Кримінальне провадження № 629/4960/13-к

Номер провадження 1-кп/629/347/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 р. Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Горчакової О.І.,

за участю:

секретаря судових засідань - Соколик І. В., Мухіної О.О.

прокурора - Бурмаки В.А., Танаджи С.І.

обвинуваченого - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

захисника-адвоката - ОСОБА_5, по захисту інтересів ОСОБА_3,

захисника-адвоката - ОСОБА_6, по захисту інтересів ОСОБА_4,

потерпілого - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдинного реєстру досудових розслідувань за №12013220700000286 від 20 вересня 2013 року, щодо громадян:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дрогобич Львівської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 30.06.2005 року Дрогобицьким міським судом за ст. 206 ч. 2, ч. 1 ст. 122, ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців;

- 28.08.2008 року Ленінським судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі;

- 06.02.2012 року Дрогобицьким міськрайонний судом Львівської області за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185, ст. 395 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 років на підставі ст. 75 звільнений від відбування покарання з випробуванням - іспитовий строк 2 роки 6 місяців;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця Кіровського району м. Кіровське Донецької області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, котрий мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 17.03.1999 року Кіровським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 143 КК України (в ред. 1960 року) до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, в силу ст. 46-1 КК України виконання вироку відстрочено на 1 рік;

- 15.01.2001 року Київським районним судом м. Харкова за ст. 140 ч 2 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік, додаткова міра покарання - конфіскація майна;

- 19.01.2004 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ст. 15 ст. 185 ч 2, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців;

- 13.05.2004 року Северодонецьким міським судом Луганської області за ст. 185 ч 3, ч. 70 ч. 4 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць;

- 19.04.2006 року Київським районним судом м. Харкова за ст. 15 ч. 2 - ст. 185, ст. 185 ч 2, ст. 186 ч 2, ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у вигляді 5 років 3 місяців позбавлення волі; ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28.11.2006 року дії ОСОБА_4, перекваліфіковано з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України; по даному епізоду призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 роки, по сукупності злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ст. 15 ч. 2 ст. 185, ст. 186 ч 2 КК України призначено покарання у вигляді 5 років 3 міс. позбавлення волі, в силу ст. 71 КК України - з врахуванням приєднаної частини невідбутого покарання за вироком Северодонецького міського суду Луганської обл. остаточне покарання - у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці;

- 15 липня 2008 року Кіровським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 389, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 4 місяці;

- 14 грудня 2010 року Кіровським міським судом Донецької області за ст. 309 ч 1, ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки; 14 грудня 2012 року був звільнений у зв'язку з відбуванням покарання;

- 26.02.2013 року Кіровським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у вигляді 1 року обмеження волі;

- У провадженні Кіровського міського відділу Донецької області знаходилося кримінальне провадження № 12013050370000299 від 28.03.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України (ред. 2001 р.) у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 з 01 жовтня 2013 року вказане провадження перебуває у провадженні Кіровського міського суду Донецької області. Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 Кіровським міським відділом не обирався. Вироком цього суду від 06 листопада 2013 року ОСОБА_4 визнано винним за ст. 395 КК України і засуджено до покарання у вигляді арешту на строк два місяці. Відомості щодо набрання вироком законної сили відсутні (т.3 а.с. 26),

за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, -

встановив:

20 вересня 2013 року близько 12 години 35 хвилин, перебуваючи у приміському електропоїзді сполученням «ст. Лозова - ст. Дніпропетровськ» ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, за попередньою змовою з раніше знайомим гр. ОСОБА_4, який також перебував у стані алкогольного сп'яніння, побачивши провідника пасажирського вагону вказаного потягу гр. ОСОБА_7, здійснили напад на останнього, застосовуючи насильство, що було небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_7

Так, ОСОБА_3 захопив потерпілого передпліччям в області шиї, що призвело до обмеження нормального дихання гр. ОСОБА_7, що по обставинам даної події носило характер удушення, а ОСОБА_4 утримував руки потерпілого. Подолавши таким чином можливість супротиву потерпілого, вирвали з його рук, тобто відкрито заволоділи майном потерпілого у вигляді сумки, вартість якої в ході досудового слідства встановити не видалося можливим, з грошима у сумі 145 грн., та особистими документами потерпілого. Після вчинення злочину мали реальну змогу розпорядитися майном. Ці насильницькі дії відносяться до інших насильницьких дій, які не призвели до короткочасного розладу здоров'я або до незначної втрати працездатності, але були небезпечними у момент їх застосування для життя та здоров'я (як то визначено пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику в справах про злочини проти власності» - до насильства, що є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу).

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 ухилився від чіткої відповіді про те, чи визнає/не визнає, чи визнає частково себе винним, відповівши, що інцидент мав місце за який він, ОСОБА_3, готовий понести покарання у вигляді позбавлення волі на три-чотири роки.

Пояснив: 20.09.2013 року в 12 годин 35 хвилин їхав простою пасажирською електричкою Лозова - Дніпропетровськ, був у стані алкогольного сп'яніння. Прийшов провідник і у них виникла дискусія і непорозуміння, вони посварилися. Провідник побіг і привів ще двох: «Групу підтримки». Потім прибігли працівники міліції і всі разом доїхали до Павлограда, а їх перевезли поїздом в Лозову. Сказав, що злочин скоював сам, ОСОБА_4 раніше не знав, що слідчий та прокурор справу сфабрикували.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у висунутому звинуваченні не визнав, заперечивши, що не погрожували потерпілому із застосуванням насильства небезпечного для життя, при цьому пояснив, що дійсно 20 вересня 2013 року випивав спиртні напої. У м. Лозова здійснив посадку у електропоїзд, що їде до Дніпропетровська. В який вагон сів не пам'ятає.

Прокинувся від того, що потерпілий та ОСОБА_3 сварилися, вони кричали, емоційно себе вели.

Він не зрозумів, що це контролер, підійшов взяв його та виштовхнув, він побіг та почав кричати. ОСОБА_3 бігав в емоціях. Сумка - барсетка провідника лежала посерд вагону. Підняв сумку і зрозумів, що барсетка провідника - потерпілого. З сумкою вийшов у тамбур вагону, куди зайшов працівник міліції з потерпілим і ще одним чоловіком, сумку віддав працівнику міліції. Доїхали до Павлограда, в Павлограді їх, з ОСОБА_3, зустріли ще працівники міліції і перевезли до м. Лозова. Випив дві пляшки пива «міцного» і 100 гр. горілки.

В міліції розсадили по кабінетам. Він взагалі відмовився давати показання, наступного дня слідчий принесла повідомлення про підозру він також відмовився її отримувати.

Незважаючи на те, що вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України обвинувачені визнали частково, їх вина доводиться наданими та перевіреними в судовому засіданні наступними доказами:

Показаннями потерпілого ОСОБА_7, який у судовому засіданні пояснив: 20 вересня 2013 року працював провідником-кондуктором на поїзді № 6285 «Лозова - Дніпропетровськ». О 12 год. 35 хв. електропоїзд відправився від станції Лозова до станції Дніпропетровськ, через 5-7 хвилин він пішов перевіряти квитки у пасажирів. Пройшов три вагони, третій вагон був пустий. Зайшов в четвертий вагон. У вагоні знаходилося двоє чоловіків. Один зразу лежав на лавці, головою до центру вагона, ногами до вікна, а другий - сидів спиною до нього, ОСОБА_7, через два купе.

Підійшов спочатку до пасажира, що лежав, ОСОБА_4, запитав про квиток.

В цей час почав вставати другий пасажир - ОСОБА_3, він почав підходити на зустріч до нього, потерпілого. Він також пройшов трохи вперед від ОСОБА_4. Рухалися назустріч один одному. Він, ОСОБА_7, у ОСОБА_3 почав запитувати за проїзний квиток. ОСОБА_3 почав щось незрозуміле говорити, що везе брата і, що їм можна їхати безкоштовно. При цьому ОСОБА_3 взяв рукою за шию його, потерпілого. ОСОБА_3 подивився грізно. ОСОБА_3 був дуже п'яний. В цей момент, позаду, піднявся ОСОБА_4. Потерпілий повернувся на нього. ОСОБА_4 одразу ж сказав: «Дай 20 гривень». Очі у ОСОБА_4, як сприйняв потерпілий, були перелякані. ОСОБА_4 почав підходити ближче і ближче. Потерпілий не знав куди діватися, оскільки ОСОБА_3 знаходився зліва, по центральному ходу, рухався з голови потягу. ОСОБА_4 знаходився з правого боку по центральному ходу. Обоє почали до нього підходити. ОСОБА_4 говорив, що ми вори, ми можемо взагалі тебе вбити, ти що не розумієш. Вони перегородили вхід-вихід і наближалися ближче - та - ближче, з різних сторін, завівши його, потерпілого, між сидіннями. Близько підійшов ОСОБА_4. Він, ОСОБА_7, з переляку достав з карману гроші, не пам'ятає, скільки і тихенько в руку віддав гроші ОСОБА_4. ОСОБА_3 підійшов до нього, потерпілого, з правого боку.

ОСОБА_4 різким захватом руки захватив сумку-барсетку і сказав: «Давай, обтдавай сумку». Але він сумку не віддав, бо в ній були державні гроші, що пасажири викупили квитки, особисті документи. Пояснив, що дуже хвилювався за те, щоб не забрали нападники касовий апарат, бо він коштує вісім тисяч гривень і роботодавець буде утримувати вартість касового апарату із заробітної плати. Пояснив, що весь час оглядався, щоб якось вирватися від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тому, що було страшно за життя. Після цього, ОСОБА_3 різким захватом руки схватив за горло потерпілого і притиснув до сидіння, завалив прямо на сидіння так, що його, ОСОБА_7, шия притиснулася до спинки сидіння, також ОСОБА_3 наліг своєю вагою. Потерпілий намагався кричати, вириватися, але нічого не вдавалося. ОСОБА_4 в цей час спокійно сів на сидіння і почав виривати із рук сумку-барсетку. В цей час поїзд різко загальмував, ОСОБА_3 відкинуло в бік. Пояснив, що він, ОСОБА_7, в цей момент зреагував і відштовхнувся від сидіння, побіг, продовжуючи утримувати сумку-барсетку. Ручка відірвалася і збоку надірвалася, а він, потерпілий, встиг втекти.

Побіг в наступний вагон, який був пустий. Побіг у другий вагон де сиділи пасажири, перед цим він запам'ятав, що у другому вагоні сидів пасажир в формі прапорщика. Він прибіг у другий вагон та покликав на допомогу: «Допоможіть будь ласка, сумку забрали». Чоловік у формі зі своїм другом побігли, швидко зреагували, поспішили на допомогу. Коли забігли в тамбур - побачили, що ОСОБА_4 біля дверей розкрив всі молнії на барсетці його, потерпілого. Прапорщик забрав сумку-барсетку у ОСОБА_4 і передав йому, ОСОБА_7. ОСОБА_3 в цей час ходив по вагону. Прапорщик, пасажир та він, потерпілий, довезли нападників до станції Павлоград де їх забрали працівники міліції зі станції Лозова і провели процедуру оформлення злочину.

Пояснив, що під час огляду речових доказів, коли все сфотаргафувала слідчий ОСОБА_10, 20 вересня 2013 року, барсетку він поклав у пакет, документи в карман, приїхав додому і збагнув, що барсетку з пакетом десь забув.

Надав для огляду медичну книжку від 10.02.2009 року серія НОМЕР_2, яка знаходилася в барсетці; Посвідчення НОМЕР_1 видане 16.07.2010 року по охороні праці; Посвідчення пожежно-технічного мінімуму від 16.07.2010 року; гроші купюрами: одна 5 гривень, дві купюри по 20 гривень, одна купюра 50 гривень, двадцять купюр по 1 гривні і тридцять купюр по 2 гривні.

Також винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами:

Показаннями свідка ОСОБА_8, який у судовому засіданні пояснив: 20 вересня 2013 року слідував до місця роботи зі ст. Лозова до м. Павлограда на електропоїзді «Лозова - Дніпропетровськ», був у формі. Коли від'їхали від вокзалу, не доїжджаючи до платформи 936 км. У вагон забіг провідник та попрохав допомогти, сказав, що його пограбували, що двоє напали та забрали сумку.

Він - свідок, разом зі своїм знайомим - ОСОБА_9, пішли. Провідник пішов вперед, а вони позаду. В тамбурі стояв чоловік повернутий до дверей, і нишпорив у сумочці, провідник зупинився і сказав: «Ось, цей».

Він - свідок, сказав, що віддавай сумочку. Худорлявий мовчки віддав сумочку. Свідок віддав сумку провіднику і сказав подивися, чи все на місці. Провідник подивився і сказав, що все на місці. Свідок сказав, щоб худорлявий, ОСОБА_4, пішов в вагон і сів. Другий, той, що повнішої статури, почав розповідати, що вони їдуть в Дніпропетровськ. На ст. Павлоград нападників забрали співробітники міліції;

Показаннями свідка ОСОБА_9, який пояснив у судовому засіданні: Коли їхав електропоїздом з м. Лозова, десь, в двадцятих числах вересня 2013 року, електропоїзд відправився зі ст. Лозова о 12 год. 05 хвилин. Він їхав разом з другом ОСОБА_8, який працює в Павлограді, ОСОБА_8 був у формі. Вони сиділи в електропоїзді, десь 4 або 5 вагоні від хвоста. Проїжджаючи біля кладовища в м. Лозова, проходив провідник, запитав у них білети і пройшов далі. Хвилин через 20, перед платформою 936 км., в вагон прибіг провідник та попрохав допомогти, оскільки його пограбували. Він, ОСОБА_9, сказав другу: «Побігли». У наступному вагоні, в тамбурі стояв хлопець худої статури та порпався у сумці провідника. ОСОБА_8 взяв сумку та перебав провіднику, щоб той оглянув, чи все на місці. А хлопця попросили пройти в вагон, де був його друг повної статури. Нападники кричали: що треба, чому пристали.

Далі пояснив, що йому, свідку, треба було виходити на пл. 936 км., але на прохання ОСОБА_8, до ст. Павлоград поїхав, допомагаючи супроводжувати нападників. ОСОБА_8 викликав міліцію і на ст. Павлоград їх забрала міліція.

В кабінеті в міліції, той, що повної статури, почав погрожувати потерпілому. Потім швидким потягом їх доставили на ст. Лозова, де залізнична міліція, допитала;

Допитана у судовому засіданні за клопотанням прокурора слідчий ОСОБА_10 дала пояснення про те, що на досудовому слідстві будь-якого примусу до підозрюваних не застосовувалося, що ОСОБА_4 зразу назвався іншим прізвищем, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були забезпечені захистом - адвокат ОСОБА_5, за призначенням, здійснювала захист підозрюваних. Пояснила, що підозрювані відмовилися від підпису процесуальних документів, що засвідчено і підписом адвоката; що речові докази повернені потерпілому під розписку для відповідального зберігання, але сумка-барсетка загублена, бо потерпілий був дуже наляканим; що речові докази сфотографовано. На медичний огляд потерпілий не направлявся, так як від нього є заява, що він відмовляється від проведення судово-медичної експертизи;

- даними, що містяться у протоколі заяви про кримінальне правопорушення від 20 вересня 2013 року, де ОСОБА_7 вказав обставини вчинення злочину щодо нього, зазначивши про невідомих осіб, які з застосуванням фізичної сили та погрозами вбити заволоділи його майном (т. 1, а.с. 13-14);

- даними, які містяться у протоколі огляду місця події від 20 вересня 2013 року із фототаблицею, згідно якого було оглянуто місце скоєння злочину, речові докази (т. 1 а.с.8-12);

- даними, що містяться у постанові про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 20 вересня 2013 року, згідно якої виявлені і вилучені під час огляду місця події речові докази ( т.2 а.с. 26, 27);

- даними, що містяться у постанові про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 20 вересня 2013 року, згідно якої виявлені і вилучені речові докази під час огляду місця події, визнано речовими доказами, та приєднано до матеріалів справи (т. 2 а.с. 26);

- даними протоколу слідчого експерименту від 24 вересня 2013 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_7 детально розповів і показав при яких обставинах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було вчинено розбійний напад на потерпілого (т.1 а.с.182-189);

- даними протоколу слідчого експерименту від 21 жовтня 2013 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_7 детально розповів і показав при яких обставинах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було вчинено розбійний напад на потерпілого (т.2 а.с.20-23 );

- даними протоколу одночасного допиту осіб від 24 жовтня 2013 року свідка ОСОБА_9 та підозрюваного ОСОБА_3 (т.2 а.с. 28-31);

- даними протоколу одночасного допиту осіб від 25 жовтня 2013 року свідка ОСОБА_9, свідка ОСОБА_8 і потерпілого ОСОБА_7 (т.2 а.с.50-52);

- даними протоколу одночасного допиту осіб від 25 жовтня 2013 року підозрюваного ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_9 у присутності адвоката ОСОБА_5 (т.2 а.с.53-56);

- даними протоколу одночасного допиту осіб від 25 жовтня 2013 року підозрюваного ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_8 у присутності адвоката ОСОБА_5 (т.2 а.с.57-59);

- даними протоколу одночасного допиту осіб від 25 жовтня 2013 року підозрюваного ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_7 у присутності адвоката ОСОБА_5 (т.2 а.с.60-62);

- даними протоколу одночасного допиту осіб від 25 жовтня 2013 року підозрюваного ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_8 у присутності адвоката ОСОБА_5 (т.2 а.с.63-64);

- даними протоколу одночасного допиту осіб від 25 жовтня 2013 року підозрюваного ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_7 у присутності адвоката ОСОБА_5 (т.2 а.с.65-67).

Таким чином, суд вважає наведені вище докази достовірними, допустимими та достатніми для висновку про доведеність винуватості обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, а їх доводи про те, що вони не скоювали цей злочин, застосовуючи насильство та погрожували вбивством потерпілому, насильство є небезпечним для його життя, суд оцінює критично, так як вони повністю спростовуються показаннями потерпілого, які є логічними, послідовними та взаємно узгоджуються, а тому суд приймає показання потерпілого, вважає їх правдивими, які всебічно перевірені судом.

Крім того, дії підсудних були узгоджені, об'єднані єдиним умислом, з метою подолання опору ОСОБА_7

Такі дії обвинувачених, які вирізняються своєю узгодженістю та цілеспрямованістю, раптовістю та чітким спрямуванням на подолання опору потерпілого, негайне виявлення та вилучення матеріальних цінностей, підтверджують пояснення потерпілого про те, що у ситуації, що склалася, після застосованого підсудними фізичного насильства, у потерпілого склалося враження, що, якщо він протидіятиме нападаючим або не виконає їх вимог, ця погроза буде реалізована.

Спосіб вчинення злочину обвинуваченими свідчить про спрямованість умислу на напад з метою заволодіння чужим майном з застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя потерпілого, за попередньою мовчазною змовою групою осіб.

Доводи обвинувачених та їх захисників суд розцінює як такі, що дані з метою пом'якшення покарання та уникнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідальності за вчинене, а тому оцінює їх критично і не може прийняти до уваги, оскільки вони є надуманими, не логічними та спростовуються фактичними обставинами справи.

Суд вважає із достовірністю встановлені викладені обставини справи, а всі дії обвинувачених були злагоджені, цілеспрямовані на раптові та швидкі дії на місці вчинення злочину, майном розпорядились за власним розсудом.

Зібрані у справі докази, які здобуті слідством з дотриманням порядку, встановленого кримінально - процесуальним законодавством і досліджені в судовому засіданні, в сукупності, суд визнає їх достовірними, оскільки вони відповідають фактичним обставинам у справі, узгоджуються між собою, взаємно доповнюючи один одного, а тому, з урахуванням їх, на підставі аналізу цих доказів суд приходить до висновку про те, що винність підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в інкримінованому їм злочині, доведена і дає підстави для винесення обвинувального вироку щодо підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Оцінивши в сукупності докази, досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про повну доведеність винуватості підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого діяння і їх умисні дії, слід кваліфікувати за: ч. 2 ст. 187 КК України напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винних, обставини що пом'якшують і обтяжують покарання підсудних.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України підсудні скоїли тяжкий злочин.

При визначенні виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, обставини справи та особу підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4

При вивченні особистості підсудного ОСОБА_3 встановлено, що він не працює, не одружений, з середньо-спеціальною освітою, раніше судимий: 30.06.2005 року Дрогобицьким міським судом за ч. 2 ст. 206, ч. 1 ст. 122, ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців; 28.08.2008 року Ленінським судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі; 06.02.2012 року Дрогобицьким міськрайонний судом Львівської області за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185, ст. 395 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням іспитовий строк 2 роки 6 місяців;

на обліку у лікаря-психіатра не перебуває; перебуває на обліку у лікаря-нарколога з 2005 року з діагнозом «F10.24»; за місцем проживання характеризується негативно; не інвалід; на обліку в туберкульозному диспансері не перебуває; іншими хронічними і важкими захворюваннями не страждає; не є депутатом; не є учасником бойових дій в Афганістані; не є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС, невійськовозобов'язаний, неповнолітніх дітей та інших осіб на своєму утриманні не має (том 1 а.с. 154-173).

При вивченні особистості підсудного ОСОБА_4 встановлено, що він не працює, не одружений, раніше судимий: 17.03.1999 року Кіровським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 143 КК України (в ред. 1960 року) до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, в силу ст. 46-1 КК України виконання вироку відстрочити на 1 рік; 15.01.2001 року Київським районним судом м. Харкова за ст. 140 ч 2 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік, додаткова міра покарання - конфіскація майна; 19.01.2004 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ст. 15 ст. 185 ч 2, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців; 13.05.2004 року Северодонецьким міським судом Луганської області за ст. 185 ч 3, ч. 70 ч. 4 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць; 19.04.2006 року Київським районним судом м. Харкова за ст. 15 ч. 2 ст. 185, ст. 185 ч 2, ст. 186 ч 2, ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у вигляді 5 років 3 місяців позбавлення волі; ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28.11.2006 року дії ОСОБА_4, перекваліфікувати з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України; по даному епізоду призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, по сукупності злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ст. 15 ч. 2 - ст. 185, ст. 186 ч 2 КК України призначено покарання у вигляді 5 років 3 міс. позбавлення волі, в силу ст. 71 КК України - з врахуванням приєднаної частини невідбутого покарання за вироком Северодонецького міського суду Луганської обл. остаточне покарання - у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці; 15 липня 2008 року Кіровським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 389, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 4 місяці; 14 грудня 2010 року Кіровським міським судом Донецької області за ст. 309 ч 1, ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки позбавлення волі; 14 грудня 2012 року був звільнений у зв'язку з відбуванням покарання; 26.02.2013 року Кіровським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у вигляді 1 року обмеження волі; 06 листопада 2013 року Кіровським міським судом Донецької області за ст. 395 КК України, ст. 71 КК України остаточно призначено покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць, вирок не набрав законної сили (т.3 а.с. 26);

на обліку у лікаря-психіатра не перебуває; за місцем проживання характеризується негативно; не інвалід; на обліку в туберкульозному диспансері не перебуває; іншими хронічними і важкими захворюваннями не страждає; не є депутатом; не є учасником бойових дій в Афганістані; не є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС, невійськовозобов'язаний, неповнолітніх дітей та інших осіб на своєму утриманні не має (том 1 а.с. 83-131).

У відповідності зі ст.66 КК України обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_3, не встановлено.

У відповідності зі ст.67 КК України, обставинами, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3, суд визнає вчинення злочин у стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочину.

У відповідності зі ст.66 КК України обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_4, не встановлено.

У відповідності зі ст.67 КК України, обставинами, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_4, суд визнає вчинення злочин у стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочину.

Суд знаходить, що зазначені обставини, що не пом'якшують покарання підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у своїй сукупності, не є винятковими і не знижують істотно ступінь тяжкості вчиненого злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до підсудних ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.

У зв'язку з наявністю обтяжуючої покарання обставини, підстав для застосування підсудним ОСОБА_3 та ОСОБА_4 положень ст. 69-1 КК України у суду також немає.

З урахуванням викладеного, підвищеної суспільної небезпеки особи підсудних та тяжкості вчиненого, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можливо тільки в місцях позбавлення волі, тобто в умовах ізоляції від суспільства на певний строк в кримінально - виконавчій установі.

Суд призначає підсудним ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання в межах санкцій ч. 2 ст. 187 КК України.

Оскільки підсудний ОСОБА_3, вчинив злочин в період випробувального терміну, за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06.02.2012 року, - суд призначає покарання по даному вироку у відповідності зі ст.71 КК України за сукупністю вироків, приєднавши частково не відбуту частину покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06.02.2012 року (т. 1 а.с. 164-165).

Підстав для зміни запобіжного заходу підсудному ОСОБА_3 у суду немає.

Запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу, підсудному ОСОБА_3 залишити без змін - тримання під вартою.

Початок терміну відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 21.09.2013 року, згідно протоколу від 21 вересня 2013 року «Затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення» (т. 1 а.с. 138-139).

ОСОБА_4 відповідно до вироку Кіровського міського суду Донецької області від 06 листопада 2013 року за ст. 395 КК України, ст. 71 КК України остаточно призначено покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць, вирок законної сили не набрав. На підставі статті 72 ч.3 КК України даний вирок суд вважає за доцільне виконувати самостійно.

Підстав для зміни запобіжного заходу підсудному ОСОБА_4 у суду немає.

Запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу, підсудному ОСОБА_4 залишити без змін - тримання під вартою.

Початок терміну відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 21.09.2013 року, згідно протоколу від 21 вересня 2013 року «Затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення» (т. 1 а.с. 69-70).

Судові витрати відсутні.

Питання про речові докази вирішується на підставі ст.100 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд -

з а с у д и в:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією особисто належного майна.

На підставі ст.71 КК України, до новопризначеного покаранню суд частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 лютого 2012 року - у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі і остаточно призначає засудженому ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років 6 (шість) місців з конфіскацією особисто належного майна.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3, до набрання вироком в законної сили, залишити без змін - утримання під вартою.

Початок терміну відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 21 вересня 2013 року.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією особисто належного майна.

На підставі ч.3 ст. 72 КК України вирок Кіровського міського суду Донецької області від 06 листопада 2013 року за скоєння ОСОБА_4 злочину, передбаченого ст. 395 КК України, слід виконувати самостійно.

Речовий доказ - електронний носій інформації у вигляді диску NAN - TEX 52x700 mb 90 min на якому зберігається інформація щодо проведення слідчої дії - слідчого експерименту від 21 жовтня 2013 року (відео 04 хвилини 24 секунди розмір 149 МБ) - що знаходиться при матеріалах кримінального провадження №12013220700000286 від 20 вересня 2013 року (т. 2 а.с. 25), після набрання вироком законної сили, слід зберігати при матеріалах кримінального судового провадження.

Речові докази, а саме: сумку чорного кольору, у вигляді барсетки; посвідчення залізничника НОМЕР_3; медичну картку; посвідчення по охороні праці, посвідчення по пожежній безпеці; грошові кошти в сумі 145 (сто сорок п'ять) гривень, що передані на відповідальне зберігання під розписку потерпілому ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 27) - після набрання вироком законної сили залишити потерпілому.

Документи кримінального провадження №12013220700000286 від 20 вересня 2013 року, залишити у матеріалах кримінального судового провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений, з підстав передбачених статтею 394 КПК України до Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя: О. І. Горчакова