майна просить стягнути із відповідача моральну шкоду 10000 гривень, що передбачено вищезазначеним договором.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги і просять їх задовольнити. Представник ОСОБА_4 пояснив, що позивач не наполягає, що сума 8100 гривень є завдатком, однак з відповідача необхідно стягнути кошти в розмірі 16200 гривень як переданий аванс та передбачену договором санкцію (неустойку) за його не підписання в розмірі 100% від суми авансу. Крім того, позивач не зобов’язана контролювати та перевіряти необхідні для укладання договору купівлі-продажу нерухомості документи.

Представник відповідача ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав, заперечує проти їх задоволення. Пояснив, що відповідач (його дружина) сама не знала, що документально не є власником земельної ділянки, дізналася про це вже у нотаріуса, вона має намір повернути позивачу кошти в сумі 8100 гривень, однак на даний час не має такої можливості. Представник підтвердив, що договір про передачу авансу його дружина підписувала у червні 2013 року і в той же день отримала від позивача ОСОБА_1 гроші в сумі 8100 гривень.

Представник відповідача ОСОБА_6 позов не визнав, заперечує проти його задоволення., вважаючи його необґрунтованим та не доведеним. Посилається на те, що договір про передачу авансу за придбання об’єкту нерухомого майна є нікчемним, оскільки за своєю суттю є попереднім договором до договору про купівлю-продаж нерухомого майна і повинен бути нотаріально посвідченим. Крім того, сума 8100 гривень не є завдатком, а лише авансом, тому повернення цієї суми в подвійному розмірі не передбачено. Також, позивач не довів, що кошти в сумі 8100 гривень були отриманні відповідачем, та що є вина відповідача у не укладанні договору купівлі продажу, том у і вимоги про стягнення моральної шкоди не можуть бути задоволенні. Крім того, розмір моральної шкоди визначається лише судом. Загалом зазначив, що позивач сама не забезпечила збереженість коштів, які були передані відповідачу, адже могла покласти їх на депозит, а не віддавати безпосередньо в руки. Також позивач не проконтролювала та не перевірила документи, які були необхідні для підписання договору купівлі-продажу нерухомості.

Судом встановлено наступне.

19 червня 2013 року між сторонами по справі було укладено Договір про передачу авансу за придбання об’єкту нерухомого майна. Відповідно до умов договору не пізніше 19.07.2013 року між сторонами повинен бути укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будинку № 7 по вул.Яровій в м.Переяслав-Хмельницькому Київської області. Представники позивача зазначили, а представник відповідача ОСОБА_5 підтвердив, що даний договір було підписано у червні 2013 року, а не в серпні.

В день підписання договору покупець (позивач по справі) передав продавцю (відповідачу) грошові кошти в розмірі 8100 грн., які є авансом в рахунок майбутнього договору відчуження об’єкту нерухомого майна ( п.п.2.1, 2.2 вищезазначеного Договору). Факт отримання коштів в сумі 8100 гривень відповідачем ОСОБА_7 в день підписання вищезазначеного договору підтвердив представник відповідача ОСОБА_5 (чоловік ОСОБА_2В.).

Як пояснив представник позивача, а представник відповідача ОСОБА_5 підтвердив, договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки 30.07.2013 (коли позивач та відповідач з’явилися до нотаріуса) між сторонами укладений не був, оскільки у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку.

03.09.2013 позивач направила відповідачу листа із вимогою повернення сплаченого авансу, сплати 8100 грн. неустойки та відшкодування моральної шкоди. Дану вимога відповідач отримала 05.09.2013, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач письмово повідомила позивача про відмову в задоволенні її вимог.

Відповідно до ч.2 ст.570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до п. 2.1 вищезазначеного договору про передачу авансу, в день підписання даного договору покупець передає а продавець отримує грошові кошти в сумі 8100 гривень. Згідно п. 2.2 цього Договору, зазначена сума розцінюється сторонами як аванс в рахунок майбутнього договору відчуження об’єкту нерухомого майна.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сума в розмірі 8100 гривень, що була надана позивачем відповідачу, є авансом.

В силу п. 1.1 спірного договору, договір відчуження об’єкту нерухомого майна має бути укладено та нотаріально посвідчено не пізніше 19 липня 2013 року. Однак, ні у вказаний строк, ні 30 липня 2013 року, коли сторони прийшли до нотаріуса, договір купівлі-продажу укладено не було.

Як вбачається із п.4.4 укладеного між сторонами договору, у разі відмови Продавця від укладання основного договору в визначений в цьому Договорі строк та на вищевизначених умовах (або додатково погоджених умовах), Продавець зобов’язується повернути Покупцеві отримані від нього грошові кошти в якості авансу, а також сплатити неустойку у розмірі 100 % від суми авансу, переданого цим Договором.

Сплата неустойки у разі порушення зобов’язання передбачена і п.3 ч.1 ст.611 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідач ОСОБА_2 не повідомила позивача ОСОБА_1 про будь-які недоліки у документах чи відсутність необхідних для укладання договору купівлі – продажу документів, хоча обов’язок за їх готування та збирання відповідно до п. 3.3 договору про передачу авансу лежав саме на ній.

Таким чином, суд вважає, що договір купівлі – продажу будинку та земельної ділянки було не укладено саме з вини відповідача ОСОБА_2

Суд не приймає до уваги доводи представників відповідача з приводу того, що ОСОБА_2 не знала, що не є власником земельної ділянки, оскільки вже вчиняла договір щодо вказаного нерухомого майна, купивши його 2005-2006 роках (про що зазначив представник позивача та визнав представник відповідача ОСОБА_5О.), внаслідок чого знала, які документи є в наявності як на будинок, так і на земельну ділянку. Як зазначив ОСОБА_8 будь-якими тяжкими чи психічними захворюваннями його дружина не страждає.

Суд також не може прийняти до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_6 з приводу вини позивача у не укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки обов’язку контролювати та перевіряти наявність у продавця всіх необхідних документів на відчуження об’єкту нерухомості покупцем не передбачено ні чинним законодавством, ні вищезазначеним договором.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача з приводу нікчемності договору про передачу авансу за придбання нерухомого майна, оскільки належних та допустимих доказів того, що даний договір являвся попереднім і до нього слід було застосовувати вимоги ст. ст. 635 та 657 ЦК України, судом не встановлено.

За таких обставин, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 16200 гривень, з них 8100 гривень в рахунок сплаченого авансу та 8100 гривень як неустойку в розмірі ста відсотків від переданого авансу.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, то як було встановлено, між сторонами склалися договірні відносини, а в розумінні статей 11, 16, 23 та глави 82 ЦК України відшкодування моральної шкоди в договірних зобов’язаннях не передбачено.

Отже суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Крім того, задоволенню не підлягають і вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7000 гривень витрат за юридичні послуги, оскільки наданні представником позивача документи на підтвердження цього (в тому числі і не підписаний договір на представлення інтересів від 28.10.2013) з урахуванням норм Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» не дають змогу суду визначити розмір таких витрат.

В силу ст.88 ЦПК України судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 174, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення завдатку в подвійному розмірі та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16200 (шістнадцять тисяч двісті) гривень, з них 8100 (вісім тисяч сто) гривень в рахунок сплаченого авансу та 8100 (вісім тисяч сто) гривень як неустойку в розмірі ста відсотків від переданого авансу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 162 гривень 44 коп. судових витрат.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Складання рішення в повному обсязі вчинено 10.12.2013

Суддя            ОСОБА_9