Справа № 22-9037/2006р. Категорія 26
Головуючий в 1 інстанції Гладишенко LB. Доповідач Стельмах Н.С
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С, суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.1., при секретарі Баранові В.В., розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ спадкового майна, вселення в квартиру та визначення порядку користування нею, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1. про розділ спадкового майна та визнання права власності на квартиру і
встановив:
в апеляційній скарзі ОСОБА_2 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким в задоволенні її позову відмовлено, ставить питання про його скасування і ухвалення нового про задоволення її позову та відмову в задоволенні позову ОСОБА_1. про вселенняв квартиру і визначення порядку користування нею, оскільки вважає, що викладені в рішенні висновки суду не відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам чинного законодавства.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_3. підтримали доводи апеляційної скарги і просили про скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_2 і відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, а представник позивача зо довіреністю ОСОБА_4. та адвокат ОСОБА_5 заперечуавли проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити і судове рішення залишити без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
18 жовтня 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду з вказаним позовом, який уточнив в заяві від 12 грудня 2005 р. ( а.с. 134) до відповідачки і зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько і чоловік відповідачки ОСОБА_2.
Після його смерті позивач забрав цифровий фотоапарат і прінтер, а також 10000 грн., які віддала йому ОСОБА_2., але вважає, що це не відповідає вартості його частки в спадковому майні.
Тому просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 8.07.2004 р. та свідоцтво про реєстрацію права власності, видані ОСОБА_2., визнати факт прийняття ним спадщини, розділити спадкове майно, визнати за ним право власності на Уі частину спадкової квартири АДРЕСА_1, вселити його в цю квартиру і визначити порядок користування нею, виділивши йому в користування жилу комнату площею 11,59 кв.м.
В лютому 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1. про розділ спадкового майна (а.с. 158).
Зазначала, що 80% вартості спірної кооперативної квартири сплатила особистими коштами, які знаходилися в неї на рахунку в Сбербанку від продажу будинку ще до шлюбу з ОСОБА_6.
Тому вона вважала, що спадщина відкрилася тільки на 20 % спірної квартири і вона повністю розрахувалася з відповідачем за належну йому частку в спадковому майні.
Просила визнати за нею право власності на 80 % спірної квартири за законом, а на 10% в порядку спадкування.
Оскільки за інші 10 % квартири вона віддала відповідачеві гроші, то просила визнати її право власності на квартиру.
Справа неодноразово розглядалася судовими інстанціями.
Оскарженим рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 4 серпня 2006 року встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1, визнано недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на спадкове майно, розділено квартиру 34 будинку 24 по АДРЕСА_2, визнано право власності на 1/4 її частину за ОСОБА_1. і на 3/4 частини за ОСОБА_2., вселено ОСОБА_1 в квартиру і виділено йому в користування жилу кімнату площею 11,7 кв. м., а ОСОБА_2 - жилу кімнату площею 18,1 кв.м, інші приміщення залишено у спільному користуванні сторін.
Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на.які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься вп. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.,
Відповідно до п.п. З, 5 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідіомлених про час і місце судового засідання та якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
При розгляді цієї справи судом взагалі не розглянуто вимоги сторін про розділ спадкового майна, не визначено його обсяг, загальну вартість та вартість часток сторін, частину цієї вартості, отриману ОСОБА_1. ще в 2004 році, наявність у ОСОБА_2 можливості сплатити іншу частину вартості його частки в квартирі і з врахуванням встановленого не вирішено вимоги про виділення спірної квартири в натурі позивачці, оскільки ОСОБА_1. забезпечений жилим приміщенням в своїй родині.
Крім того не перевірено доводи ОСОБА_2 про те, що спадкове майно поділено добровільно ще в серпні 2004 року, а позов ОСОБА_1. обумовлений підвищенням після цього ринкових цін на квартири.
Разом з тим, суд розглянув вимогу щодо розділу спірної квартири, яку сторони не заявляли, не перевіривши, чи це є можлививм відповідно до вимог чинного законодавства за наявності або відсутності можливості обладнання двох ізольованих входів до неї. Вирішуючи позов ОСОБА_1. про вселення до квартири суд не визначив, чому не враховує, що сторони є сторонніми один до одного особами.
Крім того, вирішуючи позов ОСОБА_1. про визначення порядку користування квартирою суд не дав правової оцінки висновку судово-технічної експертизи, який є лише одним з доказів і повинен оцінюватися відповідно до вимог чинного законодавства.
Зокрема, встановивши що частки сторін в спадковій квартирі становлять % ОСОБА_2 та 1/4 ОСОБА_1, суд не перевірив, чи не порушує право власності позивачки надання в користування ОСОБА_1 ізольованої жилої кімнати площею 11,7 кв. м, у той час, як йому належить на праві власності всього 12,72 кв.м з 50,90 кв. м загальної площі в квартирі, з яких 7,7 кв.м жилої площі і чи є таке ізольоване жиле приміщення в квартирі.
Крім того, суд розглянув справу у відсутність ще одного спадкоємця -ОСОБА_7., яка є відповідачкою за обома позовами і не сповіщена судом належним чином про час та місце розгляду справи.
Зокрема, судом не встановлено через адресне бюро місце її реєстрації і проживання, а надані розписки про начебто отриманні нею повістки (а.с. 128-129) та заява про розгляд справи в її відсутність (а.с. 176) надійшли до суду не поштою, а були представлені однією з сторін в справі.
Є відсутніми в справі і відомості про те, що ОСОБА_7. отримала копії позовних заяв і що їй взагалі відомо про наявність таких в суді.
Таким чином, оскільки справу судом першої інстанції розглянуто з порушенням норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування судового рішення відповідно до вимог ст. 311 ЦПК України, то рішення суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 307, 311, 314 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 4 серпня 2006 року СКАСУВАТИ з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом,двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді: