Судове рішення #34143472

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА


1[1]

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Паленика І.Г.,

суддів Жук О.В., Лашевича В.М.,

при секретарі Віхренко В.С.,

за участі:

прокурорів Мінакової Г.О., Ємця А.А.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляду справи судом першої інстанції та обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком суду

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 року в м. Києві, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживав - АДРЕСА_3, раніше судимий, останній раз 1 лютого 2006 року вироком Голосіївського районного суду м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України на 3 роки 4 місяці позбавлення волі. 27 лютого 2009 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання,

засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.

ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 року в м. Києві, громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, проживала - АДРЕСА_3, раніше не судима,

засуджена за ч. 1 ст. 396 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

На підставі ст. ст. 79, 76 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

По справі також вирішено питання речових доказів та судових витрат.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1, маючи не зняті та непогашені в установленому законом порядку судимості, вчинив новий умисний злочин за наступних обставин.

3 липня 2012 року приблизно о 18 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився на дачній ділянці НОМЕР_1, що розташована на 9 лінії на дачному масиві «Русанівські Сади» у м. Києві разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які також перебували в стані алкогольного сп'яніння. В той час, як ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 знаходились в будинку, що розташований на вищезазначеній дачній ділянці, між останніми виник словесний конфлікт, що переріс у бійку, під час якої у ОСОБА_1 виник умисел на вбивство ОСОБА_3, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, свідомо допускаючи настання смерті ОСОБА_3, ОСОБА_1 взяв у праву руку ніж, який знаходився на підлозі в кухні, та завдав потерпілому удари ножем в грудну клітину в життєво важливі органи, внаслідок чого настала смерть останнього.

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи № 74/2239/2 від 7 вересня 2012 року, при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_3 було виявлено наступні тілесні ушкодження, 2 рани в грудях, рани на кінцівках, рідка кров зі згустками в лівій плевральній порожнині, малокрів'я внутрішніх органів, шокові нирки. Смерть ОСОБА_3 настала від проникаючих колото-різаних поранень грудей з пошкодженням серця та легені з крововтратою. В крові ОСОБА_3 виявлено 3, 40 % етилового спирту, що за життя могло відповідати сильному ступеню алкогольного сп'яніння.

ОСОБА_2 в свою чергу в цей же день приблизно о 18 годині 20 хвилин, знаходячись там же, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, достовірно знаючи, що ОСОБА_1 завдав ОСОБА_3 тілесні ушкодження ножем, від яких останній помер, діючи з метою заздалегідь не обіцяного приховування слідів особливо тяжкого злочину, вирішила приховати сліди злочину. З цією метою, ОСОБА_2 знаходячись в кімнаті будинку, що розташований на вищезазначеній дачній ділянці, взяла у ОСОБА_1 ніж, яким він наносив удари ОСОБА_3, вийшла на подвір'я, де витерла кров з ножа, після чого, повернувшись в будинок, сховала вказаний ніж під дерев'яними дошками, з яких складається підлога на першому поверсі даного будинку.

Не оспорюючи фактичні обставини справи і кваліфікацію дій обвинуваченого, з вирокомсуду не погодились та оскаржили його в апеляційному порядку прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та обвинувачений ОСОБА_1

При цьому, прокурор просить скасувати вирок суду в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 14 років. Зокрема, апеляція мотивована тим, що судом не в повній мірі враховано те, що злочин вчинений обвинуваченим відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, обвинувачений вину визнав частково, обставин, які б пом'якшували йому покарання не встановлено, натомість наявні обставини, які обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.

В апеляції обвинуваченого ОСОБА_1 міститься прохання про перекваліфікацію його дій з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України та призначення йому мінімального строку покарання. При цьому, апеляція ОСОБА_1 мотивована тим, що він не мав наміру вбивати потерпілого, а лише захищав честь своєї родини, оскільки останній намагався чіплятися до його дружини, у зв'язку з чим на його переконання злочин вчинений ним в стані афекту у вигляді захисту. Також, обвинувачений просить врахувати, що він щиро розкаюється у вчиненому і вину визнав повністю, з самого початку активно сприяв розкриттю злочину. Крім того, просить врахувати його стан здоров'я, а також те, що в нього залишились дружина і малолітня дитина, яка постійно хворіє та потребує догляду та лікування.

Вирок суду відносно ОСОБА_2 в апеляційному порядку ніким з учасників судового розгляду не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і заперечив проти задоволення апеляції ОСОБА_1, пояснення підсудних, які просили задовольнити апеляцію ОСОБА_1, та залишити без задоволення апеляцію прокурора, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, провівши судове слідство, судові дебати та вислухавши останнє слово підсудних колегія суддів приходить до наступних висновків.

Апеляції на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2013 року, яким засудженні за вчинення злочинів ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 396 КК України, розглядається судом апеляційної інстанції, після набрання чинності 20 листопада 2012 року Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року (КПК України).

Відповідно до п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України, кримінальні справи, які до набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій та Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Апеляційні скарги у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання ним чинності, тобто в порядку визначеному КПК України 1960 року (надалі - КПК України 1960 року), з наступними змінами.

Як вбачається із матеріалів кримінального справи, суд першої інстанції досить повно, всебічно, об'єктивно і прискіпливо дослідив обставини справи, та на підставі сукупності правильно оцінених доказів прийшов до вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у тому, що він своїми умисними діями вчинив умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, за обставин викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, які сумнівів у своїй достовірності не викликають, оскільки були ретельно перевірені районним судом в судовому засіданні та їм була надана належна оцінка у вироку. При цьому суд першої інстанції правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України.

Зокрема, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України підтверджується показаннями обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2; свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6; даними протоколів огляду місця події від 3 липня 2012 року, відтворення обстановки та обставин події від 4 липня 2012 року, очної ставки між обвинуваченими від 4 липня 2012 року; даними які містяться в листі НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві; висновку судової медико-криміналістичної експертизи від 21 серпня 2012 року; висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 445мб від 12 липня 2012 року та іншими зібраними по справі та дослідженими судом доказами.

Доводи в апеляції обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він не мав наміру вбивати потерпілого, а лише захищав себе та честь своєї родини, у зв'язку з чим, на його переконання, злочин вчинений ним в стані афекту у вигляді захисту, а тому його дії підлягають перекваліфікації з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України, колегія суддів уважає безпідставними, оскільки відповідно до пояснень самого обвинуваченого, який, як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні в суді першої інстанції, пояснював, що під час бійки йому суттєвих тілесних ушкоджень спричинено не було, в той момент, коли він підняв з підлоги ніж та завдав потерпілому удар ножем в серце, в руках у потерпілого будь-яких предметів для нанесення тілесних ушкоджень, що могло становити небезпеку для обвинуваченого не було, потерпілий перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, що свідчить про відсутність з його боку реальної загрози життю та здоров'ю обвинуваченого, який би міг обійтись при конфлікті без застосування ножа, в тому числі в разі необхідності міг застосувати інший спосіб захисту.

Крім того, відповідно до даних, які містяться у висновку стаціонарної комісійної судово-психіатричної експертизи № 290 від 21 серпня 2012 року, обвинувачений ОСОБА_1 на період часу, до якого відносяться інкриміновані йому дії за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

З огляду на вищевикладене колегія суддів не вбачає підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 цього ж Кодексу.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляції прокурора щодо невідповідності призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Так, призначаючи ОСОБА_1 покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України суд першої інстанції хоча і зазначив у вироку, однак формально врахував те, що обвинувачений вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, в стані алкогольного сп'яніння, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, вчинив новий умисний злочин, маючи не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості і призначив обвинуваченому за своїм розміром занадто м'яке покарання у виді позбавлення волі строком на 8 роки, яке є явно несправедливим внаслідок м'якості, та не відповідає вимогам ст. 65 КК України щодо необхідності та достатності для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 366 КПК України 1960 року апеляційний суд постановляє свій вирок, скасовуючи повністю чи частково вирок суду першої інстанції.

Згідно ст. 367 КПК України 1960 року, однією з підстав скасування вироку суду при розгляді справи в апеляційному суді є невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

З урахуванням вищенаведеного, вирок суду в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового вироку на підставі ст. 378 КПК України 1960 року.

При постановленні вироку в цій частині колегія суддів відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу винного, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем попереднього відбуття покарання характеризується негативно.

При цьому колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції помилково визнано обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 - його щире каяття, оскільки такий висновок судом зроблений передчасно і лише на зізнанні обвинуваченого у вбивстві ним ОСОБА_3 При цьому судом не взято до уваги, що щире каяття характеризується належною критичною оцінкою особи своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність. Разом з тим фактично ОСОБА_1, як правильно вказується у апеляції прокурора, вину свою визнав частково. Це підтверджується і апеляцією останнього, який просить перекваліфікувати його дії на ст. 118 КК України, як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 з приводу необхідності врахування його стану здоров'я, а саме те, що він проходив у Київському СІЗО № 13 лікування, про що свідчать відповідні довідки, є необґрунтованими, оскільки в матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які дані на підтвердження вказаних доводів.

Безпідставними слід визнати доводи обвинуваченого, що він своїми діями допомагав слідству у встановленні обставин вчинення злочину та активними діями сприяв його розкриттю, виходячи з наступного.

Загальновизнано, що сприяння розкриттю злочину здійснюється добровільно у будь-якій формі: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів, надання доказів та іншої інформації про свою злочинну діяльність. Таке сприяння має бути активним, тобто певною мірою ініціативним та енергійним. Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 активно сприяв розкриттю злочину в розумінні ст. 66 КК України, як на те посилається в апеляції обвинувачений.

З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України, але в більшому розмірі, ніж визначено судом першої інстанції, яке б відповідало вимогам ст. 65 КК України та було необхідним й достатнім його виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з цим, суд першої інстанції вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_2 з урахуванням ступені тяжкості вчиненого нею злочину, конкретних обставин справи і даних про її особу, правильно прийшовши до переконання про можливість її виправлення без ізоляції від суспільства, тобто без відбування покарання, помилково призначив їй покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із застосуванням ст. ст. 79, 76 КК України, з урахуванням наявності на її утриманні неповнолітньої дитини, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Ст. 79 КК України передбачає спеціальний порядок звільнення від відбування покарання з випробуванням, зокрема жінок, які мають дітей віком до семи років, однак відповідно до світлокопії свідоцтва про народження ОСОБА_7, остання народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 року (т. 2 а.с. 236) , і на день постановлення судом вироку, їй вже виповнилось 7 років.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне в порядку ст. 365 КПК України змінити вирок суду в частині звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання, зазначивши, що вона підлягає звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням не у відповідності зі ст. 79 КК України, а на підставі ст. 75 того ж Кодексу, з покладенням на неї визначених судом першої інстанції обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Враховуючи зазначене та керуючись п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України та ст. ст. 365, 366, 378 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково, а апеляцію обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2013 року відносно ОСОБА_1, скасувати в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_1 покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.

В порядку ст. 365 КПК України 1960 року вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2013 року відносно ОСОБА_2 в частині звільнення її від відбування покарання з випробуванням змінити, та вважати ОСОБА_2 звільненою від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через Апеляційний суд міста Києва протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Судді:

Паленик І.Г. ЖукО.В. Лашевич В.М.




Справа №11/796/2038/2013 Категорія КК: ч. 1 ст.115, ч. 1 ст. 396 КК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Марченко М.В. Доповідач: Паленик І.Г.




Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація