УХВАЛА

Справа №: 22-ц/190/6268/13Головуючий суду першої інстанції:Сенько М.Ф.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.

"06" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМакарчук Л.В.

СуддівГорбань В.В., Шестакової Н.В.

При секретаріБоголюбовій Г.В., Усеїновій Н.У.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Кримської республіканської установи «Клінічне територіальне медичне об'єднання «Університетська клініка», Першого міського дитячого клінічного об'єднання м. Сімферополя, Сімферопольської міської ради, третя особа - Кримська республіканська установа «Сімферопольський геріатричний пансіонат», про відібрання малолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_10, який діє в інтересах ОСОБА_8, на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 06 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

20 серпня 2013 року ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулись до суду з позовом до Кримської республіканської установи «Клінічне територіальне медичне об'єднання «Університетська клініка», Першого міського дитячого клінічного об'єднання м. Сімферополя, Сімферопольської міської ради, третя особа - Кримська республіканська установа «Сімферопольський геріатричний пансіонат», про відібрання малолітньої дитини. Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 лютого 2011 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 уклали шлюб, після укладення шлюбу дружина взяла прізвище чоловіка. Згідно довідок до акту огляду МСЕК (а.с.8,10) і ОСОБА_8 і ОСОБА_7 є інвалідами з дитинства першої групи і такими, що потребують стороннього догляду. Позивачі проживають в одній кімнаті КРУ «Сімферопольський геріатричний пансіонат» і перебувають на повному державному утриманні.

25 липня 2013 року внаслідок пологів, що приймалися лікарями Перинатального центру КРУ «Клінічне територіальне медичне об'єднання "Університетська клініка», у подружжя ОСОБА_7 народилася дочка (медична довідка про народження - а.с.41), якій батьки надали ім'я ОСОБА_12 (свідоцтво про народження - а.с.56). 06 серпня 2013 року ОСОБА_7 була виписана з лікарні, а дитину було передано до Першого міського дитячого клінічного об'єднання м. Сімферополя. 16 серпня 2013 року позивачі подали керівництву медичного закладу заяву про видачу дитини, проте їм було відмовлено. Позивачі вважають такі дії неправомірними та просили, відповідно до ч.2 ст.163 СК України, прийняти рішення про відібрання та повернення їм їхньої малолітньої дитини ОСОБА_12, допустивши його до негайного виконання, та зобов'язати КРУ "Клінічне територіальне медичне об'єднання "Університетська клініка» видати їм медичне свідоцтво про народження дитини, для подальшої державної реєстрації народження дитини.

Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя від 06.09.2013 року до участі у справі в якості співвідповідача був залучений орган опіки і піклування в особі Сімферопольської міської ради та в якості третьої особи Кримська республіканська установа «Сімферопольський геріатричний пансіонат», а також була прийнята відмова позивачів від позову в частині зобов'язання видати медичне свідоцтво про народження дитини, та провадження у справі в цій частині закрито. (а.с.94).

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 06 вересня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_7, ОСОБА_8 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_10, який діє в інтересах ОСОБА_8, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що розлучення батьків ОСОБА_8 з дитиною відбулось проти їхньої волі, без врахування інтересів дитини, всупереч закону та відсутності відповідного рішення суду, є неправомочним, порушує конституційні, сімейні, батьківські права позивачів та їхньої дитини. Посилається на те, що суд прийняв до уваги довідки лікарняно - консультативної комісії про неможливість батьками здійснювати догляд за дитиною, який є неналежним доказом, оскільки на момент складання і видачі зазначених довідок з висновками ЛКК Міністерством охорони здоров'я порядок видачі таких довідок не встановлений.

В запереченнях на апеляційну скаргу головний лікар Першого міського дитячого клінічного об'єднання м.Сімферополь посилаючись на законність, обгрунтованність та справедливість рішення суду просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, прокурора, свідків, обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що дитина була поміщена до медичного закладу, а потім до будинку дитини «Ялинка», із законних підстав, як дитина позбавлена батьківського піклування внаслідок тривалої хвороби батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки. При цьому суд дійшов висновку, що зазначений статус дитині було надано з дотриманням вимог Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, та на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам норм матеріального (ст.ст.163 СК України, Законів України «Про охорону дитинства», «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування») та процесуального (ст.ст.212-215 ЦПК України) права.

Як вбачається з позовних вимог, позивачі ОСОБА_8 вимагали відібрати їхню дитину ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 від особи, яка неправомірно, без законних підстав утримує дитину, з підстав, передбачених ч.2 ст.163 СК України, та повернути її батькам. При цьому зазначали про те, що дитина поміщена до Першого міського дитячого клінічного об'єднання м.Сімферополя без законних підстав.

Ці доводи позивачів були перевірені судом першої інстанції при розгляді справи, та їм дана належна оцінка, на підставі якої суд дійшов обґрунтованого висновку про законність передачі дитини до Першого міського дитячого клінічного об'єднання м.Сімферополя та знаходження дитини на даний час у КРУ будинок дитини «Ялинка».

Відповідно до ч.2 ст.163 СК України батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Отже, закон, охороняючи право батьків на особисте виховання своїх дітей, передбачає їх право вимагати повернення дітей від будь-якої особи, яка тримає їх у себе не на підставі закону або рішення суду. Така вимога може бути пред'явлена батьками при умові, що дитина утримується якою-небудь особою, включаючи і родичів, не на підставі а) закону; б) судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що малолітня ОСОБА_12 без законних підстав була поміщена до Першого міського дитячого клінічного об'єднання м.Сімферополя та знаходиться на даний час у КРУ будинок дитини «Ялинка», колегія суддів відхиляє як такі, що спростовуються матеріалами справи.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що малолітня дитина позивачів була поміщена до лікарняного та дитячого закладу з тієї підстави, що вона має статус дитини, позбавленої батьківської опіки та піклування.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» такий статус дитина отримує в тому числі і у разі тривалої хвороби батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки.

Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування - визначено відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитини не має батьківського піклування.

Згідно статей 11,12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», соціальний захист та захист прав дітей у межах своєї компетенції здійснюють органи опіки та піклування: районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчих органів міських, районних у містах, сільських, селищних рад, а безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей при вказаних органах.

Відповідно до вимог зазначених норм та повідомлення Головного лікаря першого міського дитячого клінічного об'єднання м.Сімферополя від 07.08.2013 року до служби у справах дітей про дитину, позбавлену батьківського піклування, виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим від 03.09.2013 року за №1399 було прийнято рішення про надання малолітній ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, статусу дитини, позбавленої батьківського піклування. (а.с.52,85).

Рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим від 03.09.2013 року №1399 про надання малолітній ОСОБА_12 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, було прийнято на тій підставі, що за висновками лікарняно - консультативної комісії закладу охорони здоров'я батьки малолітньої дитини за станом здоров'я через важку хворобу не можуть здійснювати за нею догляд.

Зазначене рішення виконавчого комітету ніким не оскаржувалось та є чинним.

Для підтвердження статусу дитини, позбавленої батьківського піклування у зв'язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, відповідно до п.24 п.п.9 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМ України від 24 вересня 2008 року №866, має бути надано висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов'язків, виданим у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я.

Як вбачається з повідомлення від 07.08.2013 року Головний лікар Першого міського дитячого клінічного об'єднання м. Сімферополя на виконання обов'язку, встановленого ст. 30 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», повідомив начальника служби у справах дітей Сімферопольського міської ради, що у відділенні неврології підпорядкованого йому медичного закладу з 06 серпня 2013 року перебуває дитина, позбавлена батьківського піклування, ОСОБА_12 (дівчинка), ІНФОРМАЦІЯ_1. Таке становище дитини, як це вбачається з повідомлення (а.с.52), визначено за соціальними показниками - фізичний стан батьків, що перешкоджає їм здійснювати догляд за дитиною.

Згідно висновків лікувально-консультативної комісії КРУ об'єднання "Університетська клініка» від 29 липня 2013 року, ОСОБА_7 яка має діагноз: ДЦП (дитячий церебральний параліч), спастичний тетрапарез з яскраво вираженим порушенням рухової функції і ходи; гіперкиничний синдром, за станом здоров'я здійснювати догляд за дитиною не може. Згідно висновків ЛКК другої міської клінічної лікарні від 31 липня 2013 року ОСОБА_8 є інвалідом 1 групи з діагнозом: ДЦП, спастичний тетрапарез, потребує постійного стороннього догляду та за станом здоров'я не може здійснювати догляд за дитиною. (а.с.55)

Отже, наявні у справі докази свідчать про те, що малолітня ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 була поміщена до закладу охорони здоров'я та знаходиться на даний час у КРУ будинок дитини «Ялинка» із законних підстав, оскільки була поміщена туди як дитина, позбавлена батьківського піклування, внаслідок тривалої хвороби батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі є інвалідами з дитинства 1 групи у зв'язку із наявністю у них важкого захворювання, внаслідок якого вони проживають у геріатричному пансіонаті та потребують постійного стороннього догляду.

У судовому засіданні представниками відповідачів Кримської республіканської установи «Клінічне територіальне медичне об'єднання «Університетська клініка», Першого міського дитячого клінічного об'єднання м. Сімферополя, Сімферопольської міської ради заперечувалась можливість батьків здійснювати догляд за дитиною, та зазначено про те, що позивачі проживають у геріатричному пансіонаті в окремій кімнаті на повному державному забезпеченні, за ними постійно здійснюється сторонній догляд персоналом пансіонату (їм готують, перуть, прибирають, надають різні види допомоги, оскільки вони пересуваються у інвалідних візках та самостійно не в змозі за собою доглядати), ОСОБА_7 самостійно не їсть, її годує чоловік. ОСОБА_8 також потребує стороннього догляду.

Представником органу опіки та піклування було зазначено, що з моменту, коли стало відомо про вагітність ОСОБА_7, органи опіки вживали заходів для вирішення питання можливості збереження цілостності родини та передачі родини під опіку, або передачі новонародженої дитини будь-кому із близьких родичів ОСОБА_7. Однак було встановлено, що у ОСОБА_8 нікого з рідних не має, а мати ОСОБА_7 відмовилась взяти дитину до себе для догляду і виховання, про що написала заяву. Інші особи, які бажали взяти під опіку батьків, або їхню дитину, з різних причин відмовились від свого наміру.

Оригінал заяви ОСОБА_15, яка є матір'ю ОСОБА_7, про відмову від оформлення опіки над внучкою, було оглянуто колегією суддів, а копія міститься в матеріалах справи. (а.с.155).

Зазначені обставини позивачами не спростовувались.

Таким чином, усі наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що позивачі не в змозі здійснювати належний догляд за дитиною, а самі потребують постійної сторонньої допомоги, яка їм постійно надається персоналом геріатричного пансіонату.

Крім того, згідно пунктів 1.1, 1.3 Положення Кримської республіканської установи «Сімферопольський геріатричний пансіонат», у якому проживають позивачі, пансіонат є стаціонарною соціальною медичною установою загального типу для постійного проживання осіб похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування. До пансіонату приймаються на державне утримання особи похилого віку, які досягли пенсійного віку, та інваліди першої та другої групи, старші за 18 років, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, яким згідно з медичним висновком не протипоказане перебування у пансіонаті та які не мають працездатних родичів, зобов'язаних їх утримувати за законом. (а.с.149-153).

Таким чином, перебування дитини у геріатричному закладі, в якому постійно проживають позивачі, не є можливим, оскільки пансіонат не призначений для проживання дітей та в ньому відсутні умови для розвитку і проживання дитини. Здійснення за нею догляду персоналом пансіонату також неможливе, оскільки вони не є спеціалістами по догляду за дітьми.

Вимоги позивачів про відібрання дитини із закладу, в якому вона знаходиться та повернення її позивачам, з тієї підстави, що вони є її батьками та мають право і бажання доглядати її, на думку колегії суддів, на даний час не можуть бути задоволені, оскільки є передчасними з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи, у судовому засіданні було заслухано пояснення свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, які працюють лікарями в будинку дитини «Ялинка» та які пояснили, кожна окремо, що дитина позивачів ОСОБА_12 знаходиться у їхньому закладі з 1,5 місячного віку. За нею здійснюється постійний медичний нагляд, оскільки у дитини є деякі захворювання, які властиві для деяких дітей певного віку. За призначенням лікаря - ортопеда дитині було одягнуто «стремена» для усунення дисплазії, їй курсами проводять фізіопроцедури, масажі, інше необхідне лікування. Крім того, в дитини виявили порок серця та вона потребує постійного нагляду. Дитину необхідно регулярно показувати лікарю. Батьки дитину провідують регулярно, їм ніхто не перешкоджає з дитиною бачитись та для цього їм відвели окрему кімнату. На прогулянках з дитиною поруч з візками батьків ходить медсестра, яка допомагає їм.

Ці обставини позивачами не було спростовано та вони підтвердили, що дійсно провідують дитину та їм у цьому ніхто не перешкоджає.

Свідок ОСОБА_20 пояснила, що вона працює спеціалістом служби у справах дітей та молоді, надає допомогу родині ОСОБА_7. Позивачі проживають у геріатричному пансіонаті в окремій кімнаті, їх обслуговує медичний персонал, за ними доглядають кілька осіб, які приносять їжу, прибирають, перуть, вдягають, причісують ОСОБА_7. З ложки її годує чоловік.

Допитана у якості свідка ОСОБА_21 пояснила, що вона мала намір та бажання взяти під опіку родину ОСОБА_7. Має родину із трьох своїх дітей та двох дітей прийомних. Живуть на соціальну допомогу та те, що виростили на городі. До органів опіки з приводу оформлення опіки над ОСОБА_7 ще не зверталась.

Пояснення свідка ОСОБА_21 на думку колегія суддів спростовуються представником органу опіки та піклування, яка пояснила, що ОСОБА_21 зверталась до органу опіки та піклування в м.Джанкой АР Крим, але їй було відмовлено з тієї підстави, що у сім'ю, в якій є прийомні діти, не можуть бути поміщені інваліди, оскільки це заборонено законом. З цими спростуваннями ОСОБА_21 погодилась.

З виписки з рішення виконавчого комітету Джанкойської міської ради АР Крим від 10.10.2013 року №423 вбачається, що ОСОБА_21 було відмовлено в поміщені до прийомної сім'ї ОСОБА_21 малолітньої дитини, позбавленої батьківського піклування.

Зважаючи на ту обставину, що на даний час малолітня ОСОБА_12, якій виповнилось 4 місяці, потребує безпечних побутових умов, які досягаються належним доглядом за дитиною, яка в силу свого віку є безпорадною та потребує особливо пильного цілодобового догляду, що позивачі самостійно не змозі виконати, крім того, дитина потребує постійного догляду та медичних процедур, нагляду лікарів, то в інтересах дитини на даний час є перебування у дитячому закладі, у якому здійснюється за нею такий догляд.

Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення прав позивачів внаслідок їх розлучення з дитиною, то колегія суддів їх відхиляє як необгрунтовані.

Як було встановлено судовим розглядом справи, після вжиття можливих заходів для збереження сім'ї, які вживались органами опіки та піклування, передача дитини до дитячого закладу була обумовлена інтересами дитини, оскільки батьки самостійно не в змозі здійснювати догляд за дитиною, оскільки самі потребують постійної сторонньої допомоги.

Позивачі регулярно відвідують свою дитину у дитячому закладі, їм створено умови для реалізації свого права на побачення з дитиною, яка в них не відбиралась, а її поміщення до лікарняної установи та до дитячого закладу було здійснено виключно в інтересах самої дитини.

У будь-якому разі передання дитини під державну опіку розглядається в даному випадку як тимчасовий захід, здійснення якого має одразу припинятися, коли це дозволяють обставини (див. рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року, справа «Савіни проти України»). Отже, такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів (див., наприклад, справу «Мозер проти Австрії» (Moser v. Austria), № 12643/02, п. 68, п. 70 від 21 вересня 2006 року; див. рішення у справах К. і Т., п. 166; «Кутцнер проти Німеччини» (Kutzner v. Germany), № 46544/99, п. 67,) і має оцінюватися в контексті позитивного обов'язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою (див., mutatis mutandis, згадані вище рішення у справах Кутцнера, п. 76-77, та «К. і Т. проти Фінляндії» [GC], п. 179).

При розгляді даного спору, колегією суддів з'ясовувались питання можливості передачі дитини батькам, однак встановлені обставини справи свідчать про неможливість такої передачі на даний час, враховуючи вік дитини, її стан здоров'я, необхідність постійного за нею догляду для гармонійного фізичного і психічного розвитку, а також враховуючи потребу самих батьків у постійному за ними догляді.

Батьківські почуття позивачів та їх бажання самостійно виховувати дитину є зрозумілими та природними. Проте, судова колегія не може керуватись лише правом та бажанням батьків на виховання своєї дитини, оскільки цьому праву є передумовою обов'язок належним чином піклуватись про фізичний та психічний розвиток дитини, її безпеку та здоров'я, що позивачі не в змозі здійснювати у повній мірі через їх стан здоров'я.

Відповідно до ч.3 ст.163 СК України суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відібрання дитини із дитячого закладу та передача її батькам суперечитиме інтересам дитини на даний час.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі ст.212 ЦПК України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, ст. 213 - 216 ЦПК України.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307. 308, 315, 317, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_10, який діє в інтересах ОСОБА_8, відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 06 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.