№ справи:123/4992/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Шофаренко Ю.Ф.
№ провадження:22-ц/190/5482/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Чистякова Т. І.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Чистякової Т.І.
суддів:Курської А.Г., Синельщікової О.В.
при секретарі:Щегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 25 червня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання угоди недійсною та стягнення грошової компенсації,
в с т а н о в и л а :
В травні 2013року ОСОБА_7 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_6 про визнання угоди недійсною та стягнення грошової компенсації. Позов мотивовано тим, що рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 18.06.2012 року у позивачки витребувана квартира АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_8. Витребувана квартира була придбана у ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу від 17 травня 2006 року за 27 000 доларів США. Вироком суду від 14.09.2004 року встановлено, що витребувана квартира на підставі злочинних дій була незаконно відчужена у власника, а після цього декілька разів перепродана, останній раз 17.05.2006 року позивачці. Просить визнати договір купівлі - продажу квартири недійсним та стягнути з ОСОБА_6 суму, отриману за продаж квартири - 215 811 грн.
Відповідач позов не визнала, посилаючись на те, що ОСОБА_8 безпідставно витребувала квартиру у ОСОБА_7
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 25 червня 2013 року позов задоволено. Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 17 травня 2006 року, визнано недійсним. З ОСОБА_6 стягнено на користь ОСОБА_7 отримані нею кошти за продану квартиру в розмірі 215 811 грн., та судовий збір у розмірі 2 158 грн. 11 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Доводи апелянта зводяться до того, що суд безпідставно не прийняв до уваги те, що позивачем пропущено строк позовної давності. Також апелянтом зазначено, що суд безпідставно не прийняв до уваги доводи відповідача, що не ним, а іншими особами порушено право позивача. На думку апелянта, вирок та рішення, на які посилається суд, постановлені з порушеннями закону, тому не можуть бути прийнятими до уваги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, відповідачки, її представника, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із їх доведеності і обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та закону.
Так, відповідно до роз'яснень, викладених в п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Статею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтями 317, 658 ЦК України передбачено, що право розпорядження майном надається тільки власнику.
Із матеріалів справи вбачається, що 17 травня 2006року між сторонами по справі було укладено договір купівлі - продажу, згідно якого ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_7 купила квартиру АДРЕСА_1. Договір було посвідчено приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за №2457.( том 1, а.с.27)
07.06.2006року ОСОБА_7 здійснила реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно. ( том 1, а.с.25)
Позивачка посилається на те, що ОСОБА_6 не мала права продавати зазначену квартиру, тому на підставі ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України просила визнати договір купівлі - продажу недійсним.
Доводи позивачки є обґрунтованими. Так, із матеріалів справи вбачається, що стосовно права власності на зазначену квартиру протягом декількох років тривали судові справи.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30.03.2006року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 02.04.2007року, задоволено позов ОСОБА_8 - визнано недійсною довіреність від 26.01.2001року, що видана ОСОБА_10 ОСОБА_11, визнано недійсним договір дарування АДРЕСА_1, укладений 26.04.2001року між ОСОБА_11 від імені ОСОБА_10 та ОСОБА_12, визнано недійсним договір купівлі - продажу вказаної квартири, укладений 22.05.2003року між ОСОБА_12 та ОСОБА_13, визнано недійсним договір купівлі - продажу вказаної квартири, укладений 17.09.2003року між ОСОБА_13 і ОСОБА_14 Сторони повернуто у первинне положення, ОСОБА_14 зобов'язано повернути ОСОБА_8 квартиру за вказаною адресою.( том 1, а.с. 179)
Наведеним рішенням встановлено, що належна ОСОБА_10 АДРЕСА_1 вибула з її власності внаслідок обману не з її волі, що стало підставою для визнання даної угоди недійсною на підставі ст. 57 ЦК України ( 1963р), що діяв на той час. За вказані та аналогічні дії ОСОБА_11 та ОСОБА_12 притягнуто до кримінальної відповідальності за ст. ст. 202 ч.2, 356 КК України, їх дії щодо заволодіння спірною квартирою визнані злочинними згідно з вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя від 14.09.2004року. В зв'язку з викладеним визнані недійсними й усі подальші угоди щодо цієї квартири.( том 1, а.с. 175)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла. Після її смерті спадкоємицею її майна стала ОСОБА_8, яка звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
За рішенням суду від 30.03.2006року ОСОБА_14 повинен був повернути спірну квартиру власнику, однак цього не відбулося, оскільки він 05.05.2006року продав цю квартиру ОСОБА_6, а остання через дванадцять днів 17.05.2006року продала її ОСОБА_7.( том 1, а.с.179)
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 31 травня 2010року, яке було залишено в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2011року у задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_7 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_15 та ОСОБА_7 про визнання договорів недійсними, визнання права власності відмовлено.9 том 1, а.с. 4-6, 11-14)
Судом було встановлено факт порушення прав ОСОБА_8, якій за рішенням суду від 30 червня 2006року ОСОБА_14 мала бути повернена спірна квартира, але цього не відбулося, бо ОСОБА_14 квартиру продав.
Разом із тим, суд дійшов висновку про те, що права ОСОБА_8, як власника спірної квартири не підлягають захисту шляхом визнання подальших угод недійсними, стороною в яких вона не була, оскільки захист її прав можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, за наявності підстав, передбачених ст.388 ЦК України.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18.06.2012року, яке набрало чинності, ОСОБА_7 зобов'язано повернути ОСОБА_8 спірну квартиру. ОСОБА_7 з матір'ю та двома неповнолітніми дітьми виселені зі спірної квартири без надання іншого жилого приміщення. Зазначене рішення суду виконано.( том 1, а.с. 20)
В серпні 2012року ОСОБА_7 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення грошової суми в розмірі 215 811грн, отриманої за договором купівлі - продажу квартири за підставами, передбаченими ст.1212 ЦК України.
Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 10 квітня 2013року в задоволенні позову було відмовлено. Ухвалюючи рішення, апеляційний суд виходив з того, що договір купівлі - продажу спірної квартири між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 недійсним не визнано, тому у суду були відсутні підстави вважати, що сума 215 811грн є безпідставно набутою.( том 1, а.с. 107)
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 липня 2013року зазначене рішення апеляційного суду залишено без змін.
Вищевказаними доказами підтверджується, що у ОСОБА_14 та ОСОБА_6, які продали спірну квартиру після набрання законної сили рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30.03.06 року не було права на розпорядження вказаною квартирою, яке належить тільки власнику, що свідчить про недодержання стороною вимог ст. 203 ЦК України, і як наслідок можливість оспорювання такого договору у судовому порядку та визнання його недійсним. Оспорюваний позивачкою договір не відповідав вимогам закону на час його укладення, тому він на підставі ст. 203, 215 ЦК України правомірно визнаний судом недійсним за підставами, наведеними позивачкою і підтвердженими наявними у матеріалах справи доказами.
Із договору купівлі - продажу від 17 травня 2006року вбачається, що продаж квартири вчинено за 32000грн. Однак, із розписки, оригінал якої знаходиться в матеріалах цивільної справи №2\0109\2889\2012 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення грошової суми на аркуші справи 57, яку оглянуто колегією суддів в судовому засіданні, та копію якої приєднано до справи, вбачається, що ОСОБА_6 17 травня 2006року отримала за продану нею квартиру за адресою АДРЕСА_1 грошову суму в розмірі 27000 ( двадцять сім тисяч) доларів США. Колегія суддів вважає зазначену розписку частиною оспорюваного договору.
Статтею 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала.
В судовому засіданні Апеляційного суду АР Крим ОСОБА_6 не заперечувала, що зазначену розписку писала власноручно, але наполягала на тому, що ці гроші вона отримала від ОСОБА_7 в рахунок інших зобов'язань.
Колегія суддів критично ставиться до таких пояснень відповідачки, оскільки наявність будь - яких інших договірних відносин стосовно спірної квартири між нею та позивачкою, відповідачкою не доведено. Оскільки оспорюваний договір визнано судом недійсним, спірна квартира витребувана у позивачки і передана власнику, то підстави, за яких відповідачка отримала від позивачки грошову суму у розмірі 27000 ( двадцять сім тисяч) доларів США відпали і відповідачка повинна повернути позивачці зазначену суму.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо стягнення з відповідачки на користь позивачки 215811 грн, що еквівалентно 27000доларів США за курсом на день звернення з позовом 799,3 грн за 100 доларів США.
Доводи відповідачки стосовно пропуску позивачкою строку звернення до суду з зазначеним позовом не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки стосовно права власності на спірну квартиру протягом декількох років тривали судові справи і тільки рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18.06.2012року спірну квартиру було витребувано у позивачки, її та членів її сім'ї було виселено із спірної квартири.
Доводи представника відповідачки щодо порушення позивачкою правил ч.2 ст.660 ЦК України не можна прийняти до уваги, оскільки доказів того, що взявши участь у справі про витребування у позивачки спірної квартири, ОСОБА_6 могла би відвернути відібрання цієї квартири у ОСОБА_7, нею не надано.
Інші доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому не приймаються до уваги апеляційним судом.
Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.
Доводи скарги висновки суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Підстави до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 25 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді:
Чистякова Т.І. Курська А.Г. Синельщікова О.В.