АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 2022/1125/2012 Головуючий 1 інстанції: Вовк Л.В.

Провадження № 11кп/790/550/13 Доповідач: Протасов В.І.

Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області:

головуючого - судді - - Протасова В.І.,

суддів - - Шляхова М.І., Глініна Б.В.,

при секретарі - - Солоді С.В.,

за участю прокурора - - Пресс Г.С.,

захисника - адвоката - - ОСОБА_6,

обвинуваченого - - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Краснокутського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Зазначеним вироком

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Каплунівка Краснокутського району Харківської області, громадянин України, з середньою освітою, одружений, працюючий техніком селекційно - технологічного відділу плодових та ягідних культур Краснокутського НДЦ, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:

- 20.12.2012р. - Краснокутським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки,

засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1, ч. 4 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Краснокутського районного суду Харківської області від 20.12.2012 року, та остаточне покарання призначене у вигляді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Вироком встановлено, що в кінці січня 2013 року, більш точної дати в ході досудового слідства не встановлено, в денний час, ОСОБА_8, повторно, з корисливих мотивів, маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись зручними обставинами, а саме тим, що в дачному домоволодінні ОСОБА_9, що розташоване по АДРЕСА_2, останнім часом ніхто не проживає, шляхом вільного доступу, проник на подвір'я вказаного домоволодіння звідки таємно здійснив крадіжку металевих воріт з дерев'яними вставками, вартість яких згідно висновку товарознавчої експертизи становить 1500 грн. З місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши тим самим ОСОБА_9 матеріальних збитків на вказану суму.

Ці дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України.

Обвинувачений в апеляції просить скасувати вирок суду першої інстанції, та згідно ст. 75 КК України призначити покарання з іспитовим строком, посилаючись на те, що судом першої інстанції в повному обсязі не враховані обставини, які пом'якшують покарання, а саме: те, що він зняв ворота з домоволодіння, в якому ніхто не проживає, а коли дізнався, що там проживає потерпілий за свої кошти зробив ремонт воріт, та поставив їх на місце. Крім того, обвинувачений являється сиротою, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, потерпілий не має претензій до обвинуваченого.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали доводи апеляції з наведених підстав, прокурора, який вважав, що апеляція задоволенню не підлягає, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з обвинувального акту, в ньому, всупереч вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, не зазначена правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

За таких обставин, обвинувальний акт щодо ОСОБА_7, відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягав поверненню прокурору, оскільки не відповідав вимогам закону. Не зважаючи на це, ОСОБА_7 визнано винуватим у злочині, який не зазначений в обвинувальному акті, чим порушено його право на захист.

Крім того, кримінальна справа розглянута в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, але всупереч вимогам зазначеного процесуального закону, таке рішення суд ухвалив не вияснив думку потерпілого, який не приймав участі в судовому розгляді, а в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про повідомлення потерпілого належним чином про дату, час і місце судового засідання.

За таких обставин колегія суддів вважає, що під час судового розгляду кримінальної справи були істотно порушені вимоги процесуального закону, які перешкоджали суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому, відповідно до вимог ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України вирок підлягає скасуванню і повинен бути призначений новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Оскільки порушення вимог процесуального закону, які допущені прокурором під час досудового розслідування, не можуть бути усунені під час судового розгляду, то судове провадження щодо ОСОБА_7 має бути призначено зі стадії підготовчого судового засідання.

Крім того, як убачається з матеріалів кримінального провадження, слідчий під час досудового розслідування не встановив належним чином належність майна, яке згідно з обвинувальним актом викрав ОСОБА_7 в особи, яка визнана потерпілим.

Із матеріалів кримінальної справи також убачається, що слідчий призначив товарознавчу експертизу для встановлення вартості викраденого майна, однак замість експертного висновку слідчий обґрунтував висновок «актом оцінки» особи, яка не є експертом.

Таке рішення не відповідає вимогам ст. 69 КПК України та закону України «Про судову експертизу».

За таких обставин, оскільки склад злочину, передбачений ст. 185 КК України є матеріальним, слід прийти до висновку, що слідчий не виконав обов'язків по встановленню обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладених на нього вимогами ст. 91, 92 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, п. 5 ч. 2 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 415, ст. 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Краснокутського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_7 - скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді: