1
Справа № 22/2321 Головуючий в суді 1 інст.: Бондарчук В.В.
Категорія 33 Доповідач в суді 11 інст.: Широкова Л.В.
УХВАЛА іменем України
21 грудня 2006 року
Апеляційний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Франовської К.С.,
суддів:: Широкової Л.В., Твянської О.В. при секретарі: Забєліній О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом спільної власності, визнання права власності на частину квартири, визнання договорів дарування та купівлі-продажу квартири недійсними за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 -ОСОБА_3
на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 31 серпня 2006 року, -
встановив:
В березні 2006 року ОСОБА_1 пред'явив до ОСОБА_2 позов про визнання квартири об'єктом спільної власності, визнання права власності на частину квартири, визнання договору дарування недійсним. Свої вимоги мотивував тим, що квартира АДРЕСА_1 в м.Житомирі була придбана ним спільно з ОСОБА_2 під час шлюбу. Посилаючись на наведене просив суд визнати договір дарування квартири недійсним, визнати квартиру об'єктом права спільної власності подружжя та визнати за ним право власності на 1/2 її частину.
В процесі розгляду справи позивач доповнив свої вимоги, просив визнати також договір купівлі-продажу спірної квартир укладеного 13.06.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 недійсним, оскільки він був укладений внаслідок обману та без погодження з органом опіки та піклування.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 31 серпня 2006 року було ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 рішення просить скасувати як таке, що не відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи. Апелянт вважає , що судом першої інстанції не досліджувались та не встановлювались відповідні докази. В основу рішення суд необгрунтовано поклав судове рішення від 27 02.2006 року, яким проведено поділ майна подружжя.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановив суд, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 30.04,1996 року по 15.11.2004 року, від якого мають двох неповнолітніх дітей. Після розірвання шлюбу діти залишені на вихованні при матері.
Під час шлюбу ОСОБА_2 14.05.2003 року отримала вдар квартиру АДРЕСА_1 в м.Житомирі, яку позивач просить визнати спільною власністю та визнати зазначений договір дарування недійсним.
Оскільки ОСОБА_2 13 червня 2006 року спірну квартиру продала ОСОБА_4 позивач пред'явив додатковий позов про визнання цього договору також недійсним.
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні, суд першої інстанції виходив з того, що останній не обґрунтував своїх вимог.
2
Відповідно до вимог п.4ч.1ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 оспорює укладений 14.05.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5/а.с.9/договір дарування. Вирішуючи правомірність укладеного договору суд першої інстанції не притягнув до участі відповідачем сторону по договору-ОСОБА_5
Крім того, закладаючи позов про визнання недійсним договору кулівлі-продажу від 13.06.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_1 помилково останнього визначив третьою особою, а не відповідачем. Суд в порушення вимог ч.Іст.ЗЗ ЦПК України, ОСОБА_4 до участі у справі як співвідповідача не залучив.
Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права не дозволяють суду Апеляційної інстанції виправити помилки при ухваленні нового судового рішення, а тому рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 304,307.309. 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 31 серпня 2006 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Головуючий: