Справа № 466/2-28/11 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.

Провадження № 22-ц/783/7366/13 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія справи: 57

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Курій Н.М. і Крайник Н.П.,

при секретарі Данилик І.І.,

за участю за участю ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника Львівської міської ради-Партика Н.С., представника Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради-Цебрух Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 30 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: Львівська міська рада, Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, визнання будівництва самочинним, відшкодування матеріальної і моральної шкоди та позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5 до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_4, Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції про зміну часток в праві спільної часткової власності на житловий будинок, визнання права власності на частки в житловому будинку -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, третьої особи без самостійних вимог - Львівської міської ради про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та визнання будівництва житлового будинку самочинним.

В обґрунтування своїх вимог зазначав про те, що на підставі договору дарування від 12 червня 2007 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно йому на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. Вказаний будинок розташований на земельній ділянці, яка межує з земельною ділянкою та житловим будинком відповідача ОСОБА_3, що розташовані по АДРЕСА_2.

Тильна стіна його, позивача, житлового будинку виходить на земельну ділянку відповідача ОСОБА_3

В 2007 році відповідач ОСОБА_3 став проводити земельні роботи біля стіни його будинку на своїй земельній ділянці та споруджувати підпірну стінку та побудова цієї підпірної стінки здійснюється без його, як суміжного землекористувача, згоди.

Внаслідок даних робіт з вини відповідача в стінах його будинку утворилися тріщини та став осідати фундамент. Він, ОСОБА_4, звернувся до ОСОБА_3 про припинення будівельних робіт і приведення земельної ділянки в попередній стан, однак останній в категоричній формі відмовився це зробити.

У зв'язку з цим ним була викликана комісія з представників ЛКП «Варшавське-407», яка констатувала факт самочинного будівництва ОСОБА_3 підпірної стінки та 25 квітня 2007 року будо складено протокол про вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 150 КУпАП.

Листом ЛКП «Варшавське-407» від 15 травня 2007 року його було повідомлено, що станом на 14 травня 2007 року підпірну стінку збудовано та самочинне будівництво припинено.

Однак, відповідач ОСОБА_3 продовжує будівництво будинку, а саме: заклав фундамент із залізобетонних блоків, завіз будівельні матеріали та мурує стіни житлового будинку. Таке будівництво проводиться ним з порушенням вимог ст.376 ЦК України, оскільки земельна ділянка для будівництва не відводилась, немає належного дозволу та проекту будівництва.

Такими діями відповідач ОСОБА_3 чинить йому перешкоди в користуванні і обслуговуванні свого будинку, спричиняє його пошкодження, оскільки будівництво здійснюється впритул до його будинку з істотним порушенням будівельних норм і правил. Наслідком такого самочинного будівництва є пошкоджені стіни і фундамент його, ОСОБА_4, житлового будинку.

З огляду на такі факти просив постановити рішення, яким зобов'язати відповідача ОСОБА_3 не чинити йому перешкод в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1, визнати будівництво житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 самочинним та зобов'язати ОСОБА_3 знести його за власні кошти.

В ході судового розгляду до участі в справі було залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог - Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради та Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області.

У травні 2008 року ОСОБА_3, від імені якого діяла адвокат ОСОБА_14, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, залученого до участі в справі в якості співвідповідача Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі - ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»), третьої особи без самостійних вимог - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, в якому, з урахуванням поданих в липні 2008 року уточнень, просив постановити рішення, яким змінити частки співвласників вправі спільної часткової власності на житловий будинок по АДРЕСА_2, визнавши за ним право власності на 81/100 частин будинку (площею 165,6 кв.м), гараж (Г-1), літню кухню (Г), а за ОСОБА_5 - право власності на 19/100 частин цього будинку та зобов'язати ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» провести реєстрацію права власності на такі частки.

Як на підставу своїх вимог зазначав, що на підставі свідоцтва про право на спадщину йому належить 1/2 частина житлового будинку по АДРЕСА_2. Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 462252, виданий на підставі ухвали Львівської міської ради № 3093 від 26 січня 2006 року, він також є власником земельної ділянки, на якій розташований даний будинок.

У 1980-х роках ним, ОСОБА_3, після отримання свідоцтва про право на спадщину було здійснено реконструкцію вказаного будинку з прибудовою, надбудовою, мансардою, літньою кухнею та гаражем. Зазначена реконструкція проведена згідно проекту, який розроблений НПФ «Галпроект» та на даний час є закінченим будівництвом. Відповідно до висновку спеціаліста-будівельника ТзОВ «ГАЛ-СВІТ» проведена реконструкція не суперечить вимогам діючих ДБН України і будинок придатний до експлуатації.

Здати реконструйований об'єкт в експлуатацію в адміністративному порядку через державну приймальну комісію він, ОСОБА_3 не може, оскільки інша 1/2 частина цього будинку на підставі реєстраційного посвідчення, яке видане на підставі договору довічного утримання, належить ОСОБА_5 та остання не бажає звертатись в адміністрацію для узаконення, хоч фактичного спору між ними немає.

Така позиція ОСОБА_5 унеможливлює узаконення проведеної ним реконструкції, а тому він вимушений звернутись в суд.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 10 липня 2008 року вищевказаний позов ОСОБА_3 було задоволено повністю.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 09 квітня 2009 року було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4, вищевказане рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 липня 2008 року скасоване з мотивів незалучення до участі в справі ОСОБА_4 та справу передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 18 червня 2009 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог - Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Інспекції Держархбудконтролю у Львівській області про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, визнання будівництва самочинним та позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третьої особи без самостійних вимог - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про зміну часток в праві спільної часткової власності і визнання права власності було об'єднано в одне провадження.

В процесі судового розгляду справи позивач ОСОБА_4 неодноразово, а саме, в липні 2009 року, в березні 2011 року, в липні 2011 року та в квітні 2012 року уточнював та доповнював свої позовні вимоги. В своїх остаточних позовних вимогах від 03 квітня 2012 року просить постановити рішення, яким:

- зобов'язати відповідача ОСОБА_3 не чинити йому перешкод в користуванні належним йому на праві приватної власності житловим будинком, що знаходиться по АДРЕСА_1, а саме: зобов'язати його знести самовільно збудований сарай, якого не має в плані земельної ділянки, що стоїть впритул до сітки на межі земельних ділянок (на відстані 18,7м від кута його будинку), очистити земельну ділянку, що межує з його земельною ділянкою від листа бляхи, який стоїть на куті його будинку, від металобрухту, залишків покрівельної бляхи, металевих труб, старих дощок, брусів та інших залишків відходів будматеріалів;

- визнати самочинною реконструкції будинку АДРЕСА_2, літньої кухні, позначеної на плані земельної ділянки літерою «Г», гаражу під цією літньою кухнею, позначеного на плані земельної ділянки літерою «Г-1», господарської споруди, що значиться під літерою «Д», вбиральні, що значиться під літерою «Ж»;

- зобов'язати відповідача ОСОБА_3 знести всі вищевказані господарські споруди за власні кошти, а самочинно реконструйований житловий будинок привести до попереднього стану, яким він був до реконструкції до 2000 року, а саме: зобов'язати його за власні кошти знести добудований другий поверх будинку та мансарду над цим другим поверхом, які створюють істотне затінення його земельної ділянки, залишивши на стіні цього будинку на першому поверсі два вікна та двоє дверей, які були до реконструкції та виходять на його зе мельну ділянку;

- стягнути з відповідача ОСОБА_3 в його користь завдані матеріальні збитки на суму 772 грн., моральну шкоду в розмірі 250 000 грн., а також понесені судові витрати в справі по оплаті державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, за проведення будівельно-технічної експертизи, послуги банку і за надання правової допомоги.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 30 вересня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано самочинними реконструкції будинку АДРЕСА_2, літньої кухні, позначеної на плані земельної ділянки літерою «Г», гаражу під цією літньою кухнею, позначеного на плані земельної ділянки літерою «Г-1», господарської споруди, що значиться під літерою «Д», вбиральні, що значиться під літерою «Ж», які провів ОСОБА_3. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 - відмовлено у зв'язку з їх безпідставністю.

У задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про зміну часток в праві спільної часткової власності на житловий будинок та визнання права власності на частки в житловому будинку - відмовлено у зв'язку з його безпідставністю.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в користь експерта ОСОБА_8 по 600,00 грн. (шістсот гривень) в якості оплати за виконану роботу та на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржили ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

ОСОБА_4 з рішенням суду не погоджується частково. Вважає, що суд не повно з"ясував обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення по даній справі, які суд вважає встановленими, а також висновки суду не відповідають обставинам по справі. Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30.09.2013 року скасувати в частині відмови у його позові до ОСОБА_3 про:

- зобов'язання відповідача ОСОБА_3 не чинити йому перешкод в користуванні належним йому на праві приватної власності житловим будинком, що знаходиться по АДРЕСА_1, а саме : зобов'язати знести самовільно збудований сарай, якого немає в плані земельної ділянки, що стоїть впритул до сітки на межі земельних ділянок (на відстані 18,7м від кута його будинку), очистити земельну ділянку, що межує з його земельною ділянкою від листа бляхи, який стоїть на куті його будинку, від металобрухту, залишків покрівельної бляхи, металевих труб, старих дощок, брусів та інших залишків відходів будматеріалів;

- зобов'язання відповідача ОСОБА_3 знести літню кухню, позначену на плані земельної ділянки літерою "Г", гаражу під цією літньою кухнею, позначеного на плані земельної ділянки літерою "Г-1", господарської споруди, що значиться під літерою "Д", вбиральні, що значиться під літерою "Ж" за власні кошти, а саме зобов'язати його за власні кошти знести добудований другий поверх будинку і мансарду над цим другим поверхом, які створюють істотне затіненя його земельної ділянки, залишивши на стіні цього будинку на першому поверсі два вікна та двоє дверей, які були до реконструкції та виходять на земельну ділянку ОСОБА_4;

- стягнення з відповідача ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 завданих йому матеріальних збитки на суму 772 грн., моральної шкоди в розмірі 250000 грн., а також понесених судові витрати по справі по оплаті держ. мита, на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, за проведення будівельно-технічної експертизи, послуг банку і за надання правової допомоги;

- стягнення з ОСОБА_4 в користь експерта ОСОБА_8 600 (шістьсот) грн. в якості оплати за виконану роботу та компенсацію витрат пов'язаних з викликом до суду та направити справу на новий розгляд.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 і ОСОБА_5 просять скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 30.09.2013 року в частині відмови їм в позові про визнання права власності на будинок та стягнення з ОСОБА_3 600 грн.за послуги експерта та в цій частині постановити нове рішення в задоволенні позову та віднесення всіх витрат за послуги експерта на ОСОБА_4 Скасувати ухвалу від 09.10.2008 року та ухвалу від 30.07.2012 року про забезпечення позову. Вважають, рішення суду в частині відмови їм в позові постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає до скасування з підстав передбачених вимогами ст. 309 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та ОСОБА_4 слід задовольнити частково із наступних підстав.

У відповідності до вимог ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частина 2 ст.376 ЦК України передбачає, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно з вимогами ч.4 ст.376 ЦК України, якщо власник(користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У відповідності до вимог ст.ст.11,60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 проживає в житловому будинку АДРЕСА_1, який розташований на межі земельної ділянки з будинковолодінням АДРЕСА_2, де проживає сім»я відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_5

В кінці 1950-х і до початку 1970-х років на місці вказаного будинку існував сарай, який батьком ОСОБА_4-ОСОБА_9- власником будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 було переобладнано в літню кухню. В 1980-роках ОСОБА_9 в своєму будинковолодінні було проведено самовільне будівництво, а саме: в подвір'ї будинку побудовано сарай розміром 5,0м х 2,5м та проведено реконструкцію вищевказаної літньої кухні під житловий будинок. Рішенням виконкому Шевченківської районної Ради народних депутатів м.Львова № 583 від 12 грудня 1989 року «Про самовільне будівництво» вирішено погодитись з будівництвом сараю та реконструкцією літньої кухні під житловий будинок та затверджено акт про закінчення будівництва і ведення в експлуатацію реконструйованої літньої кухні під житловий будинок, вирішено видати документ про право власності та цьому побудованому будинку присвоєно АДРЕСА_1. У вищевказаному рішенні зазначено, що комісією по боротьбі з самовільним будівництвом встановлено, що власник будинку ОСОБА_9 в подвір'ї будинку побудував сарай розміром 5,0х2,5м і провів реконструкцію літньої кухні розміром 7,0 х9,0м під жилий будинок, який складається з 2-х кімнат пл. 37,9 кв.м, кухні 12,5 кв.м, двох коридорів 7,6 кв.м, 4,0 кв.м, ванної 2,4 кв.м, туалету 1,45 кв.м і сходової клітки 9,7 кв.м. Проживає сім'я з 3-х осіб (він, дружина, син). На підставі вищевказаного рішення виконкомом Шевченківської районної Ради народних депутатів м.Львова 02 січня 1991 року ОСОБА_9 видано свідоцтво на право власності на жилий будинок, в якому зазначено, що будинковолодіння з приналежними до нього будівлями та спорудами, що розташоване по АДРЕСА_1, в цілому належить йому на праві особистої власності. Вищевказане свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок зареєстроване у Львівському міжміському бюро технічної інвентаризації та записано в реєстрову книгу № 27 за реєстровим № 4112. 10 лютого 2000 року Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради за результатами розгляду заяви ОСОБА_9 видано розпорядження №117 «Про присвоєння поштової адреси», згідно з яким новозбудованому індивідуальному житловому будинку по АДРЕСА_1. 23 квітня 2007 року управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради видано наказ №75-Ж-Ш «Про оформлення права власності на житлові будинки». Відповідно до цього наказу на підставі заяви та поданих документів ОСОБА_9 оформлено право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, який складається з 3-х житлових кімнат площею 72,2 кв.м, загальна площа 114,5 кв.м, всього по будинку 145,3 кв.м, на сарай під літерою «Г» та видано відповідне свідоцтво про право власності на житловий будинок, яке було зареєстроване в ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 04 червня 2007 року за реєстровим номером 19084870.

12 червня 2007 року між ОСОБА_9 і ОСОБА_4 укладено договір дарування будинку, за умовами якого ОСОБА_9 подарував, а ОСОБА_4 прийняв у дар вищевказаний житловий будинок АДРЕСА_1 зі всіма приналежними до нього господарським будівлями та спорудами. Вищезазначений договір дарування будинку посвідчений державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори Бігальською М.-М.Ю., зареєстрований в реєстрі за №1-1216 та на його підставі позивачу ОСОБА_4 26 вересня 2007 року ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» було видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Окрім цього, судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є співвласниками будинку АДРЕСА_2. В минулому вказаний будинок на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори 26 червня 1958 року та висновку про реєстрацію будинковолодіння від 14 жовтня 1965 року належав батькові ОСОБА_3-ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11 помер та після його смерті вищевказаний житловий будинок з усіма приналежними до нього господарськими будівлями в рівних частках успадкували його син ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_12, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 24 листопада 1972 року, яке було видано державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори. 14 червня 1983 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 укладено договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_12 передала у власність ОСОБА_5 належну їй 1/2 частину будинку разом з відповідною частиною приналежних до нього господарських будівель по АДРЕСА_2, а остання взяла на себе обов'язок утримувати ОСОБА_12 надавати їй необхідне харчування, одяг та ін. На час укладення цього договору будинок АДРЕСА_2 складався в цілому з 3-х кімнат площею 47,90 кв.м та кухні, разом з господарським будівлями (літня кухня, два сараї, дві вбиральні, криниця). На підставі цього договору довічного утримання Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 27 червня 1983 року видано реєстраційне посвідчення про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною приналежних до нього господарських будівель по АДРЕСА_2.

Судом встановлено, що на теперішній час ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є співвласниками по 1/2 частині вищевказаного будинку з відповідною частиною приналежних до нього господарських будівель. Даний будинок розташований на земельній ділянці площею 0, 0838 га, яка ухвалою Львівської міської ради № 3093 від 26 січня 2006 року передана ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в спільну сумісну приватну власність.

Як вбачається з матеріалів відповідачем ОСОБА_3, ОСОБА_5 самочинно проведено реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_2, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок, який виготовлений ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 18 квітня 2008 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 добудовано житлову надбудову А1-2, мансарду (Мс), сіни (а2-1), сіни (а1-1), літню кухню (Г), гараж (Г-1), а ОСОБА_5 - добудовано сіни (а3-1), житлову кімната (1-3), мезонін (1-5).

Окрім цього, ОСОБА_3 проведено реконструкцію літньої кухні, яка розташована впритул до самовільно побудованого на місці літньої кухні будинку АДРЕСА_1, в якому проживає позивач ОСОБА_4 Зокрема, ОСОБА_3 будівлі літньої кухні, позначеної на плані земельної ділянки літерою «Г», під якою розташований гараж «Г-1», замінив дерев'яне перекриття на залізобетонне та обмурував дві стіни.

Факт проведення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 самочинного будівництва підтверджується долученими до матеріалів справи копіями технічних паспортів на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_2 за 2003 та 2008 р.р. /т.4 а.с.128-135/, оригінали яких були оглянуті судом першої інстанції..

Задоволюючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, районний суд виходив з того, що реконструкції будинку АДРЕСА_2, літньої кухні, позначеної на плані земельної ділянки літерою «Г», гаражу під цією літньою кухнею, позначеного на плані земельної ділянки літерою «Г-1», господарської споруди, що значиться під літерою «Д», вбиральні, що значиться під літерою «Ж», які провів відповідач ОСОБА_3 є самочинним будівництвом.

Однак з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погодитися не може виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Обраний позивачем ОСОБА_4 спосіб захисту свого права не передбачений як ст.16 ЦК України, так і іншими нормативними актами, оскільки таке будівництво є самочинним в силу Закону України "Про містобудування" та визнання такого самочинним в судовому порядку не виманається.

А відтак, суд першої інстанції визначаючи самочинними реконструкції будинку АДРЕСА_2, літньої кухні, позначеної на плані земельної ділянки літерою «Г», гаражу під цією літньою кухнею, позначеного на плані земельної ділянки літерою «Г-1», господарської споруди, що значиться під літерою «Д», вбиральні, що значиться під літерою «Ж», які провів ОСОБА_3 прийшов до помилкового висновку.

Окрім цього, суд не врахував положень Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», зазначено, що, вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

За наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що в тій частині рішення Шевченківського районного суду м.Львова слід скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

В решті рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 30 вересня 2013 року слід залишити без змін, поскільки суд першої інстанції вірно встановив характер спірних правовідносин та правильно застосував матеріальний закон.

Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 треті особи: Львівська міська рада, Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, визнання будівництва самочинним, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, а також відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_5 до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_4, Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції про зміну часток в праві спільної часткової власності на житловий будинок, визнання права власності на частки в житловому будинку, заходи забезпечення позову, що були застосовані судом ухвалами від 09 жовтня 2008 року та від 30 липня 2012 року слід скасувати у відповідності до вимог ч.6 ст.154 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст.314, ст. ст.316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 30 вересня 2013 року - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 30 вересня 2013 року в частині визнання самочинними реконструкції будинку АДРЕСА_2, літньої кухні, позначеної на плані земельної ділянки літерою "Г", гаражу під цією літньою кухнею, позначеного на плані земельної ділянки літерою "Г-1", господарської споруди, що значиться під літерою "Д", вбиральні, що значаться під літерою "Ж", які провів ОСОБА_3 - відмовити.

В решті рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 30 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвали Шевченківського районного суду міста Львова від 09 жовтня 2008 року та від 30 липня 2012 року про забезпечення позову - скасувати.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.М. Курій

Н.П. Крайник