№ 256/7708/13-а
2а/256/254/2013
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2013 року
Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:
головуючого судді - Токарєвої Н.М.,
при секретарі - Даткової К.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника ОСОБА_2
Пенсійного фонду України
в Калінінському районі м. Донецька - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Калінінському районі м. Донецька, в якому просив визнати дії відповідача щодо припинення виконання постанови Калінінського районного суду м. Донецька від 19.08.2009 року, яка набрала законної сили, неправомірними та зобов’язати відповідача виконати зазначене судове рішення в повному обсязі.
Свій позов обґрунтовує тим, що відповідач протиправно не виконує рішення суду відносно нарахування його пенсії, чим порушує його права, гарантовані Конституцією України. Крім того, Європейський суд з прав людини прийняв рішення по справі «Цибулько та інші проти України» з приводу невиконання Україною судових рішень у відношенні інвалідів ЧАЕС, яким встановлено порушення урядом України параграфу 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод у відношенні невиконання рішень національних судів, які вступили в законну силу, статті 13 у відношенні відсутності в Україні засобів правового захисту для відшкодування збитків, завданих відмовою уряду виконувати судові рішення, які набрали законну силу, а також статті 1 Протоколу № 1 в зв'язку з тривалим невиконанням цих судових рішень, що в значній мірі спрощує вирішення цієї справи по суті.
У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав і дав пояснення аналогічні, викладеним у адміністративній позовній заяві.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька позовні вимоги не визнала, і в обґрунтування своїх заперечень пояснила, що звертаючись до суду з позовними вимогами про зобов'язання відповідача виконати судове рішення, позивач обрав не належний спосіб судового захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позову. В даному випадку ні положеннями Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ні положенням КАС України не передбачена можливість звернення з такими вимогами. Просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглянувши адміністративну справу в межах заявлених вимог, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1, 4 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його
справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Отже, основною умовою судового захисту є порушення суб’єктивного права або охоронюваного законом інтересу особи.
Судом встановлено, що Постановою Калінінського районного суду м. Донецька від 19.08.2009 року, залишеною без змін Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 1.06.2011 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька перерахувати основну та додаткову пенсію відповідно до ст.ст. 49,50, ч.4 ст.54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1 із розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а додаткової пенсії із розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.03.2010 року до 1.03.2013 року з урахуванням виплачених сум. Постанова суду набрала законної сили 1.06.2011 року.
На виконання зазначеної постанови УПФУ проведено відповідний перерахунок та виплати відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до 1.11.2011 року. Відповідач певний час згідно з зазначеною постановою суду перераховував позивачу пенсію, призначену на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, у зв'язку з набранням 19.06.2011 року чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 року. № 3491-VI та прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 06.07.2011 року № 745, проведено перерахунок пенсії, внаслідок чого її розмір зменшився.
Порядок виконання судового рішення регулюється ст. 257 КАС України. Відповідно до вимог цієї статті у разі необхідності спосіб, строк і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, закон надає право на примусове виконання рішення суду особі, на користь якої ухвалено рішення, в межах виконавчого провадження.
Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, встановлено ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження».
Підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом фактично є невиконання відповідачем рішення суду, яке вступило в законну силу. Таким чином, позивач, звертаючись до суду, порушив питання, що стосується здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, порядок розгляду якого визначений ст. 267 КАС України.
Відповідно до ч. 9 ст. 267 КАС України особа - позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення права позивача, підтверджених такою постановою суду. Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду. У разі відповідності заяви вимогам, визначеним ст. 267 КАС України, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. В іншому випадку вона ухвалою суду повертається заявнику.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає загальні та спеціальні способи судового контролю. Загальні способи контролю мають усі суди, незалежно від спеціалізації, і вони полягають в розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців. Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст. 181 КАС України. Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачені ст. 267 КАС України, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, просить зобов'язати відповідача виконувати рішення суду, яке вже набрало законної сили і повинно виконуватися відповідачем без ухвалення будь-якого додаткового судового рішення (статті 14 та 255 КАС України). Суд не вправі зобов'язувати відповідача виконувати рішення суду, яке і так є обов'язковим до виконання для осіб, які беруть участь у справі. Чинним законодавством не передбачено права суду приймати рішення про зобов'язання виконувати інше рішення суду. Відповідно до ст. 257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» Рішення судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсій без обмеження строком, виконуються УПФУ в межах покладених зобов'язань, а саме: виплати призначені на виконання судового рішення, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання зазначеного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 6.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набула чинності з 23.07.2011 року. Зазначеною постановою встановлено розміри додаткової пенсії відповідним категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, оскільки з 23.07.2011 року положення ст.ст. 50,51,52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, тому дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії заявнику цілком відповідають діючому законодавству.
Конституційність наведеного права Кабінету Міністрів України визначено Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік» щодо визначення розміру та порядку здійснення соціальних виплат, підтверджено рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-42/2011 від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, в якому зазначено, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік» від 23.12.2010 року № 2857-У1, з наступними змінами.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 дано тлумачення, що за рахунок бюджетних джерел забезпечується соціальний захист широких верств населення країни, серед яких особи, що отримують пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги. Це зобов'язує державу дотримуватися частин першої, третьої статті 95 Основного Закону України, згідно з якими бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами; держава прагне до збалансованості бюджету України.
Розмір соціальних виплат залежить від соціально-економічних можливостей-держави. Пленум Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 року постановив, що судам варто враховувати Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012, яким дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Згідно з Прикінцевими положеннями Закону України «Про Державний бюджет на 2012 рік» у 2012 році норми і положення статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. На виконання зазначеного Закону прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року за № 3-рп/2012 визначено, що згідно статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік» у 2013 році норми і положення статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Відповідно до ст. 63 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
З огляду наведеного, суд приходить до висновку, що позовну заяву подано без відповідних правових підстав, а тому вона не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 9, 10, 11, 17, 69, 70, 71, 94, 105, 122, 158-163, 185, 186 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Токарєва Н.М.
11.12.2013