ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

22 грудня 2006 р.

№ 12/89

     Колегія  суддів  Вищого господарського суду України  у складі:

Головуючого  судді                                              Кузьменка М.В.,

суддів                                                                        Васищака І.М.,

                                                                                   Палій В.М.,

розглянувши            касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.08.2005р.

у  справі                     №12/89 господарського суду Полтавської області

за позовом                 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області

до відповідача          Закритого акціонерного товариства “Буровик”

про                              визнання права державної власності на об’єкти соціально-побутового призначення

за участю представників:

РВ ФДМУ по Полтавській області  - Миськів В.М.;

ЗАТ “Буровик” -  не з’явилися;

ГПУ – прокурор відділу Громадський С.О.

в с т а н о в и л а :

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом та просило суд визнати право державної власності на об’єкт соціально-побутового призначення, який не увійшов до статутного Фонду відповідача –Закритого акціонерного товариства “Буровик” під час приватизації, - приміщення їдальні, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Сосюри,60.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач стверджує, що з оцінки вартості майна ОП “Буровик”, вилучено вартість майна, для якого встановлено пільги –об’єкта соціально-побутового призначення і запропоновано його до безоплатної передачі. Разом з тим, відповідно до договору купівлі-продажу №104 від 21.07.94р. та акта передачі майна від 21.07.94р. зазначене майно відповідачу не передавалось. Таким чином, вказує позивач у заяві, майно залишилось у власності держави (а.с.2-4).

Відповідач у справі – ЗАТ “Буровик”  у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що спірне майно передано безоплатно у власність товариства в процесі приватизації. При цьому, як стверджує відповідач, вартість цілісного майнового комплексу зменшена на суму вартості майна, яке передається безоплатно (а.с.82-83).

До прийняття рішення по суті заявлених вимог в справу вступив прокурор, повідомивши про це суд.(а.с.94,96-98).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.07.2005р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду визнано право державної власності на об’єкт соціально-побутового призначення – їдальню, що розташована за адресою: м. Полтава, вул. Сосюри,60 (а.с.166-167).

Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на  спірне майно залишилось у держави, оскільки воно не увійшло до статутного фонду відповідача в процесі приватизації, а було вилучено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.08.2005р. рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2005р. скасовано, а у позові відмовлено (а.с.195-199).

Апеляційна інстанція визнала необґрунтованими заявлені позивачем вимоги, оскільки спірне майно набуто позивачем в процесі приватизації, під час якої йому передано безоплатно об’єкт соціально-побутового призначення –їдальню.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Регіональне відділення Фонду державного майна по Полтавській області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати,  залишивши в силі рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2005р.  

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням та неправильним застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

До розгляду поданої касаційної скарги по суті, ЗАТ “Буровик” звернулося з клопотанням про відкладення розгляду скарги, посилаючись на неможливість забезпечення явки повноважного  представника у зв’язку з його хворобою.

Зазначене клопотання відхилено колегією суддів, оскільки: вказані у клопотанні обставини не підтверджені письмовими доказами; явка представників сторін в судове засідання касаційної інстанції не є обов’язковою і не визнана такою судом; у разі неможливості забезпечення явки певного представника відповідач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у суді касаційної інстанції; представник відповідача не явився в судове засідання вже двічі.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є право власності на майно –їдальню, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Сосюри,60.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що зазначене майно є державною власністю, оскільки не увійшло до статутного фонду відповідача –ЗАТ “Буровик” в процесі приватизації. Відхиляючи заявлені вимоги відповідач вказував на передачу йому такого майна у власність безоплатно в процесі приватизації.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 25.02.94р. наказом №62-ПР РВ ФДМУ по Полтавській області  прийнято рішення щодо проведення приватизації державного майна орендного підприємства “Буровик”. Цим же наказом призначено голову комісії; доручено комісії розробити план приватизації та підготувати акт оцінки державного майна підприємства.

Відповідно до акта оцінки вартості майна орендного підприємства, який затверджено 25.03.94р., зокрема, визначено розмір вилучення вартості майна, для якого встановлені пільги  - 195 738тис.крб.

Планом приватизації передбачено, що на території ОП “Буровик” є об’єкт соціальної інфраструктури –їдальня ОРСа, балансова вартість якої становить 214 449,4тис. крб., а залишкова вартість – 195 737,2тис. крб. Відповідно до рішення комісії з приватизації, яке зафіксовано у пп.6.6, 6.7 Плану, визначено передати зазначене майно безоплатно покупцеві за умови збереження профілю діяльності об’єкта.

Акт оцінки та план затверджені РВ ФДМУ по Полтавській області 25.03.94р. згідно наказу №120-ПР. Цим наказом визначено ціну продажу об’єкта  - 265 410тис. крб. та затверджено сам проект договору.

За результатами приватизації, сторонами укладено договір №104 купівлі-продажу державного майна від 21.07.2004р., який посвідчено нотаріально.

Предметом даного договору є купівля-продаж державного майна  - цілісного майнового комплексу Орендного підприємства “Буровик”, яке знаходиться за адресою: м. Полтава, вул.Сосюри,60. Об’єктом купівлі-продажу згідно умов договору є майно підприємства, що включає в себе всі його активи, пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з протоколом засідання інвентаризаційної комісії від 22.03.94р.

При цьому, п.1.3 договору визначено, що право власності на відчужуване майно перейшло до покупця на підставі наказу начальника РВ ФДМУ по Полтавській області №120-ПР від 25.03.94р. Вартість  відчужуваного майна згідно з актом оцінки становить 739 025тис. крб. (п.1.3 договору); ціна продажу –265 410тис. крб. (п.1.4 договору).   

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо переходу до відповідача права власності на спірне майно –їдальню, враховуючи, що таке майно передано йому безоплатно в процесі приватизації згідно договору купівлі-продажу та наказу РВ ФДМУ по Полтавській області, яким затверджено акт оцінки, у якому вартість цього майна вилучена, та план приватизації, яким передбачено передачу  цього майна безоплатно ОП “Буровик”, що створено трудовим колективом.

Так, відповідно до ст.21 Закону України “Про власність”, право колективно власності виникає, зокрема, у зв’язку з передачею безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу.

В силу ст.24 Закону України “Про приватизацію державного майна” (в редакції, чинній на момент проведення приватизації),  товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з ст.8 Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна.

Отже, зменшення ціни, за яку придбано майно підприємства на суму початкової ціни об’єктів соціально-побутового призначення, не свідчить про те, що відповідачу не було передано зазначено майно відповідно до акта прийому-передачі, як безпідставно вважає позивач.

У подальшому, вищевказана норма Законом України від 19.02.97р. №89/97-ВР “Про внесення змін до Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” викладена у новій редакції, за змістом якої  об’єкти соціально-побутового призначення можуть передаватись господарському товариству, створеному в процесі приватизації, за умови їх цільового використання та належного утримання і без права продажу.

Разом з тим, внесені зміни не розповсюджують свою дію на відносини сторін щодо купівлі-продажу спірного майна в процесі приватизації, що мала місце до прийняття відповідних змін.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.08.2005р. у даній справі не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів                                           

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.08.2005р. у справі №12/89 господарського суду Полтавської області залишити без змін, а касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області –без задоволення.

Головуючий  суддя                                                       Кузьменко М.В.

Судді                                                                                  Васищак І.М.    

                                                                                              Палій В.М.