Справа № 22/2402 Головуючий у Іінст.Голубнича A.M.
Категорія 42 Доповідач: Широкова Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді: Франовської К.С., суддів:, Широкової Л.В., Товянської О.В., при секретарі Забеліній 0.0., розглянувши у відкритому судовому засіданні ум. Житомирі цивільну справу за позовом Бердичівського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №6/далі ВЖРЕП №6/ до ОСОБА_1, про визнання втратившими право користування жилим приміщенням, стягнення боргу за комунальні послуги апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2006 року,
встановив:
В серпні 2003 року Бердичівський ВЖРЕП .№6 пред'явив позов до ОСОБА_1 про визнання втратившим право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 в М.Бердичеві Житомирської області, посилаючись на те, що він виїхав проживати на інше постійне місце. Позивач зазначав, що відповідач проживає з іншою сім'єю по АДРЕСА_2 в М.Бердичеві. Також просили визнати втративши право і сина ОСОБА_1- ОСОБА_2, оскільки він не проживає в даній квартирі більше 4-років. Крім того, просили стягнути з відповідачів 886,31 грн. заборгованості за комунальні послуги.
В процесі розгляду справи, ухвалою Бердичівського міського від 23 грудня 2003 року провадження в справі за позовом ВЖРЕП №6 до ОСОБА_2 про втрату права на жиле приміщення закрито у зв'язку із смертю останнього /а.с.15/.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2006 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житлом в квартирі АДРЕСА_1 в м. Бердичеві та стягнуто з нього на користь ВЖРЕП №6 469,89 грн. заборгованості по комунальним платежам. Додатковим рішенням від 27 листопада 2006 року стягнуто з ОСОБА_1, 8,50 грн. державного мита та 7,50 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 рішення суду просить скасувати як таке, що не відповідає вимогам закону та дійсним
2
обставинам справи. Апелянт вважає, що суд не дав оцінки тій обставині, що спірна квартира була його дітьми зруйнована, не було ні підлоги ні вікон, він звертався до ЖЕКу з проханням відремонтувати квартиру, сам не мав коштів на ремонт. Він їздив на заробітки в 2004-2005 p.p. і заробив гроші на ремонт квартири, але квартира вже була передана в тимчасове користування ОСОБА_3
Оскільки він не користувався квартирою з поважних причин, вважає, що суд безпідставно визнав його втратившим право на вищезазначену квартиру та стягнув з нього заборгованість по комунальним платежам.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на сім'ю відповідача була надана квартира АДРЕСА_1 в М.Бердичеві. Відповідач з 2000 року у цій квартирі не проживав, комунальні платежі не сплачував, оскільки в ній проживали його діти наркомани. Вони створювали йому неможливі умови для проживання. В серпні 2003 року помер молодший син і квартира була вільна.
Судом установлено, що відповідач не проживав у спірній квартирі понад визначений ст.71 ЖК України шестимісячний строк без поважних причин. Цей факт встановлено судом із додержанням норм процесуального права.
Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в п.10 постанови від 12 квітня 198 5 року №2 "Про деякі питання, що виникли' в практиці застосування судами Житлового кодексу України", у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням /ст71 ЖК/, необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад установлені строки. В разі їх поважності, /перебування у відрядженні, в осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки членів сім' ї тощо/ суд може продовжити пропущений строк.
Задовольняючи частково позовні вимоги ВЖРЕП №6 суд першої інстанції правильно виходив з того, що поважних причин відсутності у вищезазначеній квартирі з серпня 2003 року у відповідача немає. Відповідач знав, що його квартира вільна, бачив забиті вікна та замок на дверях, проте - квартирою не цікавився та в неї не вселявся. В січні 2006 ррку зазначена квартира була надана в тимчасове користування сторонній особі ОСОБА_3, яка зробила ремонт та в ній проживає.
З матеріалів справи не вбачається обставин, які б перешкоджали відповідачу з серпня 2003 року вселитися в квартиру. Доказів, які б стверджували його намагання проживати в даній квартирі та наявність перешкод, в справі також немає.
з
Апеляційний суд також погоджується з рішенням суду в частині стягнення заборгованості по сплаті за квартиру.
Судом першої інстанції при розгляді справи, обставини на які містяться посилання в апеляційній скарзі, перевірялись. Висновки суду щодо часткового задоволення заявлених вимог ґрунтуються на доказах, наданих сторонами, їх правова оцінка сумніву не викликає. До правовідносин, які склалися між сторонами у зв'язку з виникненням спору, правильно застосовані норми матеріального права.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що підстави' для скасування судового рішення відсутні.
304,307,308, 313-315 ЦПК України,
ухвалив
Керуючись ст.ст Апеляційний суд, -
скаргу ОСОБА_1
Апеляційну відхилити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 200 6 року залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду Житомирської області.
Головуючий :