12.12.2013

Справа № 2-1045

за 2013 рік

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року місцевий Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

при секретарі Кіріл С.В.

з участю позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2013 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що в лютому 2013 року нею була надана відповідачу позика в розмірі 35000 гривень строком до 01 серпня 2013 року, про що останній написав відповідну письмову розписку. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо повернення отриманої ним позики по сьогоднішній день не виконав. У зв’язку з тим, що відповідач у добровільному порядку позику не повертає, просила стягнути з нього в примусовому порядку суму позики та судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила задовольнити позов.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з’явився без поважних для суду причин. Зі згоди позивачки суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України та ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до ч. 1 ст. 1040 ЦК України позивальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що в лютому 2013 року позивачка надала відповідачу позику в сумі 35000 гривень терміном повернення до 01 серпня 2013 року, що підтверджується письмовою розпискою останнього.

У зв’язку з тим, що відповідач не повернув позивачці отриману позику в обумовлений сторонами строк, суму позики слід стягнути з нього на користь позивачки в примусовому порядку.

Відповідно до ст. 88 ЦК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 599, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст. 88 ЦПК України, суд керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 208-218, 224-226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 35000 (тридцять п’ять тисяч) гривень та судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору в сумі 350 (триста п’ятдесят) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Новоселицький райсуд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідач може подати до Новоселицького райсуду заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти календарних днів з моменту його отримання.

Суддя: