Кримінальне провадження № 703/3974/13-к

1-кп/703/174/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

          головуючого-судді          Васильківської Т.В.

          при секретарі          Палієві В.М.

          з участю прокурора          Бешлеги І.В., Грабовенко К.П., Остапенко Ю.А..

          захисників           ОСОБА_1, ОСОБА_2

          обвинувачених           ОСОБА_3, ОСОБА_4

          потерпілого ОСОБА_5

          перекладача           ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Смілі із застосуванням режиму відеоконференції кримінальне провадження № 12013250230000974 про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, РФ, а жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, росіянина, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого на ПП «Ажур еліт», раніше судимого:

- 25 квітня 1996 року Усть-Вимським районним судом республіки Комі за ч. 2 ст. 144 КК РФ, на 2 роки позбавлення волі;

- 17 грудня 1999 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 81 КК України (1960 р.), на 4 роки позбавлення волі;

- 06 травня 2004 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України, на 6 років позбавлення волі;

- 07 серпня 2007 року Червоногвардійським районним судом Донецької області за ч. 1 ст. 345 КК України, на 2 роки 8 місяців позбавлення волі;

- 22 листопада 2012 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки,

- за ч.2 ст. 185 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, а жителя ІНФОРМАЦІЯ_7, українця, громадянина України, одруженого, такого, що має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, не працюючого, раніше судимого:

- 08 квітня 2013 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік,

- за ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 спільно і за попередньою змовою з ОСОБА_4 16 квітня 2013 року близько 19 год. 00 хв., знаходячись в стані алкогольного сп’яніння біля гаража, по вул.Московській, 24, м. Сміла, з метою викрадення чужого майна, скористались безпорадним станом потерпілого ОСОБА_5 який після розпиття з ними алкоголю та внаслідок поганого самопочуття перебував без свідомості, таємно, а ОСОБА_3 повторно, із корисливих мотивів, викрали належні потерпілому мобільний телефон «Нокіа-6233» вартістю 330 грн. зі стартовим пакетом «Київстар» вартістю 20 грн. та карткою пам’яті ємністю 2 Гб вартістю 95 грн., мобільний телефон «Моторола С-115» вартістю 145 грн. зі стартовим пакетом «Лайф» вартістю 20 грн., гроші в сумі 80 грн., а також кредитну картку ПАТ КБ «Приватбанк», після чого, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на незаконне заволодіння грошима потерпілого, які перебували на кредитному рахунку, скориставшись ПІН-кодом до викраденої картки, що був у викрадених речах, в період часу із 22 год. 09 хв. до 23 год. 13 хв. через банкомат по вул.Жовтневій, 11, м. Сміла, зняли та забрали собі належні ОСОБА_5 890 гривень, чим заподіяли йому матеріальну шкоду на загальну суму 1 580 грн. Викрадені гроші, того ж вечора спільно витратили на алкогольні напої та продукти харчування, а мобільні телефони розділили між собою: «Моторола С-115» залишився у ОСОБА_3, «Нокіа-6233» - у ОСОБА_4

Крім того, ОСОБА_4 восени 2012 року на прилеглій до промислових водойм території неподалік вул. Ржевської в м. Сміла, шляхом відокремлення незаконно придбав листя дикоростучої коноплі, яке переніс до місця свого проживання, що АДРЕСА_1, де висушивши і подрібнивши руками незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, вагою в перерахунку на висушену речовину 18,88 грам, яку залишив незаконно зберігали за місцем свого проживання без мети збуту, а 14 червня 2013 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, переніс до Північного вокзалу залізничної станції ім. Т.Г.Шевченка Одеської залізниці, в м. Сміла, де зазначена речовина у нього була виявлена та вилучена працівниками міліції.

Дії обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що вчинена за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 вчинена повторно, за що передбачена відповідальність відповідно до вимог ч. 2 ст. 185 КК України, дії ОСОБА_4, крім того, кваліфіковані як незаконне виготовлення, придбання, та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту, вчинені повторно, за що передбачена відповідальність відповідно до вимог ч. 2 ст. 309 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду вину в інкримінованих злочинах визнав частково, надавши суду показання, що дійсно восени 2012 року, він на відстійниках в м. Сміла нарвав листя коноплі, які висушив, подрібнив і залишив зберігати для власного вжитку, оскільки іноді курить марихуану. Наркотичний засіб носив при собі, а 14 червня 2013 року, знаходився дуже п’яний на території залізничного вокзалу ім. Т.Г.Шевченка, де працівники міліції виявили і вилучили у нього наркотики.

Відповідно до частини 3 статті 349 КПК України суд, з’ясувавши що учасники судового провадження не оспорюють обставин обвинувачення, пред’явленого ОСОБА_4 за ч.2 ст. 309 КК України, правильно розуміють їх зміст, та переконавшись в добровільності їх позиції, за відсутності заперечень учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження тих доказів стосовно обставин справи що підтверджують вину ОСОБА_4 за ч.2 ст. 309 КК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу.

Щодо крадіжки грошей і мобільних телефонів у ОСОБА_5 показав суду, що 16 квітня 2013 року близько 19-00 години спочатку біля пожежного потяга а потім в районі гаражів неподалік ст. Шевченка, вживав спиртні напої разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_3 де між останніми виникла суперечка, в ході якої вони штовхалися та боролися. В цей час у ОСОБА_5 з кишені випали якісь речі, на які уваги не звернув, оскільки був нетверезий, але і ОСОБА_5 на це не вказав. Коли конфлікт припинився, то він потерпілого посадив на пенька, і вони хотіли розійтись, але на зауваження охоронниці відвів його в сторону через дорогу де залишив біля забору, сумку надів йому на шию. ОСОБА_3 в цей час десь пішов. Після цього згадав про горілку, яка залишалася біля гаража, а коли повернувся туди, на землі, де боролися ОСОБА_5 і ОСОБА_3, підібравши два мобільні телефон, блокнот і картку банкомату, пішов у бік вокзалу, де біля бару «Світанок» зустрів ОСОБА_3. Показав йому речі потерпілого, сказав, що їх знайшов там, де вони боролися. ОСОБА_3 подарував свій мобільний телефон, та віддав один із телефонів потерпілого, а собі залишив «Нокіа», з якої хотів викинути сім-картку, щоб поставити свою. ОСОБА_3 не питаючи, чиї то речі, забрав їх собі. Побачивши в блокноті записаний пін-код, вказав на це ОСОБА_3 та запропонував зняти гроші із банківської картки потерпілого. Той пішов та повернувся із грошима, дав 150 грн, а картку і блокнот не віддав. Після цього купували спиртне, цигарки та їжу. Коли відійшли від вокзалу, то ОСОБА_3 іще раз знімав гроші із банкомату. Потім каталися на таксі до готелю «Любава» та «Журавель». Вранці на вокзалі зустрів потерпілого, якому хотів повернути його мобільний телефон, але завадив працівник міліції, який був поряд. Просив суд врахувати, що він кається у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, добровільно повернув потерпілому телефон а тому суворо не карати.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину не визнав та показав суду, що 16 квітня 2013 року близько 19 години, біля пожежного потягу побачив ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з якими надалі вживав горілку. Через деякий час, вони втрьох продовжили вживати спиртне біля гаражів. В нього із ОСОБА_5 виникла суперечка під час якої вони трохи поштовхались, але потім помирились та той почав шукати горілку, під час чого висипав усе зі своєї сумки, а зібравши, почав засинати, бо був дуже п’яний. ОСОБА_4 перевів потерпілого через дорогу, повісивши йому сумку на плече, залишив там, а він сам пішов до вокзалу де пив пиво. Через деякий час до нього прийшов ОСОБА_4 який дав йому два мобільні телефони, крім того у нього був блокнот із записаним пін-кодом та банківська картка, з якої він попросив зняти гроші. ОСОБА_4 не казав чиї це речі, а він вважав, що вони належить ОСОБА_4. Знявши гроші, разом пішли в магазин, де купували їжу та спиртне. Другий раз гроші знімати ходили вдвох, всю суму залишив собі. Після цього разом на таксі їздили до готелю «Любава» де пили коньяк, на «Журавель», куди не пустили, після чого повернулися на вокзал, де він ще деякий час провів пригощаючи місцевого чоловіка, якого знає за прізвиськом «Батя», а потім спав до ранку. Вранці бачив у кишені чужий телефон, який напередодні дав йому ОСОБА_4 але ним не користувався. Звертав увагу на те, що через стан алкогольного сп’яніння багатьох обставин випадку не пригадує. Просив суд виправдати його, оскільки вважає, що не вчиняв ніякого викрадення.

Незважаючи на повне невизнання ОСОБА_3М своєї вини у вчиненні злочину та часткове визнання такої вини ОСОБА_4, встановлені обставини підтверджуються наступними доказами зібраними, перевіреними та оціненими судом під час судового розгляду:

Показаннями потерпілого ОСОБА_5, що 16 квітня 2013 року він на залізничному вокзалі зі знайомим ОСОБА_4 пили горілку, під час чого, до них приєднався до цього не знайомий йому ОСОБА_3. На зауваження працівників вокзалу, вони перейшли до гаражів, де під час вживання алкоголю він посварився з ОСОБА_7 і вони трохи поштовхались. Внаслідок вживання алкоголю та поганого самопочуття в якийсь момент втратив свідомість, а коли вночі прийшов до тями, то виявив зникнення своєї сумки із усіма речами. Коли вранці повернувся, то жінка-сторож із РВЦ вказала, куди двоє чоловіків із його компанії могли діти сумку. Пошукавши у відповідному напрямку, знайшов сумку, і виявив зникнення частини речей, а саме двох мобільних телефонів, банківської пластикової картки та блокноту із записаним пін-кодом до неї. На пероні вокзалу зустрів ОСОБА_3, вважаючи, що той причетний до зникнення його речей, почав із ним сваритися, в результаті чого їх обох доставили до відділення транспортної міліції, де під час огляду речей, які при собі мав ОСОБА_3 було виявлено мобільний телефон «Моторола», який будучи присутнім при цьому, він впізнав як свій, та його блокнот з вирваною сторінкою із записами пін-коду до викраденої картки. Пізніше, того ж ранку разом з працівниками міліції на пероні вони зустріли і ОСОБА_4 який побачивши його, запропонував повернути інший його мобільний телефон, пояснивши, ніби він напередодні залишав його на зберігання, проте телефон не дав повернути працівник міліції, повідомивши, що вони будуть у всьому розбиратись в приміщенні міліції. Пізніше в банку отримав роздруківку руху коштів по рахунку викраденої картки, виявив зникнення коштів у сумі близько 900 грн., що були зняті саме 16 квітня 2013 року пізно ввечері.

Показаннями свідка ОСОБА_8 допитаної в режимі відеоконференції, про те, що 16 квітня 2013 року вона працюючи на Шевченківській РВЦ, стрілковій команді №2. Під час вечірнього обходу чула якийсь галас та побачила на території трьох сторонніх чоловіків, які спілкувались і вживали алкоголь. Вони мали ознаки алкогольного сп’яніння, та двоє з них на її прохання залишити територію, пішли залишивши третього, на що вона сказала, щоб вони забирали і його. На таке її прохання, вони повернулись і забрали третього чоловіка, який був дуже п’яний, взявши із собою і його сумку, та повели в напрямку через дорогу, куди саме їй не відомо. Одразу після їх уходу, вона підійшла на те місце де вони перебували, та оглянувши територію не побачила там нічого крім сміття. Наступного дня до неї звертався потерпілий, із запитанням, чи не відомо їй місце знаходження його сумки, на що вона вказала напрямок, в якому ті чоловіки повели його і понесли сумку.

Даними протоколу огляду місця події від 17 квітня 2013 року, з якого вбачається що при огляді місця події по вул. Північно-Вокзальній, м. Сміла, у ОСОБА_3 виявлено і вилучено мобільний телефон «Моторола С-115» без сім картки, а у ОСОБА_4 - мобільний телефон «Нокія-6233» із комплектуючими також без сім картки.(а.с. 55-56).

Даними протоколу огляду місця події від 17 квітня 2013 року, яким встановлено місце події – територія біля автомобільного гаражу по вул. Б.Хмельницького в м. Сміла (а.с. 57-58).

Даними протоколу огляду речових доказів від 26 квітня 2013 року, згідно якого в присутності понятих слідчим було оглянуто речові докази які були викрадені у потерпілого: мобільні телефони вилучені у обвинувачених: «Моторола С-115» у ОСОБА_3, а «Нокія-6233» - у ОСОБА_4, які не містили у собі сім карток; записник в обкладинці, з чистими аркушами в середині.(а.с. 59)

Даними довідки про вартість викраденого майна, згідно якої вартість мобільного телефону «Нокія-6233» складає 330 грн, мобільного телефону «Моторола С-115» - 145 грн, стартового пакету «Київстар» - 20 грн, стартового пакету «Лайф» - 20 грн, картки пам’яті ємністю 2 Гб - 95 грн. (а.с.61)

Даними акту судово-психіатричної експертизи від 26 червня 2013 року згідно якого ОСОБА_4, на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій та на час проведення експертизи виявляв та виявляє ознаки розладу особистості емоційно-нестійкого типу в стані компенсації із вживанням психоактивних речовин, зловживанням алкогольними напоями, що однак не позбавляло та не позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом не потребує застосування відносно нього будь-яких примусових заходів медичного характеру(а.с.66-63).

Даними onLine виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» по банківському рахунку ОСОБА_5, № 5211 5373 3772 1554, з якої вбачається, що в період часу з 22:09 до 23:13 год. 16 квітня 2013 року з даного рахунку чотири рази знімались кошти через банкомат по вул. Жовтневій, 11 в м. Сміла. Загальна сума знятих коштів становить 890 грн. (а.с. 70).

Фотознімками особи, яка знімала гроші 16 квітня 2013 року з банкомату по вул. Жовтневій, 11 в м. Сміла, наданими ПАТ КБ «ПриватБанк» о 22:09 год.; 23:06 год.; 23:07 год. та о 23:13 год., з яких вбачається, що у всіх випадках гроші знімав ОСОБА_3, а на фотознімку особи, що знімала гроші о 23:07 год. також відображений і ОСОБА_4 (а.с.71-75)

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 сам вчинив злочин, а він взагалі не був обізнаний про його злочинні наміри, суд вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки вони спростовуються доказами, перевіреними та оціненими судом під час судового провадження.

Так, з показань ОСОБА_4 вбачається, що він повідомив ОСОБА_3 про те, що ці речі з місця, де відбулась штовханина з потерпілим, при цьому ОСОБА_3 не відмовився від мобільного телефону, який він йому віддав, та бачив, що інший мобільний той залишив собі.

Крім того, на пропозицію ОСОБА_4 зняти гроші із картки, яка належить потерпілому, ОСОБА_3 погодився і особисто зняв гроші, після чого на власний розсуд визначив, що 150 грн. слід дати ОСОБА_4, а решту залишити собі. В подальшому, спільно витративши зняті гроші, вони пішли до банкомату уже вдвох, та разом знімали кошти з викраденої картки. Блокнот ОСОБА_3 також вирішив залишити собі.

Показання ОСОБА_4 щодо обізнаності ОСОБА_3 про походження принесених ним речей, та щодо його активної участі у їх розподілі між ними, не викликають сумніву та повністю підтверджуються іншими доказами дослідженими судом. Так, відповідно до даних протоколу ОМП мобільні телефони потерпілого, дійсно були розділені між обвинуваченими, крім того у ОСОБА_3 було виявлено також і записник викрадений у ОСОБА_5, та згідно фотознімків, саме ОСОБА_3 всі рази знімав гроші з картки потерпілого, при цьому передостанній раз ОСОБА_4 знаходився поруч.

Суд оцінює такими, що не відповідають дійсності, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що знімаючи гроші з картки, він думав, що це картка ОСОБА_4 Такі його показання спростовуються як показаннями ОСОБА_4, про повідомлення ним ОСОБА_3, що це не його картка, та що він її приніс з місця події, так і тим фактом, що після зняття грошей, ОСОБА_3 розділив отриману суму, та віддавши її частину ОСОБА_4, іншу залишив собі, що об’єктивно вказує на його активну роль в розподілі отриманого від злочину майна. Коли обвинувачені разом підходили до банкомату, то не дивлячись на присутність ОСОБА_4, ОСОБА_3 продовжував виконувати свою активну роль у спільній злочинній діяльності, - особисто знімав гроші з картки, а той лише споглядав за цим, що спростовує версію ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 діяв на власний розсуд. Після зняття грошей, ОСОБА_3 знову залишив їх собі, також залишив і блокнот. Такі дії обвинувачених об’єктивно вказують та те, що вони діяли спільно і узгоджено між собою.

Доводи ОСОБА_3, про те, що ОСОБА_4 подарував йому телефон спростовуються як показаннями ОСОБА_4, наведеними вище, так і тим, що в телефонах були відсутні сім-карти, також будь-які сім-карти були відсутні і у обвинувачених, що об’єктивно вказує на те, що вони їх викинули, намагаючись приховати злочин.

ОСОБА_3 надаючи показання суду, по різному вказує на час залишення ним місця події, а саме спершу пояснював, що пішов ще до того, як ОСОБА_4 переводив потерпілого від гаража на інший бік дороги, пізніше вказував – що допомагав йому. Остання обставина знайшла своє підтвердження в показаннях ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_8 та вказує на те, що він разом із останнім іще якийсь час перебував біля ОСОБА_5 маючи реальну можливість приймати активну участь у викраденні його речей, коли потерпілий був непритомний та нікого іншого вже не було поряд.

Крім того, свідок ОСОБА_8, показавши, що обидва обвинувачені разом повели у невідомому напрямку потерпілого, при цьому взяли із собою його сумку, а також що на місці їх «відпочинку» після цього не залишалось ніяких речей, об’єктивно спростовує як доводи обвинуваченого ОСОБА_3, про те, що він залишив ОСОБА_4 з потерпілим і йому не відомі подальші події, так і доводи обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він сам повернувся на місце події та знайшов там речі обвинуваченого, які вирішив забрати собі, покази ОСОБА_4 в цій частині суд вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам.

Такі суперечності у показаннях обвинувачених вказують на їх нещирість, та умисне перекручування подій, спрямоване на намагання приховати дійсні обставини вчинення злочину та уникнути належної відповідальності.

Враховуючи наявність достатньої кількості доказів досліджених під час судового розгляду, що виключають будь-які сумніви та підтверджують вину обвинувачених, суд вважає, що в ході судового розгляду було повністю доведено винуватість ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення в межах пред’явленого обвинувачення.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує проявлене під час судового розгляду бажання відшкодувати потерпілому завдану шкоду, для ОСОБА_4 – часткове добровільне відшкодування завданої шкоди, визнання своєї винності в інкримінованому злочині, сприяння розкриттю злочину та щире каяття у вчиненні злочину передбаченому ч.2 ст. 309 КК України, а обставинами, що обтяжують покарання обвинувачених, є рецидив злочинів та вчинення злочинів в стані алкогольного сп’яніння.

Призначаючи покарання обвинуваченим, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України належить до категорії злочинів середньої тяжкості, наявність як пом’якшуючих так і обтяжуючих покарання обставин, особи обвинувачених які вчинили злочин під час іспитового строку, при цьому ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, а ОСОБА_3, хоча і характеризується негативно, але має проблеми із здоров’ям та проживає із пристарілою мамою, яка потребує його догляду. Крім того ОСОБА_4 в період досудового слідства вчинив іще один злочин, середньої тяжкості, а тому суд вважає, що виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів можливе лише за умови ізоляції від суспільства, що можливе лише при призначенні їм покарання у виді позбавлення волі, інші ж, більш м’які покарання передбачені санкцією статті, за якою вони притягуються до відповідальності, будуть недостатніми в даному випадку. При цьому суд не вбачає підстав для застосування вимог ст. 69 та ст. 75 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину після засудження та до повного відбуття покарання, в період іспитового строку, то покарання йому слід призначити у відповідності до вимог ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного покарання невідбуте покарання за вироком Смілянського міськрайсуду від 22 листопада 2012 року - 3 роки позбавлення волі

Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох злочинів, то покарання йому слід призначити у відповідності до вимог ч. 1 ст. 70 КК України, а остаточне покарання йому має бути призначене відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, як такому що вчинив злочини після засудження та до повного відбуття покарання, частково приєднавши невідбуте покарання за вироком Смілянського міськрайсуду від 8 квітня 2013 року - 2 роки позбавлення волі.

Зі змісту ч.2 статті 124 КПК України, вбачається, що з обвинуваченого ОСОБА_4 слід стягнути в дохід держави витрати на залучення експерта для проведення судово-хімічної експертизи в сумі 244,72 грн.

Потерпілий звернувся з позовом про стягнення з обвинувачених на його користь моральної і матеріальної шкоди. Зазначивши, що крім матеріальної шкоди в сумі 900 грн., йому завдано і моральну шкоду, яку він оцінює в 100 грн. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї. Так як спільними злочинними діями обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_5 заподіяна матеріальна шкода, що в свою чергу спричинило душевні сраждання, то його позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Долю речових доказів по справі слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання, а тому такий строк обвинуваченому ОСОБА_3 слід рахувати з 3 червня 2013 року, а ОСОБА_4 із 24 червня 2013 року, тобто із моменту їх затримання.

Керуючись ст. ст. 369-371, 374 КПК України, суд,-

з а с у д и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання ОСОБА_3 частково приєднати невідбуте покарання за вироком Смілянського міськрайонного суду від 22 листопада 2012 року, та остаточно визначити йому до відбування 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 309 КК України, і призначити покарання

- за ч. 2 ст. 185 КК України - 2 роки 2 місяці позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 309 КК України – 2 роки позбавлення волі;

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання – 2 роки 2 місяці позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання ОСОБА_4 частково приєднати невідбуте покарання за вироком Смілянського міськрайонного суду від 8 квітня 2013 року, та остаточно визначити до відбування – 2 роки 3 місяці позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 3 червня 2013 року, ОСОБА_4 –з 24 червня 2013 року.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_5 900 грн. матеріальної шкоди та 100 грн. – моральної шкоди.

Речові докази по справі:

- мобільні телефони «Моторола С-115» та «Нокія-6233», що передані на зберігання потерпілому ОСОБА_5П.(а.с.60) – залишити йому за належністю, звільнивши від зобов’язання за зберегальною розпискою;

- наркотичний засіб канабіс, вилучений у ОСОБА_4, що переданий до камери зберігання речових доказів Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області – знищити;

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 244,72 грн витрат на залучення експерта.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попереднім – тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Черкаської області через міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий:                                                                                 Т. В. Васильківська