ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

21 грудня 2006 р.

№ 3/111

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Кривди Д.С.,

 

суддів :

Бакуліної С.В.,  Рогач Л.І.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги

Приватного підприємця ОСОБА_1

 

на постанову

від 02.11.2006 року Дніпропетровського  апеляційного господарського суду

 

у справі

№ 3/111

 

господарського суду

Дніпропетровської області

 

за позовом

Приватного підприємства “Стратос”

 

до	Приватного підприємця ОСОБА_1

 

про	стягнення 57 600,00 грн.

 

в судовому засіданні взяли участь  представники :

 

від позивача:

Косолап О.В. (довіреність від 15.08.2005р. б/н)

 

від відповідача:

ОСОБА_2 (довіреність НОМЕР_1)

В С Т А Н О В И В:

 

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Юзіков С.Г.) від 27.06.2006 року по справі № 3/111 позов задоволено повністю; стягнуто з ПП ОСОБА_1 на користь ПП “Стратос” 57 600,00 грн. штрафу, 576,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Лотоцька Л.О., судді - Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.) від 02.11.2006 року по справі № 3/111 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2006 року скасовано; прийнято нове рішення; стягнуто з ПП ОСОБА_1 на користь ПП “Стратос” 57 600,00 грн. збитків, 576,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.11.2006 року в частині прийнятого нового рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст.33 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 27.12.2005 року шляхом факсимільного зв'язку, сторонами укладено Договір-доручення на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі Договір-доручення), за яким позивач надає до перевезення, а відповідач здійснює організацію перевезення, за дорученням та за рахунок позивача, цукру вагою 20 т з цукрового заводу с. Ланна у м. Запоріжжя для вантажоодержувача ПП ОСОБА_3 (п.1 Договору-доручення).

Відповідно до п.2 Договору-доручення Експедитор (відповідач) повністю довірив та доручив представнику-водію транспортної компанії ТОВ “Євро-меркур” у особі ОСОБА_4 організувати та перевезти вантаж. Відповідач також надав дані водія: ОСОБА_5, автомобіля: Рено д/н НОМЕР_2, причеп д/н НОМЕР_3

У п.3 Договору-доручення відповідач підтвердив факт укладення відповідного договору з організацією.

28.12.2005 року позивачем був завантажений цукор у кількості 20 т у автомобіль Рено д/н НОМЕР_2, причеп д/н НОМЕР_3, яким керував водій ТОВ “Євро-Меркур” ОСОБА_5, що підтверджується товарно-транспортною накладною № НОМЕР_4 від 28.12.2005 року.

Згідно з рахунком ВАТ “Ланнівський цукровий завод” вартість 20 т цукру становить 57 600,00 грн., уся партія цукру коштує 345 600,00грн., які у повному обсязі сплачені позивачем платіжним дорученням №НОМЕР_5 від 28.12.2005 року.

Вантаж до місця призначення не прибув, у зв'язку з чим позивач 30.12.2005 року подав заяву до Красногвардійського РВ УМВС України у Дніпропетровській області про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства.

Відповідно до п.10 Договору-доручення у випадку, якщо надана відповідачем інформація не відповідала дійсності, що призвело до втрати позивачем вантажу, який перевозився уповноваженим водієм, інформацію про якого надав відповідач, він повинен сплатити штраф у розмірі втраченого вантажу.

Сторони приймають юридичну силу даного Договору-доручення, укладеного шляхом факсимільного зв'язку (п. 11 Договору-доручення).

28.12.2005 року на підставі Договору-доручення позивач уклав договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом з ТОВ “Євро-Меркур” -“Перевізником”, в особі водія ОСОБА_5, за яким перевізник зобов'язався доставити вантаж з місця отримання до вантажоодержувача (далі Договір про перевезення).

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заподіяних збитків у вигляді вартості втраченого вантажу.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на вищенаведені обставини.

Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог і стягнув з відповідача штраф в розмірі спірної суми; апеляційний суд правомірно виправив помилку, скасував рішення і задовольнив позов повністю, стягнувши з відповідача збитки в сумі 57 600 грн. До спірних правовідносин апеляційним судом застосовані ст.ст.207, 923, 525, 526, 614, 623, 934 ЦК України, частини 1, 2 ст.193 ГК України.

Колегія суддів погоджується з апеляційним судом в частині скасування рішення місцевого господарського суду, який вийшов за межі позовних вимог і не розглянув позов по суті викладених в ньому позовних вимог, однак вважає висновки апеляційної інстанції такими, що ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи, отже, є передчасними.

Так, колегія суддів вважає, що слушними є доводи касаційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні і судами не встановлені факти реального заподіяння позивачу відповідачем збитків. В матеріалах справи відсутні докази втрати вантажу, оскільки наявною є лише заява позивача про заволодіння водієм транспортної організації вантажем, який він перевозив. В матеріалах справи відсутні докази (договір позивача з ПП ОСОБА_3) і судами не встановлено в який момент перейшло право власності до ПП ОСОБА_3 на вантаж, що перевозився.

Колегія суддів вважає, що судами не спростовані доводи відповідача про те, що Договір-доручення не є дійсним, оскільки від імені підприємства-відповідача його підписано невстановленою особою “ОСОБА_6”. Разом з тим, згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.  Отже, судам слід з'ясувати чи укладалась сторонами окрема письмова згода на факсимільне вчинення підпису, зразок аналогу чийого власноручного підпису містився у позивача, з тим, щоб можна було допустити  факсимільну копію договору (у якій факсимільно відтворено підпис), як доказ його дійсного укладення відповідачем по справі.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.1 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом №363 від 14.10.1997 року, зареєстровано в МЮ України 20 лютого 1998 року за №128/2568, замовлення на перевезення вантажів - документ, який  подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. Звідси випливає, що саме по собі замовлення на транспортно-експедиційні послуги не є договором, а є документом який складається за наявності договору про перевезення вантажів. В матеріалах справи відсутній договір відповідача з ТОВ “Євро-Меркур” про перевезення вантажів. Разом з тим, судом встановлено, але не дано оцінки тій обставині, що позивач особисто уклав договір на перевезення вантажу з перевізником, ТОВ “Євро-Меркур”, вступивши з ним в прямі безпосередні правостосунки; і в цьому договорі, і в Договорі-дорученні встановлена повна матеріальна відповідальність за вантаж представника транспортної організації -водія, а не відповідача в справі, який, відповідно до п.10 Договору-доручення, несе відповідальність у вигляді штрафу за надання позивачу недостовірної інформації. Доки в матеріалах справи відсутні докази залучення безпосередньо відповідачем, як експедитором, від свого імені до виконання своїх обов'язків щодо перевезення вантажу транспортної організації, безпідставним є застосування до спірних правовідносин ст.932 ЦК України.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁸, п. 3 ч. 1 ст. 111⁹, ч.1 ст. 111¹⁰, ст. 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

 

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 від 06.11.2006 року № 07/11/06 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.11.2006 року у справі № 3/111 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.11.2006 року у справі № 3/111 -скасувати.

Справу № 3/111 направити до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.

 

Головуючий-суддя

Д.Кривда

 

С у д д і

С.Бакуліна  Л.Рогач