Справа №22-1308 - 2006 р.              Головуючий у 1-й інст. - Павловський В.К.

Доповідач - Оніпко О.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

20 грудня 2006 р.                                                                              м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді - Малько О.С. Суддів - Оніпко О.В., Собіни І.М. При секретарі - Томашевській І.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корецького районного суду від 25 вересня 2006 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до Великомежирицької сільської ради Корецького району про стягнення компенсації за комунальні послуги.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів .-

встановила:

Рішенням Конрецького районного суду від 25 вересня 2006 р. в позові ОСОБА_1 відмовлено.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі позивачка вказує на його незаконність, оскільки судом при розгляді справи порушено норма матеріального та процесуального права. Безпідставні посилання суду на те, що позов належить пред"являти до відділу освіти Корецької РДА та на роз'яснення Міністерства фінансів України від 16.06.2004 p., оскільки рішенням Конституційного суду України від 20.03.2002 р. визнано неконституційним зупинення дії положення законодавчих актів України щодо надання пільг, передбачених вищевказаним Законом. Не взято до уваги, що Законом України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст. 57 Закону України "про освіту" від 9.09.2004 р. визнано борг держави перед педагогічними працівниками по вказаним виплатам. Оскільки рішенням суду на її користь було стягнуто 913 грн. 62 коп., яке в подальшому було скасовано, вона не мала права претендувати на повернення цих коштів в порядку реструктуризації заборгованості за 2000-2002р.р. Суд безпідставно відхилив її клопотання про долучення до матеріалів справи документів про її стан здоров"я, які підтверджують її неспроможність повернути стягнуті з відповідача на її користь 913 грн.62 коп. Просила рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити її позов.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції - зміні, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка з 1982 по 1992 p.p. працювала вчителем Великомежирицької середньої школи, з 1992 р. з роботи звільнена у зв"язку з виходом на пенсії за станом здоров"я.

Оскільки у відповідності з вимогами ч.4 ст. 57 Закону України "Про освіту" вона має право на забезпечення безоплатним житлом з опаленням та освітленням, і виплати щодо цього в сумі 913 грн. 62 коп. їй не компенсувалися у 2000-20002 p.p., вона зверталася з позовом до суду. Рішенням Корецького районного суду від 12 лютого 2003 р. її позовні вимоги було задоволено у повному обсязі.

10.08.2003 р. рішення суду виконано ( а.с. 60).

Однак, ухвалою Верховного Суду України від 3.02.2005 р. вказане рішення і ухвала апеляційного суду Рівненської області від 14.05.2003 р. були скасовані і справа направлена на новий розгляд.

При новому розгляді справи, суд 1-ї інстанції, встановивши, що позивачка має право на виплату вказаної грошової компенсації за те, що вона протягом 2000-2002 p.p. оплачувала послуги з опалення та освітлення будинку, однак не за рахунок коштів відповідача - Великомежирицької сільської ради, відмовив їй в позові та зобов"язав останню повернути безпідставно отримані з відповідача 913 грн. 62 коп.

Однак з таким висновком апеляційний суд не погоджується.

Згідно вимог ч. 2 ст. 380 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді в позові відмовлено, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов"язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

У відповідності з вимогами ч.2 ст. 383 ЦПК України, у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обгрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

З наведеного слідує, що позовні вимоги ОСОБА_1 випливають саме з трудових правовідносин, оскільки її позовні вимоги пов"язані з пільгами, передбаченими законодавством саме у зв"язку з такими правовідносинами і на які, як на підставу своїх позовних вимог вона посилається.

Таким чином, вказівка про повернення безпідставно стягнутих з відповідача на користь позивачки 913 грн. 62 коп., підлягає виключенню з резолютивної частини рішення, як така, що суперечить вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307,308, 309, 313-315 , 380, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Корецького районного суду від 25 вересня 2006 р. - змінити, виключити з резолютивної частини рішення вказівку про зобов"язання ОСОБА_1 повернути Великомежирицькій сільській раді Корецького району 913 грн. 62 коп. безпідставно стягнутих за рішенням Корецького районного суду від 12.02.2003 р., в решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його  проголошення.