ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

                 

27.06.06                                                                                           Справа  № 2/8

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді                                        Г.Гнатюк

суддів                                                              Н.Кравчук

                                    О.Мирутенко     

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Нафтохімік Прикарпаття” №юр-1612 від 17.04.06р.

на рішення Господарського суду  Івано-Франківської   області  від 07.04.2006р.

у справі  №2/8

за позовом Державного територіального галузевого об’єднання „Львівська залізниця” в особі Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень, м.Івано-Франківськ

до відповідача  Відкритого акціонерного товариства „Нафтохімік Прикарпаття”, м.Надвірна

про  стягнення 181750,08  грн. заборгованості  

за участю представників:

від позивача: Ковба В.А. –начальник відділу судових справ(дов. №НЮ-398 від 16.03.06р.), Коцай Г.Л. –юрисконсульт (дов. №НЮ-16.03.2006р.), Левчук І.М. –юрист (дов. №НЮ-19 від 01.01.06р.)

від відповідача: Кузюк І.Ю. –головний юрисконсульт (дов. №01-52)

Учасникам судового процесу роз’яснено права і обов’язки,  передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням  господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2006р. (суддя Круглова О.М.) по даній справі за позовом Державного територіального галузевого об’єднання „Львівська залізниця” в особі Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень, м.Івано-Франківськ до Відкритого акціонерного товариства „Нафтохімік Прикарпаття”, м.Надвірна про стягнення 181 750,08 грн.  позовні вимоги задоволено.  

Відповідач з постановленим рішенням не погоджується, подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу №юр-1612 від 17.04.06р., в якій просить рішення господарського суду Івано-Франківської області скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити, так як останнє прийняте з порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків викладених у рішенні дійсним обставинам справи. Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду розгляд справи відклався з підстав викладених в ухвалі.

Позивач в засідання суду з”явився,  подав відзив на апеляційну скаргу  і вважає рішення суду першої інстанції законним і підстав для його скасування нема. Просить у задоволенні  апеляційної скарги скаржника відмовити і рішення залишити в силі.

Скаржник повністю підтримує вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

При цьому колегія виходила з наступного:

У грудні 2005р. на адресу ВАТ „Нафтохімік Прикарпаття” надходили вагони, які були затримані на підходах до станції призначення Надвірна через відсутність технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення в кількості, що надходила на адресу відповідача та зайнятість під”їзних колій відповідача на момент затримання вагонів.  Відносно неможливості доставки вантажу до станції призначення та їх затримкою на підходах  відповідно до п.9 Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ згідно додатку №4. Наказ являється оперативним документом перевізного процесу на випадок коли станція призначення не може прийняти вагони, що надходять на її адресу. До матеріалів справи долучено всі накази за якими було затримано вагони (№№ 27, 159, 163, 166, 6, 11, 15, 16, 21, 23, 28, 35). Дані накази складені належним чином, відповідно до форми встановленої в додатку 4 до Правил користування вагонами. Факт зайнятості колій на момент видання наказів та неможливість їх прийняття на станцію призначення  Надвірна підтверджується довідкою залізниці, в якій відображено кількість вагонів на станційних коліях та на під”їзній колії відповідача. Після закінчення обставин, що спричинили затримку вагонів на підходах, вони відправлялися до станції призначення Надвірна в міру технічної можливості прийняття їх станцією призначення.

Крім того, відповідач у поданому в суд першої інстанції відзиві визнає , що відправники нафти на його адресу відправляли вантаж без погодження його партій з ним. Відповідно до п.10 Правил користування вагонами і контейнерами здійснено облік затриманих вагонів за актами затримки по станціях Івано-Франківськ і Хриплин.  

Відповідно до ст.119 Статут залізниці, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами вноситься плата. Також плата вноситься за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача. Відповідно до п.13 Правил плата за користування вагонами і контейнерами стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів під час перевезення, крім тих які залежать від залізниці. Як вбачається із матеріалів справи затримка вагонів сталася не з вини залізниці, оскільки вагони надійшли на станцію відповідача, і який не міг їх своєчасно прийняти для вивантаження на свою під”їзну колію,  оскільки було накопичення вагонів .

Відповідно до п.8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах у разі їх затримки з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.   Відповідно до ст.ст. 46, 119 Статуту залізниці і Правил користування вагонами і контейнерами, Правил зберігання вантажів  позивачем відповідачу проведено нарахування 36953,80 грн. - плата за користування вагонами, 114504,60 грн. - за зберігання вантажів у вагонах, що разом становить суму 181750,08 грн. з врахуванням                       30291,68 грн. ПДВ.

Посилання скаржника на правила планування вантажів та погодження планів перевезень відправниками з залізницею, являється помилковим, так як в даному випадку такі плани не мають відношення до нарахованих платежів. Оскільки ці норми визначають порядок планування вантажів при відправлені, тобто замовлення вагонів для відправлення вантажу вантажовідправником і не пов”язується з вантажоодержувачем.

Посилання скаржника на п.5 Правил зберігання вантажів є безпідставним та не має відношення до даного спору, оскільки в цих нормах визначено порядок прийняття і вивезення вантажів одержувачем із станції призначення, які прибули на його адресу. Як вбачається із матеріалів справи вантаж затриманий на підходах до станції призначення, а тому норми які врегульовують порядок дій з вантажем на станції призначення не можуть застосовуватись до випадків затримки вагонів на підходах. Також посилання скаржника на п.2, 2.3 Тарифного керівництва є також безпідставним, оскільки зазначені  в них норми та порядок стосуються вантажів, вантажні операції по яких проводяться при прибутті на станцію призначення і не може бути застосовані до вантажів, що затримані на підходах.

Щодо викладеного в апеляційній скарзі, про не повідомлення про затримку вагонів на підходах, то згідно із п.10 Правил користування вагонами і контейнерами всі дані зазначені в акті про затримку вагонів, передаються станцією у „повідомленні про затримку вагонів” на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини передаючи йому копію повідомлення. Дані повідомлення як вбачається із матеріалів справи були надані відповідачу.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем належним чином виконувались обов”язки покладені на них чинним законодавством, документально доведена вина відповідача та відсутність вини позивача у затримці вагонів на підходах до станції призначення і за що правомірно відповідачу нараховано плату за користування вагонами та зберігання вантажу у вагонах.  

Отже, вимоги викладені в апеляційній скарзі не відповідають дійсним обставинам справи, не доведені скаржником і підстав для її задоволення нема.

Згідно вимог  ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене ,  колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою, згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Державне мито за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника згідно ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства „Нафтохімік Прикарпаття” №юр-1612 від 17.04.06р.відмовити.

2.          Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2006 р. по справі №2/8 залишити без змін.

3.          На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідні накази.

4.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5.          Матеріали справи №2/8 повернути в господарський суд Івано-Франківської  області.

    Головуючий-суддя                                 Г. Гнатюк

    Суддя                                                  Н.Кравчук

    Суддя                                                 О.Мирутенко