Справа № 751/9483/13-к
Провадження № 1-кп/750/335/13
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11.12.2013 року м.Чернігів
.
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого - судді Рощиної Т.С.,
при секретарі - Конусенко Н.В.
за участю
прокурора Рудько А.В.
обвинуваченого ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
потерпілого не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернігові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013260010002958 від 08.05.2013р. за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,
в с т а н о в и в:
04.05.2013 року близько 12 години 00 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись біля буд. № 6 по вул. Серьожнікова в м. Чернігів, спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_3М у вигляді ЗЧМТ, СГМ, забійної рани лобно - скроневої ділянки голови зліва, закритого лінійного перелому малогомілкової кістки в нижній третині без зміщення уламків, які згідно висновку експерта № 822 від 23.08.2013 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, тобто є умисним ушкодженням, яке не є небезпечним для життя, але таким, що спричинило тривалий розлад здоров'я строком понад 21 день.
Своїми умисними діями, які виразились в умисному нанесенні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину за пред’явленим йому обвинуваченням за ч. 1 ст. 122 КК України визнав повністю, підтвердив викладене в обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаявся та просив його суворо не карати, пояснив, що інвалідом не являється.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд враховує, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не заперечують проти такого порядку дослідження доказів, правильно розуміють зміст цих обставин, не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також їм роз’яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В ході судового розгляду, оцінюючи зібрані та перевірені докази, зокрема, показання обвинуваченого, надані суду, суд дійшов висновку, що інкриміноване ОСОБА_1 діяння повністю доведено і правильно кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я.
Обставиною, яка відповідно ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд визнає щире каяття у вчинені кримінального правопорушення та активне сприяння розкриттю злочину, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.
Обставиною, яка відповідно ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який, зі слів, не являється пенсіонером та інвалідом, але має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, до адміністративної відповідальності не притягався, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, негативно характеризується за місцем мешкання, судом враховується також вік обвинуваченого, його майновий стан, те, що він не працює, наявність обставин, що пом’якшують та обтяжують його покарання, його ставлення до скоєного, у зв’язку із чим суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання у вигляді обмеження волі. Одночасно суд вважає, що покарання без фактичної ізоляції обвинуваченого від суспільства є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів, а відтак є доцільним прийняття рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України.
З урахуванням конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, зважаючи на ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, призначене судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.
У провадженні витрати на залучення експертів та речові докази – відсутні, цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд –
з а с у д и в:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку у 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов’язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.
Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Чернігівської області через Деснянський районний суд м. Чернігова – протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційну скаргу мають право подати обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник – в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, прокурор, потерпілий або його законний представник чи представник – у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, інші особи, у випадках, передбачених КПК України.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя Т.С. Рощина