АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа № 645/5395/2013 Головуючий
Провадження№22-ц/790/7423/2013 1-ї інстанції: Алтухова О.Ю. Категорія: житлові Доповідач: Трішкова І.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 грудня 2013 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Трішкової І.Ю.,
суддів: - Пилипчук Н.П., Кірсанової Л.І.,
при секретарі - Гребенщиковій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 15 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи - Фрунзенський районний відділ у м.Харкові Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6 про визнання права власності на ? частину квартири,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з зазначеним позовом і просила усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування вищезазначеним житловим приміщенням та зняти її з реєстраційного обліку за даною адресою, посилаючись на те, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. У даній квартирі зареєстровані: ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 В квартиру відповідачка вселилася на правах невістки власника, а в 2011 році покинула чоловіка та виїхала до іншого місця проживання. 12 серпня 2013 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 розірвано. Таким чином, відповідач ОСОБА_4 не проживає з 2011 року у спірній квартирі, не користується житловим приміщенням, її речі у квартирі відсутні, оплату комунальних послуг вона не здійснює.
Відповідач ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що з ОСОБА_6 вона перебувала у шлюбі з 05.10. 2002 року по 12.08.2013 року. Приблизно у травні 2003 року вони з чоловіком на спільні кошти придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, право власності було зареєстровано за ОСОБА_6 У 2004 році вони з чоловіком вирішили переїхати на постійне місце проживання в м. Харків, у зв'язку із чим в березні 2004 року квартира у м. Першотравенську була продана, а 20 листопада 2004 року придбана квартира АДРЕСА_1. Лише після розірвання шлюбу з ОСОБА_6 ОСОБА_4 дізналася, що мати колишнього чоловіка ОСОБА_5 за довіреністю продала квартиру АДРЕСА_1, а за отримані кошти придбала спірну квартиру.
ОСОБА_4 вважала, що спірна квартира є спільним майном подружжя, а тому їй належить ? частина зазначеної квартири.
ОСОБА_5 проти зустрічного позову заперечувала.
Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 15 жовтня 2013 року позов ОСОБА_5 задоволений.
Усунуті перешкоди у користуванні ОСОБА_5 квартирою АДРЕСА_1
ОСОБА_4 визнано, такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та знята з реєстраційного обліку за даною адресою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 і задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_4 в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; на недоведеність обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильну оцінку наданих доказів.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору купівлі - продажу від 20 листопада 2004 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_5.
У зазначеній вище квартирі зареєстровані: ОСОБА_6 (син позивачки), ОСОБА_4 (невістка позивачки), ОСОБА_7 (онука позивачки).
Шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 розірвано заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2013 року.
ОСОБА_4 наполягала на тому, що спірна квартира є власністю подружжя, а тому їй повинно належати ? частина спірної квартири. Свої вимоги ОСОБА_4 обґрунтовувала тим, що спірна квартира АДРЕСА_1 була придбала ОСОБА_5 частково за кошти, отримані від реалізації квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до договору купівлі - продажу від 20 листопада 2004 року квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_5 за 45 900,00 грн.
З договору купівлі-продажу квартири від 28 жовтня 2005 року вбачається, що квартира АДРЕСА_1 була продана ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_6, - ОСОБА_8. за 18 000,00 грн.
Тобто спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_5 до реалізації квартири АДРЕСА_1 і за ціну значно перевищуючу вартість останньої квартири.
Згідно положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
ОСОБА_4 не надала суду жодних доказів, які б свідчили про те, що спірна квартира придбана подружжям, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на частину спірної квартири.
Але судова колегія не може погодитись з висновком суду в частині визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування спірною квартирою.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що на час ухвалення рішення суду відповідачка не проживала у спірній квартири без поважних причин понад 6 місяців.
З таким висновком суду не можна погодитись.
Позивач у позовній заяві стверджувала, що ОСОБА_4 у спірній квартирі не проживає з 2011 року, відповідачка ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що остаточно покинула спірну квартиру у січні 2013 року через те, що ОСОБА_6 створював для неї умови неможливості проживання у квартирі АДРЕСА_1 не пускав до квартири, замінив на дверях замки.
Допитані у судовому засіданні за клопотанням ОСОБА_4 свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 пояснили, що ОСОБА_6 створював для ОСОБА_4 умови, в яких вона не могла проживати у квартирі.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_5 не заперечувала, що ОСОБА_4 забрала всі свої речі зі спірної квартири у січні 2013 року.
Відповідно до ст.71 Житлового кодексу України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад 6 місяців.
До суду з позовом про визнання такою, що втратила право користування квартирою, ОСОБА_5 звернулась у червні 2013 року, тобто до спливу 6 місячного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 була прописана у спірній квартирі як член сім'ї власника квартири - невістка власника.
Відповідно до ст.405 ЦК України члени сім'ї власника, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік.
У зв'язку з наведеним судова колегія вважає, що позов про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, заявлений передчасно, а тому у суда не було підстав для задоволення цього позову.
З огляду на наведене рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.303,307,309,314 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 15 жовтня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 скасувати.
ОСОБА_5 відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування квартирою.
В інший частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: