№ справи:121/6477/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Цалко А.А.
№ провадження:22-ц/190/6460/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Сокола В.С.,
суддів:Болотова Є.В., Пономаренко А.В.
при секретарі:Боголюбова Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» про зобов'язання виконати дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду АРК від 11 вересня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
04 серпня 2013 р. ОСОБА_6, посилаючись на ст. 1163, 1164 ЦК України, п. б ч. 1 ст. 112 ЗК України, п. 8.56 ДБН 360-92**, п. 4.3.15 НПАОП 0.00-1.20-98 «Правил безпеки систем газопостачання України», звернулась до суду із зазначеним позовом, просила зобов'язати ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» здійснити перенос підземного газопроводу середнього тиску діаметром 426 мм, розташований за адресою АДРЕСА_1 на відстань, безпечну для життя, шляхом прокладки надземного газопроводу. В обґрунтування вимог вказала, що є власницею АДРЕСА_1, на відстані 0,3 м. від вказаного будинку, а саме від приміщення літер «а6», у порушення вимог п. б ч. 1 ст. 112 ЗК України, п. 8.56 ДБН 360-92**, п. 4.3.15 НПАОП 0.00-1.20-98 «Правил безпеки систем газопостачання України» проходить газопровід середнього тиску діаметром 426 мм, який є власністю відповідача. Вважає, що знаходження у безпосередній близькості газопроводу середнього тиску діаметром 426 мм загрожує її життю, життю її родини та невизначеному колу осіб.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказала, що сарай літер «М», який після реконструкції став значиться як літер «а6» існував на час будівництва газопроводу, що підтверджується копією виконавчо-технічної документації, копія якого засвідчена Ялтинським управлінням експлуатації газового господарства, де сарай літер «М» визначено як «КН», та матеріалами БТІ станом на 10 липня 1949 р. Також вказує, що зі свідоцтва про право власності вбачається що нею було зроблено реєстрацію реконструкції сараю «М» в літ «а6», тому судом зроблено невірний висновок літер «а6» не введено в експлуатацію. Також вказала що безпідставним є посилання суду на рішення Апеляційного суду АРК від 07 червня 2012 року, яким задоволено позов відповідача до неї з інших підстав. Посилається на те, що суд першої інстанції відхилився від розгляду предмету позову.
В засідання апеляційного суду АРК сторони, будучи оповіщеними у встановленому порядку про час і місце судового розгляду (а.с. 96-97 - рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення), до суду не з'явились. Від представника ОСОБА_6 ОСОБА_7 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з представництвом у іншій справі. Ухвалою Апеляційного суду АРК клопотання залишено без задоволення, визнана причина неявки неповажною, оскільки даний представник сторони за дорученням прийняв на себе добровільно виконувати обов'язки представника, а тому виконувати одне представництво на шкоду іншому являє собою порушення прав сторони. Крім того, сама ОСОБА_6 також до суду не з'явилась, заяви про відкладення розгляду справи не подавала, про причину своєї неявки суд не повідомила, тому судом також визнана причина її неявки неповажною. Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України суд переглянув справу за відсутності сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_6 є власником АДРЕСА_1.
Так, згідно договору купівлі-продажу частки будинку від 08 вересня 1992 р. позивач придбала 88/100 частки будинку за вказаною адресою (а.с.5).
14 листопада 1994 р. Ялтинським УЕГГ був узгоджений проект газифікації квартир ОСОБА_6, в якому відображена схема газопроводу (а.с.73).
26 квітня 1995 р. згідно рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради народних депутатів позивачці надано дозвіл на реконструкцію вказаної квартири з прибудовою житлових кімнат, зобов'язано провести реєстрацію будівель після реконструкції (а.с.63).
ОСОБА_6 розробила проект реконструкції сараю з прибудовою житлових кімнат (а.с.65).
На підставі рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради АРК від 12 жовтня 2011 р. виділено житловий будинок літер «А» із складу домоволодіння АДРЕСА_1, оформлено право власності на житловий будинок за позивачкою, видано свідоцтво № 2688 про право власності, отримано позивачкою технічний паспорт (а.с.8-17).
Згідно робочого проекту, який зареєстрований в Ялтинському УЕГГ № 17/135-ГС газопостачання квартири було запроектовано через регуляторну установку з РДГД-20 від підземного газопроводу середнього тиску діаметром 426 мм. Місцезнаходження підземного газопроводу середнього тиску діаметром 426 мм, згідно вимог робочого проекту, необхідно було уточнити при проведенні земляних робіт. Остаточно підключення будинку виконано від надземного газопроводу низького тиску, оскільки в робочий проект внесені зміни, уточнення місце розташування підземного газопроводу середнього тиску не виконано.
Побудовані ОСОБА_6 споруди відповідно до даних Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» числяться як не здані в експлуатацію, є самочинними.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно із ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Отже, застосування до забудовника санкцій у вигляді знесення об'єкта самочинного будівництва, закон пов'язує з порушенням забудовником встановленого законами "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про основи містобудування" основних вимог, правил забудови території і використання земель.
Рішенням Апеляційного суду АРК від 07 червня 2012 р. зобов'язано ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні газопроводом середнього тиску діаметром 426 мм, шляхом демонтажу за власний рахунок самочинно зведених споруд літер «Б» та літер «В», що розташовані АДРЕСА_1
Відповідно до п. б ч. 1 ст. 112 Земельного Кодексу України охоронні зони створюються уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні земельні ділянки та інші природні об`єкти.
Згідно п. 8.56 ДБН 360-92 відстань від горизонталі від фундаменту будівель та споруд до підземних мереж газопроводу середнього тиску, повинно складати не менше 4 метрів.
Відповідно до вимог п. 4.3.15 НПАОП 0.00-1.20-98 «Правил безпеки систем газопостачання України» вздовж трас підземного газопроводу повинні бути виділені мережі шириною 2 метра з обох сторін від осі трубопроводу, у межах яких забороняється складування матеріалів та обладнання, посадка дерев, влаштування стоянок автотранспорту, гаражів, кіосків та інших споруд.
З матеріалів справи вбачається , що сарай літер «М» існував на час будови та введення в експлуатацію газопроводу (1973-1974 р.), тому посилання апелянта на те, що сарай літер «М» є приміщенням літер «а6» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки при будівництві газопроводу вказаний сарай не порушував межі охоронної зони газопроводу, передбачені п. 8.56 ДБН 360-92**, п. 4.3.15 НПАОП 0.00-1.20-98 «Правил безпеки систем газопостачання України».
Довід щодо тотожності вказаних приміщень матеріалами справи не підтверджено, пред'явленням даного позову позивачка фактично спорить із висновками рішення суду, яке вступило в законну силу (рішення Апеляційного суду АРК від 07 червня 2012 р.), задоволення позову буде являти собою ревізію даних висновків.
Таким чином, колегія суддів вважає доводи скарги необґрунтованими з огляду на вище зазначене, апелянт в порядку ст. 60 ЦПК України не надав належних доказів на спростування оскаржуваних висновків суду, тому в порядку ст. 308 ЦПК України колегія суддів рішення суду першої інстанції залишає без змін.
Керуючись ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду АРК від 11 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: