№ справи:109/2606/2013-ц Головуючий суду першої інстанції:Шукальський В.В.

№ провадження:22-ц/190/6961/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Сокола В.С.

суддів:Болотова Є.В., Пономарнеко А.В.

при секретарі:Урденко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення матеріальних збитків, за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на рішення Красногвардійського районного суду АРК від 23 вересня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 р. позивач звернувся до суду із вище зазначеним позовом, просив стягнути із ОСОБА_8 3563 грн. і із ОСОБА_7 3162 грн. матеріальної шкоди, розподілити судові витрати. В обґрунтування вимог вказав на завдання відповідачками - продавцями магазину, з якими укладено договори про повну матеріальну відповідальність, при виконанні трудових обов'язків шкоди.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю. Вказує на неправильну оцінку наданих доказів і неврахування того, що чинним законодавством не передбачено ведення ним, як фізичною особою - підприємцем, бухгалтерського обліку, нероз'яснення судом наслідків не проведення судової бухгалтерської експертизи.

В засіданні апеляційного суду представник відповідачок ОСОБА_9 і представник ОСОБА_8 ОСОБА_10 просили скаргу відхилити за необґрунтованістю доводів.

Позивач, будучи оповіщеним у встановленому порядку про час і місце судового розгляду (а.с. 73- рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення), до суду не з'явився, ніяких клопотань не заявив. Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України суд переглянув справу за його відсутності, визнавши причину неявки неповажною.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією, відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей (п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України).

Стаття 135-1 КЗпП України встановлює, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" від 29.12.1992 р. № 14 (зі змінами, внесеними постановою від 28.03.1997 № 3 та від 03.12.1997 р. № 12) роз'яснив, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП України), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" від 12.09.1991 р. № 1545 визначено, що на території України діють законодавчі акти СРСР, якщо вони не суперечать законодавству України.

Відповідно до Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємство, установа, організація можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.1977 № 447/24, робота відповідачок продавцями належить до категорії працівників (за займаною посадою і виконаною роботою), з якими повинен укладатися письмовий договір про повну матеріальну відповідальність.

Судом установлено, що ОСОБА_8 17 травня 2012 р. уклала трудовий договір із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, відповідно до якого повинна була в виконувати обов'язки продавця по реалізації, охороні і забезпеченню цілісності товару і товарно - матеріальних цінностей, 7 травня 2012 р. сторони підписали договір про повну матеріальну відповідальність (а.с. 8, 35).

ОСОБА_7 трудовий договір не укладала, але 17 травня 2012 р. також підписала договір про повну матеріальну відповідальність (а.с. 6), роботодавець допустив її до роботи і вона виконувала ті ж самі обов'язки продавця, як і ОСОБА_8

Таким чином, з урахуванням наведеного ОСОБА_7 також являється особою, яка при виконанні трудових обов'язків продавця, могла завдати позивачеві матеріальну шкоду.

На підтвердження 6726 грн. загального розміру матеріальних збитків за станом на 03 березня 2013 р. позивач надав суду зведену таблицю проведення ревізій з 16 травня 2012 р. по 03 березня 2013 р. (а.с. 12) і 4 зошити (не прошиті, не пронумеровані, не скріплені печаткою), у яких, за його словами, відповідачки власноручно записували рух товару, у т.ч. реалізованого, але за який покупці гроші не платили, тобто маються на увазі їх винні дії.

Зведена таблиця і записи у зошитах жодною із сторін не підписані, інвентаризаційні відомості, на які ідуть посилання у позові, судам не надані.

Доводи скарги про неврахування того, що чинним законодавством не передбачено ведення апелянтом, як фізичною особою - підприємцем, бухгалтерського обліку висновку суду не спростовують, оскільки при даних правовідносинах сторін надані докази являються неналежними доказами на підтвердження винних дій відповідачок, якими ОСОБА_6 було заподіяно матеріальну шкоду.

Таким чином і доводи про неправильну оцінку наданих доказів являються безпідставними.

Доводи щодо нероз'яснення судом наслідків не проведення судової бухгалтерської експертизи являються також безпідставними, оскільки матеріали справи, і про що зазначено у тексті оскаржуваного рішення суду, містять достатньо даних про виконання судом положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України у цій частині, скарга не містить посилань на необхідність проведення такої експертизи і апеляційним судом дане питання не вирішувалось.

До апеляційної скарги додано висновок спеціаліста про розмір спірної недостачі, який не відповідає вимогам, які звичайно ставляться до такого роду документів. Так, наприклад, спеціаліст наводить, що записи звірені з наданими накладними, однак не наводить дані щодо цих накладних і т.п. Крім того, апелянт не надає даних, за якими причинами даний доказ не надано суду першої інстанції з урахуванням виконання судом положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України (про що зазначено вище) і не наводить мотиви необхідності оцінки даного доказу апеляційним судом у порядку ч. 2 ст. 303 ЦПК України.

Таким чином, відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення суду без змін суті, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 312 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду АРК від 23 вересня 2013 року

залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: