Справа № 261/3543/13-ц

Провадження № 2/261/1327/13

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

м. Донецьк 26 листопада 2013 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючого - судді Владимирської І.М., при секретарі Шашковій Ю.С., відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

Публічного акціонерного товариства "ДельтаБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 жовтня 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1, був укладений Кредитний договір № 002-04044-301006 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 1 814 грн. 00 коп. для придбання певного майна, з виплатою процентів, виходячи зі ставки 10% в рік. Проте, умови Кредитного договору відповідачем належним чином не виконуються. Так, станом на 26.04.2013 року заборгованість за Кредитним договором становить 1 213 грн. 04 коп., з яких: 898 грн. 34 коп. – заборгованість за кредитом; 21 грн. 36 коп. – заборгованість по процентами за користування кредитом та 293 грн. 34 коп. – заборгованість за комісіями. З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним Договором у розмірі 1 213 грн. 04 коп., а також 229 грн. 40 коп. – витрати на сплату судового збору.

У судове засідання представник позивача не з’явився, але надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

В судовому засіданні відповідач позов не визнала, просить суд, відмовити позивачу у задоволенні позову в зв’язку зі спливом строків позовної давнини, крім того, вказала, що 15 червня 2013 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 і після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище- Калугіна.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для його розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні було встановлено, що 30 жовтня 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1, дійсно був укладений Кредитний договір № 002-04044-301006 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 1 814 грн. 00 коп. для придбання певного майна, з виплатою процентів, виходячи зі ставки 10% в рік. (а.с. 5-6).

За ч. 1 ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відповідно до п. 23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживчий кредит - це кошти що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Згідно умов Договору позивач взяв на себе зобов'язання надати позичальнику – відповідачу по справі кредитні кошти на придбання певного майна, та згідно рахунку- фактури від 30.10.2006 р. надав зазначені грошові кошти. Строк повернення кредиту визначений до 30.10.2007 року.

Отже, враховуючи, що відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошті були надані, суд вважає, що між сторонами було укладено споживчий договір кредиту у розумінні положень пункту 23 статті 1 та ч.1 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до вимог ст. ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати своє зобов’язання, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не передбачено договором або законом.

На підставі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк /термін/ його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк / термін /.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Тобто належним виконанням зобов’язання з боку відповідача є повернення кредиту в строк, у розмірі та валюті, визначеними договором.

З розрахунку заборгованості за договором, станом на 26.04.2013 року заборгованість за Кредитним договором становить 1 213 грн. 04 коп., з яких: 898 грн. 34 коп. – заборгованість за кредитом; 21 грн. 36 коп. – заборгованість по процентами за користування кредитом та 293 грн. 34 коп. – заборгованість за комісіями. (а.с.14-15).

Таким чином зважаючи на невиконання відповідачем зобов’язання стосовно умов повернення кредиту, суд дійшов висновку до того, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов’язання за кредитним договором не виконала, чим порушила умови взятих на себе зобов’язань,а тому позивач вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 1 213 грн. 04 коп.

Разом з тим, згідно зі ст. 253, 256, 257 ЦК України загальна позовна давність, у межах якої особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю у три роки, при цьому, згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу,пені) застосовується позовна давність в один рік. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Відповідно до вимог статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до п.7 частини 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

В контексті рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 р. щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 ст.1 ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч.3 ст. 22 Закону України “Про захист прав споживачів” у взаємозв’язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України, суд вважає, що держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг. Враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв’язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Зазначені тлумачення також закріплені у п. 31 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 р. “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1ст.252 ЦКУкраїни).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Договір укладено строком до 29 жовтня 2007 року, останній платіж сплачений відповідачем 14 вересня 2007 р. За таких обставин у ПАТ «ОСОБА_2 банк» виникло право пред’явити вимогу до боржника про виконання порушеного зобов’язання щодо повернення кредиту, починаючи з 14 вересня 2007 року протягом наступних трьох років. Проте позов пред’явлено 06 червня 2013 року, тобто поза строком позовної давності, встановленої законом.

Позивачем в установленому законом порядку не заявлено клопотання про поновлення строків звернення до суду та не доведено поважність причин пропуску позовної давності.

З урахуванням наведеного, суд не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а тому в їх задоволені слід відмовити, у зв'язку з пропуском строку для звернення з позовом, встановленого законом, без поважних причин.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, судові витрати також не підлягають стягненню з урахуванням вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 10, 11, 59, 60, 208, 209, 212-215, 224-225, 251, 267 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя І.М. Владимирська