№ справи:109/4097/2013-ц Головуючий суду першої інстанції:Мязгов Л.О.

№ провадження:22-ц/190/6975/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Чистякова Т. І.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Чистякової Т.І.

суддів:Курської А.Г., Синельщікової О.В.

при секретарі:Щегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим на рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 01 жовтня 2013 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_6 на постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця державної виконавчої служби Красногвардійського РУЮ Васецького В.О., які просла визнати неправомірними та скасувати постанову від 13.08.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження. Скарга мотивована тим, що 06.06.2013 року був виданий виконавчий лист у справі 109/1815/2013 про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 грошової суми у розмірі 12218, 90 грн. 23.07.2013 року вона звернулася із заявою до начальника ВДВС Красногвардійського РУЮ для примусового виконання рішення суду. Але 13.08.2013 року старшим державним виконавцем державної виконавчої служби Красногвардійського РУЮ Васецьким В.О. винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження на підстав ст. 26 ч.1 п. 4 ЗУ «Про виконавче провадження». У цій постанові було зазначено, що виконавчий документ пред'явлений не за місцем виконання рішення суду, оскільки боржник проживає на території Російської Федерації у м. Оренбург. Також у постанові зазначено, що виконавчий лист не відповідає вимогам ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме - у виконавчому листі відсутній ідентифікаційний номер стягувача. Вважає дії старшого державного виконавця державної виконавчої служби Красногвардійського РУЮ Васецького В.О. неправомірними, оскільки в силу ст. 20 ч.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцезнаходженням майна боржника. Нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_8, знаходиться у АДРЕСА_1, останній належить 1/4 частина зазначеної квартири, тому державний виконавець зобов'язаний був відкрити виконавче провадження. Скаржник вважає, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номеру стягувача не є перешкодою для вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, та не може в подальшому унеможливити або утруднити здійснення примусового виконання.

Представник ВДВС Красногвардійського РУЮ скаргу не визнала, пояснивши, що дії старшого державного виконавця Васецького В.О. є правомірними та відповідають ЗУ «Про виконавче провадження». Державним виконавцем було встановлено, що боржник проживає на території Російської Федерації, а тому на підставі ст. 26 п.4 ЗУ «Про виконавче провадження» було прийнято рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ пред'явлений не за місцем виконання рішення суду. А також виконавчий лист не відповідав вимогам ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» - відсутній ідентифікаційний номер стягувача. Також пояснила, що якщо б у судовому рішенні був вказаний порядок виконання у вигляді стягнення заборгованості шляхом звернення на нерухоме майно ОСОБА_8, то державним виконавцем було б відкрито виконавче провадження та проведено опис майна на підставі ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження».

Рішенням Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 01 жовтня 2013 року скаргу задоволено. Дії старшого державного виконавця державної виконавчої служби Красногвардійського РУЮ Васецького В.О. визнано неправомірними. Постанову від 13.08.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження серії ВП № 39306715 скасовано та зобов'язано державного виконавця ВДВС Красногвардійського РУЮ прийняти рішення відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

На зазначене рішення Відділом державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції АР Крим подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення і розглянути питання по суті. Доводи апелянта зводяться до того, що суд безпідставно не прийняв до уваги те, що відповідно до ст.ст. 52, 63 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на грошові кошти боржника, а стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник, звертається в останню чергу. Оскільки у виконавчому документі вказано, що боржник проживає в Росії, то стягувачеві слід було звернутися до суду з клопотанням про легалізацію рішення суду та направити його за місцем проживання боржника - до Росії. Апелянтом також зазначено, що якщо б у судовому рішенні у резолютивній частині був вказаний порядок виконання, а саме: стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, то державним виконавцем було б відкрито та проведено опис майна на підставі ЗУ «Про виконавче провадження». Також, на думку апелянта, суд безпідставно не врахував вимоги п.3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до якої у виконавчому документі необхідно зазначати ідентифікаційний номер.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_6 на дії державного виконавця, суд виходив з її обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та законодавству.

Так, відповідно до ч.1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження передбачені ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно п.4 ч.1 зазначеної статті державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що 06.06.2013 року заявниці Красногвардійським районним судом АР Крим був виданий виконавчий лист по справі 109/1815/2013 про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 грошової суми у розмірі 12218, 90 грн.( а.с.8)

23.07.2013 року ОСОБА_6 звернулася із заявою на ім'я начальника ВДВС Красногвардійського РУЮ для примусового виконання рішення суду.( а.с.5)

13.08.2013 року старшим державним виконавцем державної виконавчої служби Красногвардійського РУЮ Васецьким В.О. винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження за № ВП № 39306715 на підставі ст. 26 ч.1 п. 4 ЗУ «Про виконавче провадження».( а.с.6)

З даної постанови вбачається, що виконавчий документ пред'явлений не за місцем виконання рішення суду, оскільки боржник проживає на території Російської Федерації у м. Оренбург. Також в постанові зазначено, що виконавчий лист не відповідає вимогам ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», а сааме: у виконавчому листі відсутній ідентифікаційний номер стягувача.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Із матеріалів справи також вбачається, що боржнику ОСОБА_8, яка проживає на території Російської Федерації, належить нерухоме майно у вигляді 1/4 частки квартири за адресою АДРЕСА_1.( а.с.10) Зазначені обставини ОСОБА_6 вказала в своїй заяві при зверненні до ВДВС Красногвардійського РУЮ. ( а.с.5)

Оскільки, відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу, то скориставшись наданим їй законом правом, заявниця звернулась за примусовим виконанням рішення суду до ВДВС за місцем знаходження нерухомого майна боржника.

Що стосується доводів представника ВДВС про відсутність у виконавчому документі індивідуального ідентифікаційного номеру стягувача, що позбавляє державного виконавця можливості відкрити виконавче провадження, то вказані доводи колегія суддів вважає необґрунтованими виходячи з наведеного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі повинні бути зазначені повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по-батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Тобто, у разі не зазначення індивідуального ідентифікаційного номера (реєстраційного номера облікової картки платника податків) у рішенні суду, судовому наказі, згідно із п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець може самостійно звернутися до відповідного державного органу державної податкової служби із запитом про витребування довідки про індивідуальний ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) як боржника так і стягувача. Крім того, державний виконавець може отримати зазначену інформацію від самого стягувача, як сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання представника ВДВС на положення зазначеної норми закону, як одну із підстав правомірності дій державного виконавця, оскільки ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, тобто стосується дій державного виконавця після прийняття виконавчого документу та відкриття виконавчого провадження, в той час, як предметом судового оскарження є дії державного виконавця на стадії прийняття виконавчого документу та відкриття виконавчого провадження.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому не приймаються до уваги апеляційним судом.

Статтею 208 ЦПК України передбачено, що судові рішення викладаються у формі: ухвали; рішення; постанови.

Відповідно до статті 387 ЦПК України судовим рішенням у справі про оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі є ухвала.

Частиною 2 статті 308 ЦПК України передбачено, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглянувши справу, суд всупереч вимогам статті 387 ЦПК України, виклав судове рішення у формі рішення, а не ухвали, однак, це не може бути підставою для скасування рішення у відповідності до ч.2 ст. 308 ЦПК України.

Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.

Доводи скарги висновки суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Підстави до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.. 303, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 01 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді:

Чистякова Т.І. Курська А.Г. Синельщікова О.В.