Справа № 442/2854/13 Головуючий у 1 інстанції: Коваль Р.Г.
Провадження № 22-ц/783/6386/13 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.
Категорія: 33
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючий суддя: Шумська Н.Л.
судді: Струс Л.Б., Шандра М.М.
секретар: Березюк О.З.
особи, які беруть участь у справі: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу представника Державної казначейської служби України - Стегній А.В. на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дрогобицького МВ ГУМВС України у Львівській області, Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області, Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 червня 2013 року позов ОСОБА_2 до Дрогобицького МВ ГУМВС України у Львівській області, Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області, Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду задоволено; стягнуто на користь ОСОБА_2 з Державної Казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку грошові кошти у розмірі 138 047 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду оскаржила представник Державної казначейської служби України - Стегній А.В. В апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди керувався п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4, який містить загальну рекомендацію щодо визначення розміру моральної шкоди, тобто використання кратного співвідношення мінімального розміру заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Проте ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду» та п. 14 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 не передбачено використання кратності розміру відшкодування, а зазначено, що моральна шкода розраховується з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. При цьому не вказується, що потрібно використовувати мінімальний розмір заробітної плати, який діє на час розгляду справи, тобто потрібно використовувати розміри мінімальної заробітної плати, які діяли під час перебування під слідством та судом. Вважає, що судом першої інстанції належним чином не вмотивовано та необґрунтовано оскаржуване рішення. Здійснюючи аналіз матеріалів справи та доказів, які були долучені позивачем робить висновок, що ОСОБА_2 не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили факт спричинення йому моральної шкоди таких доказів не було здобуто і в ході судового розгляду даної справи. Просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, з"ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи районним судом правильно встановлено, що ОСОБА_2 починаючи з 20.05.2002 року по 31.05.2012 року незаконно перебував під слідством та судом. Всього загальний період незаконного перебування позивача під слідством та судом становить 120 місяців та 11 днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч.7 ст. 1176 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст.1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Згідно з вимогами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її прав, і розмір грошового відшкодування визначається від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала шкоду та з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Слідчим СВ Дрогобицького МВ ГУМВС у Львівській області винесено постанову від 31 травня 2012 року, якою кримінальну справу №111-0282 про обвинувачення ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України закрито на підтаві п.3 ст. 213, п.2 ст. 6 КПК України - у зв"язку із недоведеністю участі обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні вказаного злочину.
Таким чином, доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи документів, які б підтверджували факт спричинення йому моральної шкоди незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури відносно позивача є безпідставними, оскільки п.2 ч.1 ст. 2 ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду " чітко передбачено, що право відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
Задовольняючи позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, суд виходив із того, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного проведення щодо нього слідчих дій та незаконного застосування як запобіжного заходу підписки про невиїзд з постійного місця проживання заподіяна шкода, а тому визначив розмір відшкодування в сумі 138 047 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання розміру заподіяної моральної шкоди в сумі 138 047 грн.
Відповідно до положень ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, заданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.9 постанови від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімум доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Відтак, колегія суддів, відкидає доводи апелянта щодо неправильного розрахунку розміру морального відшкодування як необгрунтовані, так як, суд першої інстанції, правильно розрахував розмір морального відшкодування, взявши до уваги розмір мінімальної заробітної плати, який діяв на час розгляду справи, та правильно визначив період кримінального переслідування позивача.
Керуючись ст.303, п.1ч.1ст.307, 308, п.1ч.1ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу представника Державної казначейської служби України - Стегній А.В. відхилити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення й може бути оскаржена протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя Н.Л.Шумська
Судді Л.Б. Струс
М.М.Шандра