Справа № 22-Ц-3454-06                         Головуючий у 1 інстанції Коцюрба М.П.

Категорія 29, 32                                                   Доповідач ОношкоГ.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

04 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого Воробйової Н.С., суддів   Олійника В.І., Оношко Г.М., при секретарі    Велицькому О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3на рішення Києво-Святошинського районного суду від 05 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4про визнання осіб такими , що втратили право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1, ОСОБА_2 , третя особа: Опікунська рада виконкому Вишневої міської ради Київської області - про усунення перешкод в користуванні   житловим приміщенням .

Заслухавши доповідь  судді  Апеляційного  суду,  перевіривши  матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

встановила: У листопаді 2005 року позивачки ОСОБА_1та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання таким , що втратив право користування жилим приміщенням. У позові зазначали що вони проживають та зареєстровані в АДРЕСА_1. Відповідач зареєстрований у вказаній квартирі, проте з 1997 року без поважних причин не проживає в квартирі, проживає з сім"єю в м. Києві, витрат в утриманні квартири не бере. Без їх згоди відповідач зареєстрував в квартирі свою доньку, позивачки змушені сплачувати за відповідача та його дитину комунальні платежі. Просили визнати відповідача та його малолітню доньку такими , що втратили право користування спірною жилою площею.

У січні 2006 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до позивачок з зустрічним позовом про вселення та усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що спірне жиле приміщення було одержане їх сім"єю . Після одруження в 1997 році проти волі матері       відповідач   переїхав   проживати   до дружини,       проте     часто навідував матір, надавав їй кошти для сплати за житло, після народження доньки зареєстрував дитину за місцем своєї реєстрації. Між ним та матір"ю І сестрою погіршилися відносини, позивачки уникають контактів з ним та його сім"єю, самовільно вселили у квартиру невідому відповідачеві особу, не відчиняють йому дверей, поміняли в квартирі замки,   щоб він не міг забрати свої речі.

Просив       усунути перешкоди в  користуванні жилим приміщенням      , вселити його в квартиру.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від , 17 березня 2006 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Постановлено визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим спірним приміщенням . В іншій частині позову відмовлено. В зустрічному позові   ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3просить скасувати рішення суду з підстав його незаконності , необґрунтованості, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в    первісному позові відмовити, зустрічний позов задовольнити.

Перевіривши матеріали справи в порядку ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилами ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"ї жиле приміщення за ними зберігається протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім"ї були відсутні понад шість місяців з поважних причин, цей строк за їх заявою       може бути продовжений наймодавцем, а в разі спору-судом.

Постановляючи рішення про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням:АДРЕСА_1 в м. Вишневе , суд правильно виходив з того, що відповідач з 1997 року без поважних причин не проживає в спірній квартирі, не несе витрат на її утримання т а постановив обґрунтоване рішення про визнання його таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не проживав у спірній квартирі з поважних причин , у зв"язку з неприязними стосунками між ним та позивачами , які чинили йому перешкоди в користуванні квартирою не приймаються до уваги , оскільки не підтверджуються доказами. З матеріалів справи встановлено, що дійсно між позивачами та відповідачем у 1999 році виник конфлікт , проте на цей час відповідач вже   не проживав   у   спірній   квартирі,   у зв"язку   із     створення     сім"ї проживав в іншому місці , в установленому законом порядку свого права на користування жилою площею не захищав , спірною квартирою не цікавився   і не ніс витрат по її утриманню.

Доказів   про               відсутність     на спірній житловій    площі у  зв"язку   з

перешкодами в користуванні квартирою з боку позивачів чи з інших поважних причин   відповідач суду не надав.

Згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Порушень    норм    матеріального    та    процесуального права    ,    що призвели   до неправильного вирішення справи , не встановлено.

Інші   доводи   апеляційної  скарги       не   спростовують висновків   суду  викладених у рішенні.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів , -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3відхилити. Рішення Києво-Святошинського районного суду від 05 жовтня 2006 року залишити   без змін.

Ухвала   набирає законної сили   з   моменту   проголошення   і   може   бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий