ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2006 р. | № 20-3/055-9/117 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., –головуючого |
Катеринчук Л.Й. |
Ткаченко Н.Г. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Сільськогосподарського науково-виробничого підприємства «Закрите акціонерне товариство «Україна» |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 |
у справі господарського суду | № 20-3/055-9/117 міста Севастополя |
за позовом | Сільськогосподарського науково-виробничого підприємства «Закрите акціонерне товариство «Україна» |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Трейд» |
про | визнання договору недійсним та стягнення заборгованості в розмірі 400000,00 грн., стягнення 23011,23 грн., стягнення 124816,87 грн. |
та за зустрічним позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Трейд» |
до | Сільськогосподарського науково-виробничого підприємства «Закрите акціонерне товариство «Україна» |
про | визнання заборгованості та припинення зобов’язання |
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача | Пасека В.І. (дов. від 01.06.2005) |
від відповідача | не з’явились |
В С Т А Н О В И В :
10.02.2005 Сільськогосподарське науково-виробниче підприємство «Закрите акціонерне товариство «Україна»(далі Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами до ТОВ «Транс-Трейд»(далі Відповідач) про стягнення 400000,00 грн. заборгованості за договором поруки від 15.02.2002.
Крім того, протягом розгляду спору судом були прийняті до провадження та об’єднані з даною справою два інших позови СНВП «ЗАТ «Україна»і на момент винесення рішення позовні вимоги були наступними:
- стягнути з Відповідача 400000,00 грн. за кредитним договором №041009-02 від 28.01.2002 та договором поруки від 15.02.2002;
- визнати договір про залік зустрічних однорідних вимог від 15.05.2003 між Позивачем та Відповідачем недійсним з моменту його укладення;
- стягнути з Відповідача 124816,87 грн. основного боргу за кредитною угодою №230 від 23.10.2000;
- стягнути з Відповідача заборгованість в розмірі 23011,23 грн. за договором купівлі-продажу б/н від 02.04.2003.
В процесі розгляду справи Відповідач звернувся із зустрічним позовом, в якому просив припинити зобов’язання ТОВ «Транс-Трейд»перед СНВП «ЗАТ «Україна»щодо повернення внесеного у статутний фонд Позивача внеску в розмірі 400000,00 грн. шляхом заліку зустрічних однорідних вимог та стягнути на користь Відповідача 75223,00 грн. залишку вартості майна, яке було внесено позивачем за зустрічним позовом у статутний фонд відповідача за зустрічним позовом.
Справа неодноразово розглядалась судовими інстанціями.
Постановою Вищого господарського суду України 14.03.2006 скасовано рішення господарського суду м. Севастополя від 03.10.2005 у справі та направлено її на новий судовий розгляд. При новому розгляді справи суду необхідно було з’ясувати характер зустрічних вимог ТОВ «Транс - Трейд»з врахуванням обставин порушення справи про банкрутство СНВП «ЗАТ «Україна»та вимог статей 1, 14, 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 28.08.2006 позов СНВП «ЗАТ «Україна»задоволено частково, відмовлено в позові СНВП «ЗАТ «Україна»до ТОВ «Транс-Трейд»про стягнення 400000,00 грн. за договором поруки від 15.02.2002, відмовлено в позові СНВП «ЗАТ «Україна»до ТОВ «Транс-Трейд»про визнання недійсним договору заліку однорідних зустрічних вимог від 16.05.2003, стягнено з Відповідача на користь Позивача суму основного боргу за договором поруки №230 від 31.03.2003 в розмірі 124816,87 грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 1248,17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн., видано наказ, стягнено з Відповідача на користь Позивача суму основного боргу за договором купівлі-продажу від 02.04.2003 в розмірі 23011,23 грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 1248,17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн., видано наказ, в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Транс-Трейд»відмовлено.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив зазначене рішення скасувати.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 апеляційну скаргу задоволено, рішення господарського суду міста Севастополя від 28.08.2006 скасовано частково, в частині відмови у задоволенні позову СНВП «ЗАТ «Україна»до ТОВ «Транс-Трейд»про стягнення 400000,00 грн. за договором поруки від 15.02.2002 та відмови у визнанні недійсним договору заліку зустрічних однорідних вимог від 16.05.2003 рішення залишено без змін, в частині первісних позовних вимог СНВП «ЗАТ «Україна»до ТОВ «Транс-Трейд»про стягнення основного боргу за кредитною угодою №230 від 31.03.2003 в розмірі 124816,87 грн. та суму основного боргу за договором купівлі-продажу від 02.04.2003 в розмірі 23011,23 грн. відмовлено, зустрічний позов ТОВ «Транс-Трейд» задоволено, припинено зобов’язання Відповідача перед Позивачем на загальну суму 483826,00 грн., в тому числі 359009,13 грн. –за договором купівлі-продажу від 02.04.2003, 124816,87 грн. за договором поруки №230 від 31.03.2003 шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог ТОВ «Транс-Трейд»до СНВП «ЗАТ «Україна», з яких 8603,00 грн. –за повернення сої, отриманої ТОВ «Транс-Трейд»за договором поставки №56 від 26.12.2001, 475223,00 грн. –відшкодування вартості майна (майнового комплексу млина).
Не погоджуючись з винесеною постановою Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати зазначену постанову в частині задоволення вимоги за зустрічним позовом ТОВ «Транс-Трейд»до СНВП «ЗАТ «Україна»на загальну суму 483826,00 грн., зокрема 359009,13 грн. –за договором купівлі-продажу від 02.04.2003, 124816,87 грн. за договором поруки №230 від 31.03.2003 шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог ТОВ «Транс-Трейд»до СНВП «ЗАТ «Україна», з яких 8603,00 грн. –за повернення сої, отриманої ТОВ «Транс-Трейд»за договором поставки №56 від 26.12.2001, 475223,00 грн. –відшкодування вартості майна, обґрунтовуючи це порушенням норм матеріального та процесуального права, а зокрема, статей 202, 601 Цивільного кодексу України, статей 14, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статей 15, 60, 105 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення господарського суду на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 26.12.2001 між позивачем та відповідачем було укладено договір №56 на постачання сої, згідно якого ТОВ «Транс-Трейд»отримав від позивача сою на суму 400000,00 грн. (т.1 а.с.122).
Згідно умов кредитного договору № 04/009-02 від 28.01.2002 року ТОВ «Транс-Трейд»отримав від АППБ «Аваль» кредит у розмірі 400000,00 грн. строком до 28.01.2003 року для розрахунку за отриману продукцію.
Судами встановлено, що 15.02.2002 року між СНВП «ЗАТ «Україна»та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»було укладено договір поруки відповідно до умов якого Позивач за первісним позовом взяв на себе зобов'язання відповідати перед банком по зобов'язаннях ТОВ «Транс-Трейд», які виникли по кредитному договору № 04/009-02 від 28.01.2002 року.
Відповідно до п. 1.2 договору поруки від 15.02.2002 року СНВП «ЗАТ «Україна»добровільно взяло на себе зобов'язання відповідати перед кредитором (АППБ «Аваль») по зобов'язанням ТОВ «Транс-Трейд»за кредитним договором № 04/009-02 від 28.01.2002 року.
Платіжним дорученням №1 від 24.03.2003року СНВП «ЗАТ «Україна»перерахувало ТОВ «Транс-Трейд»400 000,00 грн., зазначивши в платіжному документі: погашення кредиту по договору поруки від 15.02.2002 року.
Згідно умов кредитного договору №04/009-02 погашення кредиту необхідно було проводити на рахунок АППБ «Аваль».
Судом першої інстанції встановлено, що позивач за первісним позовом перерахував грошові кошти в розмірі 400000,00 грн. на рахунок ТОВ «Транс-Трейд», а не на рахунок банку (т.1 а.с.12).
В подальшому, 06.02.2003 Відділом державної виконавчої служби Горностаївського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису на договорі застави №230 від 15.02.2002 про стягнення з СНВП «ЗАТ «Україна»на користь АППБ «Аваль»419484,16грн., яке закрито 30.04.2003 закрито за клопотанням стягувача у зв’язку з відсутністю майнових претензій до підприємства.
Судами встановлено, що протягом листопада 2002 - квітня 2003 позивач за первісним позовом отримував від відповідача сою на суму 418603,50грн. з позначкою на накладних (повернення). З врахуванням обставин відсутності будь-яких інших договорів, крім наведеного вище договору постачання сої, суди дійшли вірного висновку, що відповідачем була повернута соя за Договором постачання від 26.12.2001. Відтак, оплата позивачем згідно Платіжного доручення №1 від 24.03.2003 на виконання договору поруки від 15.02.2002 року підлягала поверненню позивачу.
Відповідно до умов договору від 16.05.2003 року про залік зустрічних однорідних вимог ТОВ «Транс-Трейд»визнало свою заборгованість перед СНВП «ЗАТ «Україна»в сумі 400 000,00 грн. за договором поруки від 15.02.2002 року, а СНВП «ЗАТ «Україна»визнало свою заборгованість перед ТОВ «Транс-Трейд»на ту ж суму по договору поставки сої за договором № 56 від 26.12.2001 року (том 1 а.с.93).
Згідно п. 3 вказаного договору сторони прийшли до згоди про припинення вказаних зобов'язань шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу УРСР чинного на момент проведення заліку, зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, про правомірність зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов'язань на вказану суму.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої інстанції щодо інших позовних вимог СНВП «ЗАТ «Україна».
Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що за договором кредитної лінії №230 від 23.10.2000 ТОВ «Транс-Трейд»отримав кредит від СФ АКБ «Укрсоцбанк»в розмірі 590000,00 грн. строком до 23.10.2001 під 30% річних (том 3 а.с.9-10).
За договором поруки №230 від 31.03.2003 СНВП «ЗАТ «Україна»поручилось перед кредитором СФ АКБ «Укрсоцбанк»за зобов’язаннями ТОВ «Транс-Трейд»за договором кредитної лінії №230 від 23.10.2000 на суму 125703,23 грн.(том 3 а.с.7-8).
14.12.2004 на виконання умов договору поруки №230 від 31.03.2003 з рахунку СНВП «ЗАТ «Україна»списано грошові кошти в розмірі 124816,87 грн. (платіжні доручення, т.2 а.с.134-137).
За період з 14.04.2003 по 14.12.2004 на рахунки СНВП «ЗАТ «Україна»грошові кошти в розмірі 124816,87 грн. від ТОВ «Транс-Трейд»не надходили.
Судом першої інстанції також встановлено, що 02.04.2003 між СНВП «ЗАТ «Україна»та ТОВ «Транс-Трейд»було укладено договір купівлі-продажу майна на суму 147828,10 грн. (пункт 1.4 договору від 02.04.2004). На виконання зазначеного договору ТОВ «Транс-Трейд»перерахував ЗАТ «Україна»124816,87 грн. (т.3 а.с.21-25).
Грошові кошти в розмірі 23011,23 грн. ТОВ «Транс-Трейд»зобов’язувався сплатити до 08.06.2003 на поточний рахунок ЗАТ «Україна».
Відповідно до пункту 3 договору право власності на майно виникло у ТОВ «Транс-Трейд» після перерахування 124816,87 грн. на поточний рахунок СНВП «ЗАТ «Україна»в СФ АКБ «Укрсоцбанк».
Судом згідно листа СФ АКБ «Укрсоцбанк»№02-05/27-304 від 26.01.2005 про рух грошових коштів за період з 01.01.2003 по 14.12.2004 на поточний рахунок СНВП «ЗАТ «Україна»встановлено, що грошові кошти в розмірі 23011,23 грн. за договором №941623 від 02.04.2003 від ТОВ «Транс-Трейд»не надходили.
З огляду на викладене суд першої інстанції визнав обґрунтованими, вимоги СНВП «ЗАТ «Україна»про стягнення з ТОВ «Транс-Трейд»124816,87 за договором поруки №230 від 31.03.2003 та 23011,23 грн. за договором купівлі-продажу від 02.04.2003.
При розгляді зустрічних позовних вимог ТОВ «Транс-Трейд», судом першої інстанції встановлено, що 06.03.2001 року ТОВ «Транс-Трейд»зробило внесок у статутний фонд СНВП «ЗАТ «Україна»у вигляді майнового комплексу на суму 475223,00 грн., замість свого майна ТОВ «Транс-Трейд»одержало акції СНВП «ЗАТ «Україна»на загальну суму 475223,00 грн.
Рішенням Суворівського районного суду від 13.11.2002 року, яке набуло законної сили 21.10.2004 року правочин по внесенню майна ТОВ «Транс-Трейд»на суму 475223,00 грн. у статутний фонд СНВП «ЗАТ «Україна»визнаний недійсним.
Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що ухвалою від 08.07.2004 року господарським судом Херсонської області порушено справу № 12/149Б про банкрутство Сільськогосподарського науково-виробничого підприємства СНВП «ЗАТ «Україна».
27.07.2004 року в газеті «Урядовий кур’єр» № 138 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство СНВП «ЗАТ «Україна».
Відповідно до вимог ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину, кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.
Як встановлено судами майно, яке підлягало реституції за недійсним правочином було відчужено ТОВ «Транс-Трейд»за договором купівлі-продажу 14.03.2003. Отже, з моменту укладення договору відповідач був поінформований про відсутність у позивача майна, яке було об’єктом реституції за недійсним правочином. Відтак, вимоги відповідача до позивача, пов’язані з реституцією, могли заявлятися тільки про відшкодування шкоди і є за своєю правовою природою грошовими.
Вірно встановивши обставини справи, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про правову природу грошових вимог по відшкодуванню шкоди внаслідок вчинення недійсного правочину як таких, що є поточними у процедурі банкрутства СНВП «ЗАТ «Україна».
За приписами статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. З огляду на викладене, право на відшкодування шкоди, завданої недійсним правочином виникає з моменту його вчинення. Відтак, вимоги ТОВ «Транс-Трейд»по відшкодуванню шкоди, завданої недійсним правочином є за своєю правовою природою конкурсними, як такі, що виникли до моменту порушення провадження у справі СНВП «ЗАТ «Україна».
Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції ТОВ «Транс-Трейд»не зверталося з грошовими вимогами до СНВП «ЗАТ «Україна»у процедурі його банкрутства у справі № 12/149Б.
Факт прийняття рішення Суворівського районного суду від 13.11.2002 року, яке набрало законної сили тільки 21.10.2004 року, згідно якого правочин по внесенню майна ТОВ «Транс-Трейд»на суму 475223,00 грн. у статутний фонд СНВП «ЗАТ «Україна»визнаний недійсним, міг бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами ухвали попереднього судового засідання у справі про банкрутство в частині розгляду грошових вимог кредитора ТОВ «Транс-Трейд», однак, як встановлено судом першої інстанції такі вимоги у процедурі банкрутства не заявлялися. А отже, відповідно до спеціальних норм права (ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») зазначені вимоги є припиненими (погашеними).
Відповідно до статей 601, 602 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги; не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках встановлених законом.
Отже, чинним законодавством не дозволяється зарахування як зустрічних вимог, зобов’язань, які припиняються (погашаються) в силу закону.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками апеляційного суду про правомірність зарахування зустрічних однорідних вимог листом 23.10.2004 в час дії процедури банкрутства у справі № 12/149Б та погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність часткового зарахування зазначених вимог з існуючими зустрічними вимогами СНВП «ЗАТ «Україна».
Відтак, постанову апеляційного суду слід скасувати в частині скасування рішення господарського суду міста Севастополя від 28.08.2006 та залишити в силі зазначене рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу сільськогосподарського науково-виробничого підприємства «Закрите акціонерне товариство «Україна»задовольнити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 скасувати, рішення господарського суду міста Севастополя від 28.08.2006 залишити без змін.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко