АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ 22-ц/796/15371/2013 Головуючий в І інстанції: Вернидубова Я.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 грудня 2013 року Апеляційний суд міста Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Кирилюк Г.М.

ПанченкаМ.М.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, терті особи: Дніпровське РУГУ МВС України в місті Києві в інтересах Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація в інтересах Органу опіки та піклування, про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди батька, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом та просила надати дозвіл на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року позов задоволено.

Надано дозвіл на виїзд за межі України неповнолітньої ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, в супроводі її матері ОСОБА_3 без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 в наступні країни:

- з 01.12.2013 по 31.12.2013 до Німеччини;

- з 01.01.2014 по 31.01.2014 до Іспанії;

- з 01.02.2014 по 28.02.2014 до Туреччини та Єгипту.

Вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Зокрема, апелянт зазначає, що в судовому засіданні не було встановлено, що поїздки дитини за кордон будуть здійснюватись в інтересах дитини, а також те, що суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність у матеріалах справи доказів необхідності оздоровлення дитини за кордоном та наявності родичів за межами України.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 подану апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечувала, просила суд рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року залишити без змін.

Інші учасники розгляду справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у їх відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 9 червня 2007 року по 15 червня 2012 року. Від шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.7)

У зв'язку із необхідністю духовного розвитку дитини, її оздоровлення та спілкування з рідними позивач звернулася до суду із даним позовом про надання їй дозволу на тимчасовий виїзд доньки ОСОБА_4 за кордон до Німеччини, Іспанії, Туреччини, Єгипту взимку 2013-2014 року.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Відповідно до положень статей 7, 150, 155 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; здійснення батьками своїх прав та виконання своїх обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності; батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини; ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з Конвенцією про права дитини (ратифікованою Постановою Верховної Ради № 789 від 27.02.1991) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою забезпечення гарантованих державою прав та інтересів дітей, її всебічного духовного та культурного розвитку, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що позивачем не доведено факту проживання за кордоном родичів не впливають на правильність висновків суду.

Посилання апеляційної скарги на ті обставини, що позивач чинить перешкоди відповідачу у спілкуванні з дитиною є безпідставними та не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки питання щодо усунення перешкод у спілкування чи визначення порядку такого спілкування не є предметом судового розгляду.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не відносяться до підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

З огляду на викладене апеляційна скарга має бути відхилена.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий : І.М. Вербова

Судді : Г.М. Кирилюк

М.М.Панченко