АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
№ 22-ц/796/15445/2013 Головуючий в І інстанції: Морозова М.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 грудня 2013 року Апеляційний суд міста Києва
у складі:
головуючого Вербової І.М.
суддів Кирилюк Г.М.
ПанченкаМ.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору недійсним, -
в с т а н о в и в :
У серпні 2012 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування грошових коштів від 21 листопада 2011 року недійсним.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір дарування грошових коштів, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений 21 листопада 2011 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 2559.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В суді апеляційної інстанції представник відповідачів - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
ОСОБА_5 та її представник - ОСОБА_7 проти апеляційної скарги заперечували, просили суд рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року залишити без змін.
Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення виходячи із наступного.
При розгляді справи судом встановлено, що 21 листопада 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір дарування грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 2559.
За умовами зазначеного договору ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 678 682,50 грн (85 000 доларів США на день укладення договору).
Поняття договору дарування визначено статтею 717 ЦК України, згідно з якою, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
За вимогами ч. 5 ст. 719 ЦК України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 3, 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Тобто, законом не передбачено обмежень щодо визначення такого кола осіб.
Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Судом встановлено, що на момент укладення договору передача грошей вже була здійснена, про що зазначено у п. 4 договору від 21 листопада 2011 року з уточненням порядку передачі коштів протягом лютого 2008 року - червня 2011 року.
Зазначене дає підстави вважати про наявність порушення
ч. 1 ст. 717 ЦК України, згідно якої за договором дарування майно (дарунок) має бути передане саме у майбутньому, а не до укладення договору. Судом першої інстанції вірно зазначено, що норми, що регулюють спірні правовідносини не передбачають нотаріального посвідчення договору дарування, укладеного в минулому.
Крім того, у тексті договору є посилання на відповідні дати передачі коштів, які відповідають датам, що вказані в розписках.
Разом з тим, з договору дарування вбачається, що кошти передавалися у грошовій одиниці гривні, проте в розписках зазначено, що вони передавалися у доларах США.
Судом першої інстанції дана належна оцінка посиланням відповідачів на те, що правом ОСОБА_4 було у відповідності до ст. 605 ЦК України прощення боргу ОСОБА_3, що було зроблено у письмовій формі та обрано спосіб дарування грошових коштів, наданих у минулому в борг згідно розписок.
Припинення зобов'язань по позиці, про що зазначено у розписках, за своєю правовою природою не може породжувати по вказаним правовідносинам нових зобов'язань у вигляді договору дарування.
Також судом першої інстанції правильно встановлено, що заяву на згоду щодо укладення договору дарування грошових коштів, що є об'єктом права спільної сумісної власності з боку чоловіка ОСОБА_4 - ОСОБА_8 датована приватному нотаріусу 21 листопада 2011 року.
З викладеного слід дійти висновку, що на момент підписання розписок згоди на передачу коштів з боку ОСОБА_8 не існувало.
Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо необхідності прийняття розписок у якості доказів на підтвердження факту передачі коштів за договором позики, про що і зазначено у самих розписках.
За таких обставин, висновки суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог є законними та необхідними.
Посилання апеляційної скарги щодо того, що час передачі майна, а саме грошових коштів та час набуття права власності на це майно є різними речами та не можуть слугувати підставою для визнання договору дарування недійсним внаслідок фіктивності правочину є безпідставними, а тому не приймаються до уваги апеляційним судом.
Доводи апеляційної скарги щодо неналежної оцінки судом зібраних у справі доказів, що призвело до ухвалення незаконного рішення не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи. Судом вірно встановлено фактичні обставини справи та дана належна правова оцінка спірним правовідносинам.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не відносяться до підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
З огляду на викладене та у зв'язку із тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права апеляційна скарга має бути відхилена.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий : І.М. Вербова
Судді : Г.М. Кирилюк
М.М.Панченко