АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/774/1539/13 Суддя першої інстанції Свідерська Т.А.

Справа № 1/403/356/12 Доповідач: суддя апеляційного суду Кiр'як А.В.

У Х В А Л А

Іменем України

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кір'яка А.В.,

суддів: Косенка Л.М., Крот С.І.,

за участю: прокурора Грамма О.А.

та засудженого ОСОБА_1

розглянула 12 листопада 2013 року у відкритому судовому засіданні Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційні скарги: прокурора, який брав участь у розгляді справи, засудженого ОСОБА_1 на вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 жовтня 2012 року у кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч.1 КК України.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Тула Російської Федерації, громадянин України, освіта повна загальна середня, не працюючий, проживав без реєстрації у АДРЕСА_1, раніше судимий, -

засуджений за ст.187 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі з відбуттям покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу з обчисленням строку покарання з 29.03.2012 року. Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.

ОСОБА_1 визнано винним у злочині, вчиненому за таких обставин.

17 грудня 2011 року біля 20-40 години ОСОБА_1, перебуваючи біля будинку №1 на ж/м Тополя-2 у м. Дніпропетровську та реалізуючи свій умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, діючи умисно з корисних мотивів, напав на потерпілого ОСОБА_2 і, застосовуючи насилля, небезпечне для його життя та здоров'я, наніс потерпілому один удар кулаком в область голови ззаду, від чого ОСОБА_2 втратив свідомість та впав на землю. Подавивши таким чином волю потерпілого до опору, ОСОБА_1 заволодів його майном, а саме: мобільним телефоном «iPhone», вартістю 1 250 гривень, у якому знаходилась сім-карта «Лайф». Вартістю 15 гривень. Сім карта- «Київстар», вартістю 25 гривень, на рахунку якої були гроші у сумі 254 гривень, а також: паспортом громадянина України, військовим квитком, посвідченням водія на ім'я ОСОБА_2, техпаспортом на автомобіль «Тойота-королла», д/н НОМЕР_1, - що не представляють матеріальної цінності, а всього заволодів майном на суму 1 315 гривень, з яким з місця скоєння злочину зник.

Не погодившись з вказаним вироком, прокурор, який брав участь у розгляді справи, та засуджений ОСОБА_1 подали апеляційні скарги, у яких просять апеляційний суд:

- прокурор - скасувати вказаний вище вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 жовтня 2012 року з-за невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості і постановити свій вирок, визнавши ОСОБА_1 винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.187 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі. Свою апеляцію прокурор обґрунтовував тим, що: суд першої інстанції не у повній мірі врахував факт притягнення засудженого раніше тричі до кримінальної відповідальності за корисні злочини, у тому числі й за грабіж; він визнаний винним у скоєнні тяжкого корисного злочину, пов'язаного з застосуванням насилля, що небезпечне для життя та здоров'я потерпілого; крім того, ОСОБА_1 не зробив нічого для відшкодування потерпілому моральної шкоди, заподіяної злочином;

- засуджений ОСОБА_1 в апеляції, доповненнях до неї та у судовому засіданні - скасувати вказаний вище вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 жовтня 2012 року з-за невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого і постановити свій вирок з застосуванням ст. 69 КК України, пом'якшивши йому покарання. Він мотивував це тим, що він покаявся і ще до затримання став вести християнський спосіб життя, весь час проводячи у церкві; є єдиним годувальником своєї матері-пенсіонерки, яка перенесла онко-захворювання, та цивільної дружини з малолітньою донькою, та донькою від першого шлюбу; він працював неофіційно та відшкодував потерпілому як матеріальну так і моральні шкоду у повному об'ємі, і той до нього ніяких претензій не має; чекаючи під вартою 9 місяців вручення вироку суду, він захворів на гострий псоріаз.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка в судовому засіданні не підтримала апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи,та у задоволенні апеляції засудженого ОСОБА_1 просила відмовити, а також засудженого, який в судовому засіданні підтримав свою апеляцію та заперечував проти задоволення апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, обгрунтовані наявними у справі доказами, що в апеляційному порядку не заперечуються. Кваліфікація дій засудженого за ч.1ст. 187 ККУкраїни також є правильною і прокурором і засудженим не оспорюється.

У відповідності зі ст.372 КПК України (в редакції Закону України від 28.12.1960 року) невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості. Проте в апеляціях прокурора та засудженого доводів про явну невідповідність призначеного покарання ОСОБА_1 ступеню тяжкості злочину та особі засудженого як внаслідок м'якості, так і внаслідок суворості не наведено.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, і воно є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

Призначаючи покарання засудженому, суд врахував як характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, так і особу засудженого, а саме: ОСОБА_1 раніше був судимий за вчинення як крадіжок і грабежу чужого майна, так і інших умисних злочинів, за місцем проживання характеризується позитивно. При визначенні покарання суд врахував і пом'якшуючі обставини, на які є посилання в апеляціях, а саме: його явку з повинною, повне відшкодування потерпілому матеріальної шкоди. Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав рецидив злочинів.

Доводи апеляції прокурора про невідшкодування ОСОБА_1 потерпілому моральної шкоди не може враховуватись як обставина, яка обтяжує покарання, так як вона не передбачена вичерпним переліком обставин, що обтяжують покарання, вказаних у ст. 67 КК України. Доводи ж засудженого ОСОБА_1 про наявність у нього малолітньої дитини, нічим не підтверджені. До того ж у судовому засіданні він пояснив, що батьком дитини у свідоцтві про народження дитини вказано не його, а іншу особу. Його доводи про онкологічне захворювання матері також нічим не підтверджено, а характеристика, яка йому дана неофіційним церковним чиновником за період після скоєння ним злочину, не може бути прийнятою судом, як обставина, що пом'якшує покарання.

Отже, підстав як для пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання, в тому числі із застосуванням статті 69 КК України, про що йдеться в апеляційній скарзі засудженого, так і для призначення йому більш тяжкого покарання, про що йдеться у апеляції прокурора, колегія суддів не вбачає.

З огляду на це, наведені в апеляційних скаргах доводи про те, що призначене покарання ОСОБА_1 не відповідає ступені тяжкості злочину та особі засудженого і за своїм видом є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості, не грунтуються на матеріалах справи. Тому ці апеляції не підлягають задоволенню.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які можуть бути приводом до скасування вироку, при порушенні вказаної кримінальної справи, її розслідуванні, допитах ОСОБА_1 і провадженні інших слідчих дій та під час розгляду справи в суді першої інстанції, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України (в редакції Закону України від 28.12.1960 року), колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги: прокурора, який брав участь у розгляді справи, та засудженого ОСОБА_1, - залишити без задоволення, а вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_1 без зміни.

Судді